Відкрити головне меню

«Ста́рший син» — радянський кольоровий двосерійний телефільм, знятий на кіностудії «Ленфільм» у 1975 році режисером Віталієм Мельниковим по одноіменній п'єсі Олександра Вампілова.

Старший син Picto infobox cinema.png
рос. Старший сын
Жанр фільм-драма[d]
Режисер Віталій Мельниковd
Сценарист Віталій Мельниковd
У головних
ролях
Леонов Євген Павлович, Natalya Yegorovad, Vladimir Izotovd, Караченцов Микола Петрович, Боярський Михайло Сергійович і Крючкова Світлана Миколаївна
Оператор Юрій Векслерd
Композитор Рахманінов Сергій Васильович
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 132 хв.
Мова російська
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
IMDb ID 0073743

Фільм створений на замовлення Державного комітету СРСР з телебачення та радіомовлення. Зйомки фільму пройшли у передмісті Ленінграда, в районі станції Ржевка[1].

Прем'єра у СРСР відбулася 20 травня 1976 року.

СюжетРедагувати

Двоє молодих людей — студент Володимир Бусигін і його випадковий приятель Семен Севостьянов на прізвисько Сильва — проводжають двох дівчат, з якими щойно познайомилися у кафе, додому в передмістя, сподіваючись на продовження відносин. Отримавши відмову, бігом повертаються на вокзал — і спізнюються на останню електричку. Опинившись холодної осінньої ночі в чужому містечку, вони намагаються напроситися до кого-небудь переночувати, але безуспішно. В одному з вікон вони бачать батька і сина, які бурхливо з'ясовують відносини. Володимиру, який випадково підслухав розмову, приходить у голову авантюрна ідея — назватися позашлюбним сином господаря квартири і, таким чином, вирішити проблему з вечерею та нічлігом.

Андрій Григорович Сарафанов, музикант-кларнетист (грає в клубі на танцях і в кінотеатрі перед сеансом), доброї душі людина, що виховала без дружини своїх двох дітей, визнає в несподіваному гості свого позашлюбного сина. Реакція його настільки щира й зворушлива, що у Володимирі пробуджується совість. Крім того, сам він ріс без батька, і ставлення Сарафанова змушує його мимоволі перейнятися взаємними почуттями. Він не може обманом відповідати на настільки безмежну довіру і несподівано розуміє, що проблеми цієї сім'ї, про існування якої він вчора ще й не підозрював, йому небайдужі.

Молодший син Сарафанова Василь з усім запалом юності сумирно закоханий в Наталю — жінку, яка живе по сусідству. Однак в їх непрості стосунки втручається Сильва, який потайки від Василя починає успішно залицятися до Наталі, але лише для того, щоб приємно провести час.

Одночасно з цією любовною історією розігрується й інша: Бусигін закохується в дочку Сарафанова Ніну, але оскільки він — «брат», то відкрито зізнатися їй не може і мовчки страждає, ревнуючи її до нареченого, авіаційного радіоінженера.

Не витримавши, врешті-решт, своєї ролі, Володимир зізнається в усьому Ніні, яка теж несвідомо перейнялася не зовсім сестринською симпатією до новоявленого «брата». Вони розмірковують, як повідомити Андрію Григоровичу. У цей момент з'являється Сильва: Василь, виявивши його в гостях у Наталі, з ревнощів намагався підпалити її будинок, кинувши у вікно запалений коробок господарських сірників. Між Сильвою і Бусигіним спалахує сварка, і Сильва, бажаючи помститися, повідомляє Сарафанову правду. Володимир змушений у всьому зізнатися. Андрій Григорович відмовляється в це вірити. Він щиро полюбив свого «старшого сина», і прощає йому цей обман. «Що б там не було, а я вважаю тебе, Володю, своїм сином. Ви всі мої діти, тому що я люблю вас. Поганий я або хороший, але я люблю вас. А це — головне».

У роляхРедагувати

Актер Роль
Євген Леонов Андрій Григорович Сарафанов
Наталія Єгорова дочка Сарафанова Ніна
Володимир Ізотов син Сарафанова Василь
Микола Караченцов студент Володимир Бусигін
Михайло Боярський приятель Бусигіна Сильва
Світлана Крючкова сусідка Сарафанових Наталя Макарська
Микола Никольський наречений Ніни Михайло Кудімов
Ігор Горбачов сусід у вікні

Знімальна групаРедагувати

ФактиРедагувати

  • У фільмі звучить прелюдія № 5 соль-мінор (op. 23) Сергія Рахманінова. Ідея її використання належить Олегу Каравайчуку, який був запрошений Мельниковим у якості композитора, але не став писати музику для фільму, а визнав, що саме цей твір найбільше відповідає духу картини.
  • У другій серії, в сцені застілля, герой Михайла Боярського наспівує і награє на гітарі популярну в той час пісню з кінофільму «Генерали піщаних кар'єрів». Свій репертуар в картині Боярський підібрав собі сам.
  • Фільм знятий на плівці Шосткинського хімкомбінату «Свема».

Визнання та нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Старший сын. Тайны нашего кино. ТВ Центр 2015 (Перевірено 22 лютого 2017)

ПосиланняРедагувати