Відкрити головне меню

Станіслав-Ернест фон Денгофф (пол. Stanisław Ernest Denhoff; біля 1673, Берент — 2 серпня 1728, Гданськ) — литовський державний і військовий діяч, польний гетьман литовський (17091728), воєвода полоцький (17221728), староста новокоржинський, калуський, косцежінський, любоченський, мозирський, латовицький, лудзенський, жидеканський, маршалок сеймів 1710, 1712 і 1713 років.

Станіслав-Ернест Денгофф
Stanisław Ernest Denhoff 111.PNG
Народився 7 вересня 1679(1679-09-07)
Косьцежина, Косьцерський повіт, Поморське воєводство, Польща
Помер 2 серпня 1728(1728-08-02) (48 років)
Гданськ, Гданський повіт[d], Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання Ченстохова
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльність дипломат
Посада воєводи полоцькі[d], староста мозирський[d], Польний гетьман литовський, депутат Сейму Речі Посполитої[d], Маршалок Сейму Речі Посполитої, Ловчий великий литовський, Мечник великий коронний, Q66190060?, Q66200913?, Q66201065? і Q66200986?
Рід Денгоффи
Батько Владислав Денгофф
Мати Q62907729?
У шлюбі з Марія Софія Сенявська
Діти Констанція Санґушко[d]
Нагороди
POL Order Orła Białego BAR.svg

ЖиттєписРедагувати

Син воєводи поморського Владислава Денгоффа (1639—1683) і його дружини Констанції Служки. Підтримав обрання королем Августа Сильного. З 1697 — ловчий великий литовський. Під його керівництвом, як маршалка 20 травня 1704 була створена Сандомирська конфедерація. З 1704 по 1721 — мечник великий коронний.

Залишився вірним Августу Сильному навіть після його зречення в 1706 році. У травны 1708 року завадив визнанню з боку Адама-Миколая Сенявського, впливового представника Сандомирської конфедерації, Станіслава лещинського королем Речі Посполитої. Завдяки цьому Август Сильний зберіг деякий вплив в Польщі. Це призвело до того, що після повернення короля з Саксонії отримав в 1709 році булаву польного гетьмана литовського.

Брав участь в Полтавській битві на стороні Петра Першого. У 1717 році, незадоволений положеннями Німого сейму, які обмежували владу гетьманів, перейшов в антикоролівську опозицію. У 1721 став воєводою полоцьким.

Нагороджений Орденом Білого Орла[1].

Помер від сухот. Похований в Ченстоховській обителі.

РодинаРедагувати

Був двічі одружений. У 1709 році першою дружиною стала Іоанна (пом. після 1716) — дочка воєводи мальборкського Ернеста Денгофа (1630—1693) та Зофії Ганни Олесницької. Від першого шлюбу мав дочку Констанцію (1716—1791), яка з 1731 року стала дружиною князя Януша Олександра Сангушко (померла 1775) — великого мечника литовського і надвірного маршалка литовського.

30 липня 1724 року вдруге взяв шлюб, одружився на Марії Зофії Сенявській (1699—1777) — дочці великого гетьмана коронного Адама Миколи Сенявського і Ельжбети Любомирської. Тривалий час домагався її руки, вона неохоче ставилась до залицянь.[2] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s.216. (пол.)
  2. Orest Marian Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest… S. 117
  3. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова.— Львів: Світ, 2001.— 272 с. ISBN 966-603-048-9 °C. 70

ДжерелаРедагувати

  • Orest Marian Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1939—1946. — T. V. — S. 115—117. (пол.) reprint

ПосиланняРедагувати