Відкрити головне меню

Станіслав Радзивілл (підкоморій великий литовський)

Станіслав Радзивілл (лит. Stanislovas Radvila, пол. Stanisław Radziwiłł, *8 травня 1722 — †22 квітня 1787) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Відомий також як Станіслав V Радзивілл.

Станіслав Радзивілл
Stanislovas Radvila
Stanisław Radziwiłł (1722-1787).PNG
Народився 8 травня 1722(17220508)
Дятлово
Помер 22 квітня 1787
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність литвин
Діяльність державний діяч
Alma mater "Калегіум Нобіліум"
Посада підкоморій великий литовський
Військове звання генерал-лейтенант кінноти
Попередник Ян Кароль Мнішек
Наступник Єронім Вінцент Радзивілл
Конфесія католик
Рід Радзивілли
Батько Миколай Фаустин Радзивілл
Мати Барбара-Франца Завіша-Кезгайло
Брати, сестри  • Єжи Радзивілл (воєвода новогрудський), Удальрік Христофор Радзивілл і Ольбрахт Радзивілл (староста річицький)
У шлюбі з Кароліна Потій
Діти 4 сина і 2 доньки
Нагороди
орден Білого Орла
Герб

Зміст

БіографіяРедагувати

Походив з литовського магнатського роду Радзивіллів, Дятлово-бердичівської лінії гілки Несвізько-Оліцької. Четвертий син Миколая Фаустина Радзивілла, воєводи новогрудського, і Барбари-Франци Завіши-Кезгайло. Народився 1722 в резиденції Дятлово. Навчався в колегіумі піарів в Варшаві («Калегіум Нобіліум»). 1746 році оженився на представниці магнатського роду Потіїв.

У 1750 році отримав чин генерал-майора. Того жроку обираєтсья на вальний сейм. Був керівником партії Радзивіллів в Новогрудському воєводстві — в Слонімському, Вовковиському і Лідському повітах відповідав на обрання радзивіллівських прихильників на повітові сеймики. У 1752 році призначається кравчим великим литовським. 1753 року отримав Орден Святого Губерта від баварського курфюрства Максиміліана III. 1757 року у Варшаві отримав Орден Білого Орла. У 1759—1779 роках був підкоморієм великим литовським.

У 1760 і 1762 роках обирається послом на сейми. У 1763 році обирається маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського. Отримав орден Св. Анни У 1765 році став генерал-лейтенантом литовської кінноти. Воював з прихильниками Барської конфедерації.

1767 року долучився до Радомської конфедерації. Того ж року Станіслава Радзивіла було обрано послом від Лідського повіту на так званий сейм Репніна. 23 жовтня 1767 року ввійшов до складу сеймової делегації, яка змушена під тиском російського посла Миколи Рєпніна погодитися на збереження колишнього ладу в Речі Посполитої під гарантії Російської імперії.

1770 року передав родинну резиденцію Дятлово своєму зятю Станіславу Солтану. після цього розпочав зведення нової резиденції в Жирмунах. Роботи трвиали до 1787 року. 1776 року доєднався до конфедерації Анджея Мокроновського, старости тлумацького. Того ж року обирається послом від Новогрудського воєводства на вальний сейм. У 1779 році надано російський орден Св. Олександра Невського і польський орден Св. Станіслава.

1787 році Станіслав Радзивілл разом з дружиноюстав фундатором костела Відшукання Святого Хреста, який було завершено 1789 року. Втім Станіслав Радзивілл помер невдовзі після заснування фундушу.

ВласністьРедагувати

Володів маєтками в Новогрудському, Віленському і Троцькому воєводствах.

РодинаРедагувати

Дружина — Кароліна, донька Олександра Потія, воєводи троцького

Діти:

  • Миколай (1751—1811)
  • Єжи
  • Анна Барбара Олімпія (бл.1762—1833), дружина: 1) Августа Домініка Пржездзецького, старости мінського; 2) Тадеуша Антонія Московського, міністр внутрішніх справ і віросповідань в князівстві Варшавському
  • Франціска Теофіла, дружина Станіслава Солтана, маршалка надвірного литовського
  • Ієронім
  • Людвіг

ДжерелаРедагувати

  • Stanislovas Radvila V. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
  • Радзівіл Станіслаў // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя: У 3 т. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — 788 с. — С. 497. — ISBN 985-11-0378-0
  • Marta Męclewska (oprac.): Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. Zamek Królewski w Warszawie, 2008, s. 189.