Степанівка (Калуський район)

село в Калуському районі Івано-Франківської області (Україна)

Степа́нівка — село в Україні, у Верхнянській сільській територіальній громаді Калуського району Івано-Франківської області.

село Степанівка
Могила героям загиблим за волю
Могила героям загиблим за волю
Могила героям загиблим за волю
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Громада Верхнянська сільська громада
Основні дані
Засноване 1938
Населення 456
Площа 1,582 км²
Густота населення 300,88 осіб/км²
Поштовий індекс 77323
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°04′40″ пн. ш. 24°15′43″ сх. д. / 49.07778° пн. ш. 24.26194° сх. д. / 49.07778; 24.26194Координати: 49°04′40″ пн. ш. 24°15′43″ сх. д. / 49.07778° пн. ш. 24.26194° сх. д. / 49.07778; 24.26194
Водойми річка Кам'яний
Місцева влада
Адреса ради 77323, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Завадка, вул. Івана Франка, 26
Карта
Степанівка. Карта розташування: Україна
Степанівка
Степанівка
Степанівка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Степанівка
Степанівка
Мапа
Мапа

CMNS: Степанівка у Вікісховищі

Топоніміка ред.

Село отримало назву від імені засновника — Стефанівка (першим поселенцем на цих теренах був адвокат Стефан Кірхмаєр, котрий власне скупив ґрунти, на яких згодом виникло поселення). Практично всі досі так його називають, незважаючи на зміну однієї букви у назві за часів СРСР.

Географія ред.

Селом протікає річка Кам'яний.

 
Хрест повстанцям УПА

Історія ред.

Село виникло у новітні часи — у 1927 році. У 1939 році в селі проживало 550 мешканців (90 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 450 польських колоністів)[1].

У довоєнні, воєнні та післявоєнні часи село зазнало репресій[2]. Найперше звідси заслали до Сибіру Стефана Кірхмаєра, котрий збудував тут школу (тепер це Народний дім). На 1.03.1943 в селі проживало 326 осіб.[3]. В листопаді 1943 року німецька каральна експедиція спалила в селі 31 двір, убила 23 мешканців та 69 юнаків і дівчат відправила на роботи в Німеччину. Боролися жителі села і проти радянських окупантів[4].

З 1955 року на території села ведеться видобуток газу[5].

Соціальна сфера ред.

  • Церква УПЦ КП Різдва Пресвятої Богородиці.
  • Греко-католицька церква Св. Арх. Михайла (парафія Різдва Пресвятої Богородиці[6]) 1938 р., пам'ятка архітектури місцевого значення № 787[7].
  • Народний дім.
  • ФАП.
  • НВК (школа І ст[8] на 35 учнівських місць і дитсадок на 20 дітей[9])
  • 129 дворів, 450 мешканців.

Вулиці ред.

У селі є вулиці[10][11]:

  • Зелена
  • Івана Франка
  • Кам'янка
  • Лесі Українки
  • Хутір Могила
  • Молодіжна

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  2. На старому цвинтарі Калуша знайшли невідомого героя. — «Вікна», 2014.08.21.
  3. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 13. [Архівовано 2021-07-18 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. Провідник Токар. Повернемо з небуття. — «Вісті Калущини», 2015.04.17.
  5. На Калущині видобуватиме газ донецька фірма, яка може бути пов'язана із Фірташем
  6. https://ring.org.ua/edr/uk/company/39136036[недоступне посилання]
  7. Церква Св. Арх. Михайла
  8. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  9. Ті, що не бояться змін. Верхнянська ОТГ відкриває три дитсадки і створює взірцеву амбулаторію. ВІДЕО
  10. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  11. Громади Калуського району отримали інвестиційних проектів на 190 тис. доларів.