Відкрити головне меню

Стáре — село в Україні, в Бориспільському районі Київської області. Населення становить 2945 осіб.

село Старе
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський
Рада/громада Старівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220887601
Основні дані
Засноване 1455[1]
Населення 2945
Площа 5,468 км²
Густота населення 538,59 осіб/км²
Поштовий індекс 08362
Телефонний код +380 4595
Географічні дані
Географічні координати 50°08′22″ пн. ш. 31°04′26″ сх. д. / 50.13944° пн. ш. 31.07389° сх. д. / 50.13944; 31.07389Координати: 50°08′22″ пн. ш. 31°04′26″ сх. д. / 50.13944° пн. ш. 31.07389° сх. д. / 50.13944; 31.07389
Середня висота
над рівнем моря
98 м
Водойми річка Карань
Місцева влада
Адреса ради 08362, Київська обл, Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Дніпровська, 49а, тел. 3-33-31
Карта
Старе. Карта розташування: Україна
Старе
Старе
Старе. Карта розташування: Київська область
Старе
Старе
Мапа

Старе у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Село розміщене за 30 км від районного центру Бориспіль і за 7 км від автотраси Київ — Черкаси, за 31 км від залізничної станції Бориспіль.

Село розташоване неподалік Дніпра, на старій дніпровській заплаві. Неширока річка Карань відмежовує Старе від давнього придніпровського лісу з півдня. З півночі над сільським поселенням височіє стрімкий обрив, що його вимила у корінному березі колись могутня дніпрова течія. Природа навколишньої місцевості дуже красива. Деякі види рідкісних рослин, занесених у Червону книгу, ще можна зустріти у розкішних старинських лісах.

ІсторіяРедагувати

Проведені поблизу Старого археологічні дослідження засвідчують присутність людини на цій землі впродовж не менше чотирьох останніх тисячоліть. Найдавніші знахідки — уламки посуду доби бронзи, знайдено в урочищі Горби. Скіфські кургани, досліджені в 1962—1963 роках на території Старинської птахофабрики, датуються IV ст. до не. У західній частині села на високому мисі частково збереглися вали городища XII—XIII ст. Городище як укріплення використовувалося і пізніше, зокрема за часів козаччини. Поряд з городищем виявлено селище цього ж часу.

На місці давньоруського городища і започатковане село Старе, що спочатку називалося Краснопіллям. Можливо, у цій назві перші поселенці хотіли відобразити красу навколишньої місцевості, можливо, назва означала спочатку просто гарне родюче поле. Під час чергового перепису населення жителям с. Старе, на той час с. Краснопілля, було запропоновано, чи не хотіли б жителі змінити назву свого селища, на що була відповідь — нехай буде найменування старе, тобто таке яке було раніше. Тож ті, хто здійснювали перепис населення, можливо не зрозуміли побажання жителів селища, і записали з великої літери — Старе.

В історичних документах післятатарського періоду село згадується під 1455 роком як «городище Старе». На той час воно було власністю київського боярина Олехни Сахновича. У XV—XVI ст. власниками Старого були також Іван Олехнович, Марія ПроскуринаСушанська, Яцик Лозка та його спадкоємці. За часів Гетьманщини село Старе як військова одиниця належало до Вороньківської козацької сотні, а як приватна власність неодноразово переходило з рук у руки. Володіли Старим полковники переяславські Войця і Лисенко, Полуботок, Головченко, Томара, Сулими (кілька поколінь), вороньківський сотник Микола Афендик. На поч. XVIII ст. у селі налічувалося усього 30 дворів. Але протягом наступних 100 років Старе перетворилося на досить великий населений пункт.

Матеріали перепису 1859 року надають таке: у селі налічувалося 207 дворів, 1758 жителів. Тут були два заводи: цукровий і рафінадний. Заводи були власністю поміщика Іваненка, йому ж належала більша частина земель. У селі діяли дві церкви. Оскільки основу населення становило переважно козаки і селяникріпаки, то свою церкву мали козаки, селяни — свою.

На початку XX ст. Іваненко продає свою маєтність П. Бродському, який зумів організувати на цих землях добре розвинуте сільськогосподарське підприємство. Був у маєтку Бродського завод з вирощуванню породистих робочих коней.

2 серпня 1918 р. у с. Старе (нині — Бориспільського району) сталась трагедія. Невідомі особи оточили місцеву цукроварню, півтори години обстрілювали її, перебили охорону та увірвались до квартири директора заводу А. К. Ельмана. Вивівши директора у двір, наказали йому роздягнутись і розстріляли. Також був розстріляний акцизний контролер заводу. По тому квартири службовців були пограбовані, але склад цукру залишився недоторканим[2].

За даними 1921 року, в селі була організована артіль, згодом перетворена на колгосп. У селі було 47 вітряків, 6 маслобоєнь, дві кузні, 5 крупорушок, 5 соломорізок, дві кінні молотилки. 1926 року Старе відносилося до Рогозівського району. Тут проживало 3749 чоловік, разом з населенням хуторів Олександрівка, Кирилів, Чубата Могила та окремою садибою Циганків — 3796 чол. У довоєнні роки у Старому працювали колгоспи ім. Демченка та ім. Куйбишева.

Німецько-радянська війна принесла у село дворічну окупацію. На окупованій території, в старинських лісах з лютого 1943 року діяв партизанський загін. Партизани врятували від знищення Старинський цукровий завод і торфопідприємство з усім обладнанням, Повністю були збережені 10 придніпровських сіл. У Старому встановлено пам'ятник юній зв'язковій цього загону Фросі Вороні, яка загинула 1943 р. Понад 300 жителів Старого не повернулися з війни. На території села три братські могили. Близько 500 воїнів знайшли тут вічний спочинок: це і оборонці села, учасники боїв за Дніпро, і партизани загону ім. Щорса.

ЕкономікаРедагувати

Наприкінці XX ст. у селі розміщувалася центральна садиба КСП «Україна», цукровий і цегельний заводи. Старинський цукровий завод — одне з найдавніших підприємств Київщини, яке майже півтора століття працювало на повну потужність, та займало першість в Київській області з виготовлення цукру.

Цукровий завод припинив свою роботу у 2009 році. У 2012 році вся інфраструктура цукрового заводу, разом із механізованою технікою була розграбована, підступно вирізана та здана на металобрухт, з метою наживи, декількома жителями цього ж села. На місці колишнього цукрового заводу знаходяться руїни, неначе після бомбардування, які користуються попитом у кінознімальних групах, що фільмують сюжети про війну.

Одним з найбільших постачальників індичого м'яса в Україні була Старинська птахофабрика. Зараз Старинська птахофабрика налічує декілька комплексів в районі та області з вирощування бройлерів, та є найбільшим постачальником продукції на споживчий ринок під торговельною маркою «Наша Ряба».

Пам'яткиРедагувати

  • Три дуби — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
  • Монумент Матері — перший в Україні монумент присвячений жінці-матері, бабусі, сестрі. Відкритий 30 вересня 2017 року.[3]

Культура та освітаРедагувати

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів навчання, дитячий садок, будинок культури, лікарня, бібліотека.[4]

Відомі уродженціРедагувати

Див. також[5]Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мартиролог, Київська, 202—203
  2. Кіевская мысль, 1918, 7 серпня
  3. Ukraine, Izvestia. Под Киевом открыли первый в Украине памятник Матери. izvestia.kiev.ua. Процитовано 2017-10-06. 
  4. Історія села Старого, Україна. Історія великого народу
  5. Стрілько-Тютюн, Валентина (2016). Світло. Нариси з історії освіти Бориспільщини (українською). м. Київ: Дорадо-Друк. с. 409. ISBN 978-966-2077-70-4.