Відкрити головне меню

Стегнова кі́стка (лат. os femoris) — єдина кістка стегна. Найбільша і найдовша трубчаста кістка в організмі людини. Як і всі довгі трубчасті кістки, вона має тіло та два кінці. З віком кісткова тканина втрачає міцність, через що часто відбувається перелом шийки стегна.

Стегнова кістка
Вигляд спереду стегнової кістки (права)
Вигляд спереду стегнової кістки (права)
Латинська назва femur, os femoris
Відходження литковий м'яз , латеральний широкий м'яз стегна, медіальний широкий м'яз стегна, проміжний широкий м'яз стегна
Прикріплення напружувач широкої фасції, середній сідничний м'яз, малий сідничний м'яз, великий сідничний м'яз, клубово-поперековий м'яз
Зчленування Стегно: кульшова западина таза
Коліно: велика гомілкова кістка і наколінок

БудоваРедагувати

Стегнова кістка є єдиною у верхній частині ноги. Обидві стегнові кістки сходяться медіально до колін, де утворюють суглоби з великогомілковими кістками. Кут сходження стегнових кісток є важливим чинником у визначенні стегново-великогомілкового кута. Жінки мають ширші тазові кістки, внаслідок чого їхні стегнові кістки сходяться більше, ніж у чоловіків. У випадку genu valgum стегна сходяться так сильно, що коліна торкаються одне одного. Протилежний випадок називається genu varum. У більшості ж людей стегново-великогомілковий кут становить близько 175°[1].

Стегнова кістка є найдовшою, і, за більшістю вимірювань, найміцніша кістка в людському тілі. Її довжина в середньому становить 26,74 % від зросту[2], це співвідношення виявлене в чоловіків і жінок, більшості етнічних груп тільки з обмеженими розбіжностями. Воно корисне в антропологічних дослідженнях, оскільки уможливлює оцінку зросту в разі наявності неполного скелета.

Стегнову кістку класифікують як довгу: вона складається з діафіза й двох епіфізів, якими з'єднується з іншими кістками (таза і гомілки)[1].

Верхня частинаРедагувати

Верхня частина чи проксимальний епіфіз стегнової кістки (epiphysis proximalis femoris) включає головку стегна, шийку стегна й два вертлюги з прилеглими структурами[1].

Головка стегна (caput femoris) входить у кульшову западину тазової кістки, утворюючи з нею кульшовий суглоб. Вона має форму кульового сегмента (2/3 об'єму), на ній є маленька заглибина (fovea capitis femoris), з'єднана круглою зв'язкою з боками кульшової вирізки.

Шийка стегна (collum femoris) — місце переходу головки в тіло. Її довжина 4-5 см.

Перехідна ділянка між шийкою і тілом має нерівну поверхню — внаслідок необхідності прикріплення м'язів і синовіальних сумок. Тут розташовані два вертлюги: великий (trochanter major) і малий (trochanter minor). Між собою вертлюги з'єднуються на задньому боці стегнової кістки міжвертлюжним гребенем (crista intertrochanterica), а на передній поверхні — міжвертлюжною лінією (linea intertrochanterica). На медіальній поверхні великого вертлюга є заглибина — вертлюжна ямка (fossa trochanterica)[1].

Іноді спостерігається квадратна лінія (linea quadrata) — слабковиражений гребінь, що починається приблизно з середини міжвертлюжного гребеня й спускається вертикально вздовж задньої ділянки тіла кістки на приблизно 5 см.

ТілоРедагувати

Тіло чи діафіз стегнової кістки (corpus femoris, corpus ossis femoris, diaphysis femoris) є довге, тонке й має майже циліндричну форму. Зверху воно трохи ширше, ніж у центрі, найширше й дещо уплощене від переду дозаду в нижній частині. Воно злегка викривлене, таким чином, що опуклість спрямована допереду, а увігнутість дозаду, де воно посилене виступаючим поздовжнім гребенем — шерехатою лінією (linea aspera). Вона служить для кріплення м'язів (широкого латерального, широкого медіального, довгого привідного, короткого привідного, великого привідного, а також короткої головки двоголового м'яза) і складається двох губ, які розходяться проксимально й дистально й сходяться в центрі. Латеральна губа (labium laterale) йде ближче до зовнішнього боку кістки, медіальна (labium mediale) — до внутрішнього. На проксимальному кінці латеральна губа перетворюється на нерівність — сідничну горбистість (tuberositas glutealis, tuberositas glutea), а медіальна продовжується далі як гребінчаста лінія (linea pectinea), яка йде до малого вертлюга й слугує для кріплення гребінчастого м'яза. Окрім шерехатої лінії, на тілі є ще два гребені: латеральний край (margo lateralis) і медіальний край (margo medialis). Ці три гребені розділяють тіло стегнової кістки на три поверхні: передню (facies anterior), медіальну (facies medialis) й латеральну (facies lateralis). Внаслідок потужної мускулатури стегна тіло кістки не піддається пальпації[1].

Біля верхнього краю сідничної горбистості іноді спостерігається кістковий виступ — третій вертлюг. Він має видовжену, округлу чи конічну форму й іноді становить одне ціле з сідничною горбистістю[3].

Нижня частинаРедагувати

Нижня частина чи дистальний епіфіз стегнової кістки (epiphysis distalis femoris) ширша, ніж верхня частина. Вона має дещо кубоподібну форму, але її поперечний діаметр більший, ніж передньо-задній. Вона складається з двох поздовжніх виступів — виростків стегнової кістки[1].

У тваринРедагувати

У хребетних стегнова кістка — верхній відділ тазової кінцівки (від кульшового до колінного суглоба) із усіма тканинами, що лежать в області стегнової кісти. Для стегна людини в зв'язку з прямоходінням характерний сильний розвиток так званої шорсткуватої лінії (у людиноподібних мавп відсутній), яка утворює гребінь (пілястр), що зміцнює кістку і слугує місцем прикріплення м'язів.

Додаткові зображенняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Bojsen-Møller, Finn; Simonsen, Erik B.; Tranum-Jensen, Jørgen (2001). Bevægeapparatets anatomi [Anatomy of the Locomotive Apparatus] (вид. 12th). с. 239–241. ISBN 978-87-628-0307-7.  (дан.)
  2. Feldesman, M.R., J.G. Kleckner, and J.K. Lundy. (November 1990). The femur/stature ratio and estimates of stature in mid-and late-pleistocene fossil hominids.. American Journal of Physical Anthropology 83 (3): 359–372. PMID 2252082. doi:10.1002/ajpa.1330830309. 
  3. Lozanoff, Scott; Sciulli, Paul W; Schneider, Kim N (December 1985). Third trochanter incidence and metric trait covariation in the human femur. J Anat 143: 149–159. PMC 1166433. PMID 3870721. 

ДжерелаРедагувати

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил. (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
  • «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.

ПосиланняРедагувати