Станіслав Ходецький (руський воєвода)

Станіслав з Ходча
Stanisław z Chodcza, z Chłopów, z Lubina
Псевдо	Станіслав з Хлопів (Хлопський)
Помер	1474
Поховання	Рогатин
Підданство	Корона Польська
Діяльність	військовий, урядник, меценат
Відомий завдяки	засновник м. Комарне
Посада	подільський воєвода (з 1462 р.), ; руський воєвода (з 1466 р.)
Конфесія	католик
Рід	Ходецькі (з Ходча)
У шлюбі з	Барбара з Пілецьких
Діти	Миколай, Ян, Станіслав, Пйотр, Анджей, Спитек, Отто, Рафал, Бурнета, Ядвиґа, Анна, Барбара
	Герб; г. Поваля
	; ; ;

Станіслав з Хлопів, Ходча, Любеня (пол. Stanisław z Chodcza пом. між 28 січня та 11 червня 1474) — польський шляхтич гербу Огоньчик (Повала) XV століття. Представник родини Ходецьких.

Біографія ред.

1446 року в джерелах згаданий власником маєтності Хлопи під Комарним. Після смерті стрийка Миколая Парави з Любіна 1450 року став посідачем його величезного спадку. Сплатив нащадкам Якуба та Ядвіґи з Любіна кошти за їхню частку спадку стрийка.

1458 року король надав йому право опікуватися Крилоським монастирем, яке він за 25 гривень продав шляхтичу Романові з Осталовичів.^[1]

1461 р. за дозволом короля Казимира IV Яґелончика викупив у Міхала Язловецького з Бучача — сина Теодорика Бучацького-Язловецького — Кам'янецьке староство.^[2]
Фундатор костелів у Румні та Комарні. Засновник м. Комарно в 1471 році, та ймовірний засновник Грімна.

1470 року шляхтич Ян Свинка з Поморян продав Яблунів з іншими селами Станіславові з Ходча.^[3]

Помер між 28 січня та 11 червня 1474 року.

Посади ред.

Крушвіцький, галицький староста (з 1452 року, після Якуба з Любіна), галицький каштелян (в 1460 р.)^[4] кам'янецький (генеральний подільський) староста (з 1461 р.), теребовлянський староста (у 1471 році посів після Яна Свинки з Поморян та Сигізмунда Кердея,^[5] сина Грицька Кердейовича), львівський каштелян з 1460 року, подільський воєвода (з листопада 1462 р.), руський воєвода (з квітня 1466 р.).

Сім'я ред.

Дружина — Барбара з Пільчі (донька краківського каштеляна Яна Пілєцкого). Діти:

Миколай — львівський каштелян
Ян — староста галицький, кам'янецький, теребовельський
Станіслав — маршалок великий коронний
Пйотр — галицький каштелян; в 1509 р. потрапив у полон разом із мамою та братом Рафалом після взяття Рогатина молдавським воєводою (господарем) Богданом II Сліпим
Анджей — кам'янецький латинський єпископ
Спитек — галицький староста
Отто — львівський каштелян
Рафал — галицький староста
Бурнета (Берната^[6]^[7]) — дружина Павела Коли з Далеєва — подільського воєводи
Ядвиґа — дружина Міхала Язловецького з Бучача, Язловця
Анна — дружина Станіслава Шафранця
Барбара — дружина Яна Сененського з Олеська.

Примітки ред.

↑ Мицько Ігор. КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ ОСТРОЗЬКИЙ та ЦЕРКВА ГАЛИЧИНИ [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — Випуск 18. — С. 63-64.
↑ Pociecha W. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474)… — S. 352.
↑ Kurzej M. Kościół parafialny p.w. Św. Elżbety Królowej w Jabłonowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I. - T. 17. — 806 il. — S. 143. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
↑ Chodeccy (01). Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
↑ Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — S. 96—97.
↑ Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — S. 42. (пол.)
↑ руський відповідник — Борухна.

Література ред.

Михайловський В. Генеральний подільський староста Станіслав Лянцкоронський (1510—1535 рр.) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 5: На пошану професора М. Б. Петрова. — С. 134—143.
Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1728. — T. I. — 692 s. — S. 269 (cz. 2). (пол.)
Pociecha W. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiej., 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351—352. (пол.)
Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Przyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 96—97. (пол.)