Станіслав Лещинський
Станісла́в I Лещи́нський (Станіслав Богуслав Лещинський, пол. Stanisław Bogusław Leszczyński; (20 жовтня 1677, Львів, Річ Посполита — 23 лютого 1766, Люневіль, Лотарингія) — польський аристократ, магнат і державний діяч; правитель Речі Посполитої, король Польщі, Великий князь Литовський і Руський (1704–1711, 1733–1734), герцог Лотарингії (1737–1766), імперський граф Священної Римської імперії.
| Станіслав I Лещинський пол. Stanisław Leszczyński | |
|---|---|
 | |
| Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський | |
| Правління | 1704-1736, 1733-1734 |
| Коронація | 4 жовтня 1705 |
| Попередник | Август II Сильний |
| Наступник | Август III Фрідріх |
| Інші титули | Герцог Лотарингії |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицтво |
| Народження |
20 жовтня 1677 Львів |
| Смерть |
23 лютого 1766 (88 років) Люневіль |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща |
| Дружина | Катерина Опалінська |
| Діти | Анна, Марія |
| Династія | Лещинські |
| Батько | Рафал Лещинський |
| Мати | Анна Лещинська |
| Нагороди |
 |
 | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Представник шляхетського роду Лещинських гербу Венява. Небіж луцького латинського єпископа Богуслава Лещинського.
Повний титул: польською — Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, książę Lotaryngii i Barrois.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, князь Лотарингії і Барруа.
Біографія ред.
Народився у Львові 20 жовтня 1677 року. Батько — Рафал Лещинський[1] (1650—31.1.1703), підстолій, підскарбій, крайчий, стольник, хорунжий великий коронний, староста генеральний великопольський, воєвода ленчицький, познанський і каліський, староста мостиський. Мати — Анна Лещинська, донька Станіслава Яна Яблоновського (1660—29 серпня 1727, Шамбо). Станіслав був єдиним сином батьків.[2] Був охрещений 21 жовтня 1677 року в Латинській катедрі Львова за участі діда — Станіслава Яна Яблоновського,[3] руського воєводи, польного коронного гетьмана, майбутнього великого коронного гетьмана і краківського каштеляна.[4]
2 квітня 1699 року став воєводою познанським. 12 липня 1704 року Лещинський за підтримки шведського короля Карла XII, військо якого в той час перебувало у Польщі, був обраний польським королем. 4 жовтня 1705 року в колегіаті святого Івана Хрестителя у Варшаві Львівський латинський архієпископ Константій Зелінський[5] провів обряд коронації Станіслава Лещинського[6] та його дружини Катажини Опалінської, назважаючи на заборони папи і не дотримавши при цьому традицій, оскільки її мав проводити примас Польщі (Радзейовський).[5]
У 1703—1708 роках вів таємні переговори з гетьманом Іваном Мазепою про об'єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658, уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Московського царства.
Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 року Лещинський був змушений виїхати до Франції (його дочка Марія в 1725 році стала дружиною французького короля Людовика XV).
Весною 1711 року вислав польський військовий відділ Юзефа Потоцького на допомогу гетьману Пилипу Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади, здійснивши похід на Правобережну Україну.
У 1733 році за підтримки Франції вдруге став польським королем: 12 вересня 1733 року примас Теодор Потоцький на полі елекції[7] у Волі проголосив його новим правителем.[8] Але під тиском Росії, Австрії та Саксонії невдовзі змушений був зректися королівства. Під час війни за польську спадщину 1733—1735 років (між Росією, Австрією і Саксонією — з одної сторони та військами Лещинського і Францією — з другої) Лещинський та Дзіковські конфедерати, що його підтримували, були розбиті. За умовами Віденського миру 1738 року (прелімінарний з 3 жовтня 1735 року) Лещинський був змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де дістав у володіння герцогство Лотарингію і князівство Бар.
Смерть та поховання ред.
5 лютого 1766 року зазнав сильних опіків, коли відкладав люльку, сидячи біля комина. Помер 23 лютого 1766 року від гангрени.
Спочатку похований в церкві Нотр-Дам де Бон Секур у Нансі, яку фундував[9]. Церква була зруйнована під час Французької революції, а останки короля двічі були спаплюжені. У червні 1814 року Міхал Сокольницький забрав їх і перевіз до Познані з наміром поховати у Вавельському соборі. Відтоді їхня доля була невідома аж до 1924 року, коли їх знайшли в підвалі церкви св. Катерини в Ленінграді, звідки їх контрабандою переправили до Королівського замку у Варшаві. У 1926 році їх перенесли до однієї з кімнат королівського замку Вавель, звідки у 1938 році перенесли до Вавельського собору, спочатку до склепу Баторія, а згодом до склепу Сигізмунда..
Родина ред.
- ̈Мати — Анна Лещинська з Яблоновських (1660—1727)
- Дружина — Катерина Опалінська гербу Лодзя (1680—1747).
Діти:
- Анна[9] (1699—1717)[10], була похована в монастирі Грофінтал[de] (Саар)[9]
- Марія Зофія Кароліна Феліція (1703—1768) — королева Франції, дружина короля Людовика XV.[11]
Цікаві факти ред.
Станіслав Богуслав Лещинський є польським королем, який прожив найдовше (88 років та 4 місяці).[12]
Автор книги «Вільний голос, що забезпечує свободу» (1733), в якій виступав за проведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.
Вшанування ред.
1901 року на його честь була названа вулиця[13] у Львові (тепер Братів Міхновських).[14]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 600.
- ↑ Dworzaczek W. Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650—1703) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 139—141. (пол.)
- ↑ Stanisław Leszczyński [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Nowak T. Jabłonowski Stanisław Jan na Jabłonowie i Ostrogu h. Prus III (1634—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 232—238. (пол.)
- ↑ а б Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 601.<
- ↑ Jarosław Godlewski. Siodło koronacyjne Stanisława Leszczyńskiego z 1704 roku [Архівовано 2017-04-27 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ виборів короля
- ↑ Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. Генерал-поручник Людовика XV (1742—1759). — Ню-Йорк : Восьмий курінь УПС ім Григора Орлика, 1972. — 1972. — С. 100—101.
- ↑ а б в Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 610.
- ↑ Anna Leszczyńska z Leszna h. Wieniawa (ID: 14.198.261). (пол.)
- ↑ Maria Karolina Zofia Felicja (z Leszczyńskich) [Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 10 листопада 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
- ↑ Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 40. — ISBN 966-603-115-9.
Джерела ред.
- Мицик Ю. А. Станіслав-Богуслав Лещинський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 804. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2001. — T. XLI/4, zeszyt 171. — S. 600—612. (пол.)
Посилання ред.
- Лещинський Станіслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 828. — 1000 екз.