Стара Любовня

Місто Стара Любовня; словац. Stará Ľubovňa [?]
	герб
	Любовн'янський Град
	Основні дані
	49°19′01″ пн. ш. 20°40′59″ сх. д.H G O
Країна	Словаччина
Край	Пряшівський
Округ	Стара Любовня → SPARQL ←
Столиця для	Стара Любовня
Перша згадка	1292 (Libenow)
Засновано	1292
Водойма	Попрад (річка)
Висота над р.м.	532 м
Площа	30,786 км²
Населення	16 348 осіб (31 грудня 2017);
Міста-побратими	Новий Сонч, Балчик
Телефонний код	+421-052
Автомоб. ном.	SL
Поштовий індекс	064 01
	Місцева влада
Веб-сторінка	staralubovna.sk
E-mail	mailto:primator@staralubovna.sk
Староста	Міхал Біґаніч
	Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS)	SK526665
OpenStreetMap	↑388238 ·R (Стара Любовня)
GeoNames	723505
	Транспорт, відстані
	До крайового центру
— фізична	54 км
	До Братислави
— фізична	293 км
Карта
	Стара Любовня (Пряшівський край)
	Джерела:
	Vlastivedný slovník obcí na Slovensku. — Т. 3 S–Ž (3); ;
	Стара Любовня на Вікісховищі

Стара Любовня (словац. Stará Ľubovňa) — місто на Спиші над р. Попрад, розташоване на півночі східної Словаччини на українсько-словацько-польському етнічному пограниччі. Раніше (до 1920 року) це місто входило до складу комітату Спиш. Адміністративний центр Старолюбовнянського округу. Старолюбовнянський округ в 1961 р. мав 26 укр. сіл з 14 400 мешканців (на всіх 44 з 37 400 меш.).

Див. також: Любовня

ІсторіяРедагувати

Вперше згадується 1292 року. У 1412–1772 Стара Любовня була головним містом 15 спиських міст, відданих 1412 угорським королем Жигмонтом Польщі. 8 листопада 1918 тут створилася Народна рада місцевих русинів-українців, яка висловилася за приєднання до Української держави.

КультураРедагувати

Середньовічний замок, музей, скансен, гімназія. У місті є 3 римо-католицькі костели: костел св. Мікулаша з кінця 13 ст., костел св. Петра і Павла з 1999 р., костел св. Йозефа з 1943 р., греко-католицька церква, православна та протестантська громади міста свої церкви будують.

НаселенняРедагувати

У місті проживає 16 338 осіб.

Національний склад населення:

словаки — 89,15%
цигани (роми) — 5,97%
русини — 1,48%
українці — 1,00%
чехи — 0,64%
поляки — 0,14%
угорці — 0,13%

Склад населення за приналежністю до релігії:

римо-католики — 67,65%,
греко-католики — 22,20%,
православні — 1,61%,
протестанти (еванєлики) — 0,81%,
не вважають себе віруючими або не належать до жодної вищезгаданої церкви — 5,01%

ГалереяРедагувати

Вид на скансен в Старій Любовні з замку
Романська церква
Старо-Любовнянський замок
Старо-Любовнянський замок, з висоти пташиного польоту
Дерев'яна греко-католицька церква св. Архангела Михаїла в скансені

Цікаві фактиРедагувати

Саме у Старій Любовні виник перший після розпаду Австро-угорської монархії народний орган закарпатських українців — Руська Народна Рада, яка виступила під гаслом злуки з незалежною Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї такі ж, як і у нас, а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ…»^[5]. У 1919 році Старо-Любовнянська Народна Рада, об'єднавшись з Пряшівською Народною Радою, увійшла до складу Центральної Руської Народної Ради^[6], першим головою якої став Августин Волошин^[7].