Стари́й Ки́їв (Ве́рхнє мі́сто, іноді Старе́ мі́сто ) — історична місцевість в центрі Києва, адміністративно-територіально належить до сьогоднішнього Шевченківського району, найдавніша частина міста. Орієнтовні межі — Андріївська церква, Володимирська гірка, Майдан Незалежності, Золоті ворота, Київський велотрек, Львівська площа. Головні площі і вулиці — Софійська і Михайлівська площі, вулиці Володимирська, Велика Житомирська, Ярославів Вал. Включає до себе літописні місто Ярослава, місто Володимира.

Старий Київ
Загальна інформація
50°27′12″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.453528° пн. ш. 30.516056° сх. д. / 50.453528; 30.516056Координати: 50°27′12″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.453528° пн. ш. 30.516056° сх. д. / 50.453528; 30.516056
Країна  Україна
Адмінодиниця Київ
Карта
Старий Київ. Карта розташування: Київ
Старий Київ
Старий Київ
Старий Київ (Київ)
Середмістя Києва:
   Городок Кия
   Город Володимира
   Город Ярослава

В ширшому смислі Старим Києвом також називають «Старий Київ на Святих Горах» на Правобережжі Дніпра у порівнянні з Новим Києвом на Лівобережжі, історичному Задніпров’ї або «старі, центральні райони» Києва на противагу «новим» (Нивки, Борщагівка, Солом‘янка, Теремки) або пригородам.

Історія та міфологія ред.

 
Старе місто, 1888 рік

Старий Київ є історичним ядром Києва. З Андріївською горою пов'язана легенда про Св. Андрія Первозваного, який дві тисячі років тому пророкував появу Києва:

  Бачите гори оці? Яка на горах цих возсія благодать Божа, і має бути го́род великий, і багато церков Бог воздвигне.
Оригінальний текст (давньоруська)
видите горы сиꙗ . ꙗко на сихъ горахъ въсиꙗеть блгд҃ть б͠жиꙗ . имать и городъ великъ быти . и ц͠ркви мьногы имат̾ б͠ъ въздвигнѹти .
 

— «Повість врем'яних літ», переклад В. В. Яременка


Саме на території Старого Києва збудовано першу кам'яну церкву Русі — Десятинну церкву (кінець X століття), тут ще за часів Київської Русі виникла перша школа і перша школа для дівчат за сприяння сестри Мономаха Янки Всеволодівни[1]. Поблизу Андріївської церкви знаходилося декілька князівських палаців. До міста вели декілька воріт: Лядські, Жидівські, Золоті (руїни збереглися), Софійські, існував в'їзд з боку Подолу. Територія зруйнована 1240 року під час нападу монголо-татар. У ті часи більшість кам'яних храмів і монастирів було знищено.

У XVII столітті на території Старого Києва виникають слобідки, де проживає московське військо. У 1830—1850-х роках місцина переплановується, проводяться археологічні дослідження, які дали змогу відкрити рештки Золотих воріт, Ірининської церкви. Відтоді сюди переноситься управлінський і діловий центр Києва. 1 липня 1894 року електричний трамвай з'єднав Думську площу (тепер Майдан Незалежності) і Сінну площу (тепер Львівська площа) по Великій Житомирській вулиці. У 1905 році відкрився фунікулер, що зв'язує Поділ з Верхнім містом.

На території Старого Києва збереглися унікальні пам'ятки, що є перлинами культурної та духовної спадщини України: Софійський собор (приблизно 1017—1032 роки) та споруди колишнього Софійського монастиря (кінець XVII — середина XVIII століття), руїни Золотих воріт (після XI століття), Михайлівський Золотоверхий собор (XII століття, відбудований у 1997—2001 роках), Андріївська церква (середина XVIII століття). Збереглися численні житлові та громадські споруди середини XIX — першої половини XX століття. У 1930-ті роки існували проекти докорінної перебудови цього району, однак ці проекти реалізовані не були (однак було знищено Михайлівський Золотоверхий собор, Трьохсвятительську, Георгіївську та Десятинну церкви).

Сьогодення ред.

У наш час цей район — діловий центр міста, туристичний центр Києва. Тут діють Музей історії України, Софійський музей-заповідник, Музей духовної спадщини (експонуються ікони починаючи з XIV століття). Територія поблизу Андріївської церкви оголошена заповідною.

У 2011 році на телеканалі «1+1» про цю історичну місцевість був показаний документальний телесеріал «Старий Київ», що з 2016 року розміщений на відеохостингу YouTube[2].

Галерея ред.

Панорами ред.

Панорама Софійської площі та дзвіниці Софійського собору

Примітки ред.

Джерела ред.