Станіслав Вольський

Станіслав «на Підгайцях» Вольський гербу Півкозич (1523—1566) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, власник маєтків.

ЖиттєписРедагувати

Народився 1523 року. Батько — Миколай Вольський (†1548)  — син Миколая, каштеляна равського, закінчив Краківський університет. Мати — Анна з Глінок, донька віського каштеляна.

Дідич Підгайців, каштелян бжезінський, равський, сандомирський, староста кшепицький. Посівши посаду каштеляна сандомирського, отримав місце в Сенаті Речі Посполитої.

У 1563—1566 надвірний коронний маршалок, близький до короля Зиґмунта ІІ Августа.

Підписав унію Освенцімського та Заторського князівств.

Як і батько, був ревним католиком; під час Реформації, коли перехід шляхетських родин у протестантство набув загрозливих масштабів, залишився вірним папському престолові. На засіданні Сенату в 1565 році, коли обговорювалося питання розриву з Римом, Станіслав єдиний виступив проти.

Помер 1566 року, був похований у Варшаві в костелі Івана Хрестителя (згодом став катедральним); надгробок встановили дружина Барбара з Тарновських, яка померла 1570 року, і син Міколай.

Сім'яРедагувати

Був одружений двічі. Перша дружина — можливо, сєрадзька воєводичка Ласька, донька Альбрехта, друга — Барбара з Тарновських гербу Леліва (?—1570), донька сандомирського воєводи Станіслава «Спитка» Тарновського (1514—1568).

Діти — від першого шлюбу:

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати