Відкрити головне меню

Старокатоли́цтво (нім. Altkatholizismus) — група західних національних церков, що переважно виникли починаючи з 1870-их років унаслідок неприйняття частиною духовенства і мирян Римо-католицької церкви рішень Першого Ватиканського собору: догмату про непогрішимість Папи Римського і догмату про непорочне зачаття Богородиці[1]. Деякі старокатолики відкидають також філіокве — догмат про сходження Святого Духа не тільки від Отця, але і від Сина.

Термін був уперше використаний у 1853 році стосовно прихильників кафедри Утрехтського архієпископа, що обирався без санкції папського престолу з 1723 року[2].

24 вересня 1889 року була створена Утрехтська унія шляхом підписання Утрехтської конвенції єпископами Нідерландів, Швейцарії та Німеччини. З 1931 року Утрехтська унія знаходиться у повному спілкуванні з Англіканським співтовариством.

Старокатолицизм не є єдиною деномінацією, а становить собою ряд Церков, які свою еклезіальність засновують на принципі апостольського спадкоємства. Ряд з них об'єднані в Утрехтську унію старокатолицьких Церков. Найстаршою зі старокатолицьких юрисдикцій є Голландська старокатолицька церква, заснована в 1704 році нідерландським католицьким архієпископом Петером Коддом, зміщеним з кафедри за янсенізм, засуджений раніше як єресь.

ПриміткиРедагувати

  1. Фотре, Вилли; Дюваль, Патрисия; Дерикбур, Режис; Брюннер, Христиан; Негер, Томас; Безир, Герхард; Янкович, Мирослав (2013-10-23). Антисектантские движения и государственный нейтралитет. Предмет исследования: FECRIS: FECRIS - Европейская федерация центров по исследованию и информированию о сектантстве (ru). Санкт-Петербургский государственный политехнический университет. ISBN 9785742241317. 
  2. Chryssides, George D.; Wilkins, Margaret Z. (2014-09-11). Christians in the Twenty-First Century (en). Routledge. ISBN 9781317545583.