Відкрити головне меню

Стеллецький Борис Семенович

Стеллецький Борис (*23 серпня 1872, Берестя — †25 лютого 1939, Белград) — начальник Штабу Гетьмана України Павла Скоропадського. Також редактор, військовий історик. Генерал-хорунжий.

Борис Семенович Стеллецький
Стеллецкий.jpg
Борис Стеллецький
Народження 23 серпня 1872(1872-08-23)
Берестя
Смерть 25 лютого 1939(1939-02-25) (66 років)
Белград
Громадянство Flag of Ukraine.svg Гетьманат
Освіта Одеське військове училище
Звання Генерал-хорунжий
Командування Армія Української Держави
Нагороди орден Святого Станислава III ст. (1906), Святої Анни III ст. (1909), Святого Станислава II ст. (1913)

Походив зі старовинного козацього роду. Син генерала російської армії. Брат художника-модерниста Дмитра Стеллецького. Мав трьох синів. Православний.

Кар'єра в російський арміїРедагувати

Закінчив Варшавську гімназію, Одеське піхотне юнкерське училище (1894), Миколаївську академію Генерального штабу (1920). Проходив службу на посадах командира роти 4-го полку Варшавської фортеці, старшого ад'ютанта штабу Донської кінної дивізії, помічника старшого ад'ютанта офіцера для доручень штабу Київського військового округу, начальника стройового відділу Івангородської фортеці. 3 1907 — старший ад'ютант штабу Київського військового округу, підполковник.

 
Могила матері Б.Стеллецького, Тришинські могилки, Берестя

З 1909 по 1911 роки був редактором часопису київського відділу Російського військово-історичного товариства «Военно-исторический вестникъ» (Київ). Автор статей: «Польско-казацкая война с Турцией 1621 г.», «Замок в Клевани», «Родословная владетельных князей дома Рюрика».

У роки Першої світової війни (1914–1918) — начальник військових сполучень Дунайської армії Румунського фронту, полковник (1917).

На службі Українській державіРедагувати

Генеральний хорунжий української служби. З 27 червня до 24 жовтня 1918 року — начальник штабу гетьмана Скоропадського. При ньому структуровано Власну адміністрацію гетьмана; гетьманська Квартира, Штаб отримали ретельніше деталізовані завдання і обов'язки. 3 серпня 1918 року ухвалено напрацьоване ним таємне Положення про головну квартиру гетьмана. Поряд із державним радником Олександром Палтовим, генеральним писарем Іваном Полтавцем, і особистим ад'ютантом Гнатом Зеленевським належав до осіб, які впливали на рішення гетьмана. Разом із Палтовим входив до проросійської групи, яка протистояла антиросійський групі Полтавця і Дорошенка. Для зміцнення своїх впливів запрошував на наради дружину гетьмана.

На еміграціїРедагувати

Після падіння Гетьманату в грудні 1918 р. емігрував до Югославії, де з ним жили троє дітей (доньки Тетяна і Ксенія та син Федір).

Помер у Белграді (Сербія) 25 лютого 1939 р. і був похований на белградському Новому цвинтарі (ділянка 80-А).

ДжерелаРедагувати