Станіслав Василевський
Станіслав Василевський (пол. Stanisław Wasylewski, 18 грудня 1885, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 26 липня 1953, Ополе) — польський історик, публіцист. З походження українець.
| Станіслав Василевський | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
18 грудня 1885 Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[2] |
| Помер |
26 липня 1953[1] (67 років) Ополе, Польська Народна Республіка[2] |
| Поховання | Communal cemetery in Opoled |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | журналіст, перекладач, літературний критик, письменник |
| Галузь | журналістика |
| Alma mater | Університет імені Адама Міцкевича у Познані і ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | польська[1][3] |
| Брати, сестри | Bolesław Wasylewskid |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Вивчав полоністику у Львівському університеті, ступінь доктора здобув у Познанському університеті (1932). Працював 1905–10 у Львівському Оссолінеумі; згодом був редактором і співробітником низки періодичних видань, зокрема львівського сатиричного тижневика «Szczutek», варшавського і познанського часописів «Gazeta Poranna», співпрацював із польським радіо. У 1938–39 – голова Відділу польських літераторів у Познані. Під час Другої світової війни мешкав у Львові, де брав участь у роботі підпільної організації «Конфедерація народу», після війни – у Кракові та м. Ополе.[4]
Автор історичних есе «U księżnej pani» (1917), «Na dworze króla Stanisława» (1919), «O miłości romantycznej» (1921), «Portrety pań wytwornych» (1924); біографічних повістей «Ducissa Cunegundis» (1921), «Karolina Sobańska» (1950); біографічно-мемуарних шкіців «Niezapisany stan służby» (1932), «Pod kopułą lwowskiego Ossolineum» (1958), «Czterdzieści lat powodzenia» (1959). Редагував серію «Cuda Polski», в рамках якої видав нарис «Lwów» (1931).