Станік Сюзанна Романівна

українська суддя

Сюза́нна Рома́нівна Ста́нік (нар. 27 вересня 1954, Львів, УРСР, СРСР) — українська юристка, державна діячка, суддя, дипломатка. Міністр України у справах сім'ї та молоді (з вересня 1996 р. по серпень 1997 р.), Міністр юстиції України (з 21 серпня 1997 р. по 7 травня 2002 р.), суддя Конституційного Суду України (2004—2010), членкиня Ради Національної безпеки і оборони України (1998-2002), Надзвичайний і Повноважний Посол України (2002), Заслужений юрист України (1998), кандидат юридичних наук (1999). Перша жінка-міністр в Уряді незалежної України[джерело?].

Сюзанна Романівна Станік
Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту
вересень 1996 — липень 1997
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Павло Лазаренко
Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту
липень 1997 — серпень 1997
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко
5-й Міністр юстиції України
серпень 1997 — грудень 1999
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко
Попередник Сергій Головатий
5-й Міністр юстиції України
грудень 1999 — травень 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Ющенко
5-й Міністр юстиції України
травень 2001 — травень 2002
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Анатолій Кінах
Наступник Олександр Лавринович
Народилася 27 вересня 1954(1954-09-27) (67 років)
Львів, УРСР, СРСР
Відома як суддя
Країна Україна
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка (1977)
Професія юристка
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Станік Сюзанна Романівна

ЖиттєписРедагувати

У 1977 року з відзнакою закінчила юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка за спеціальністю «правознавство».

У 1988—1990 роках була слухачкою Одеського інституту політології та соціології.

У 19781994 роках займала відповідальні посади в органах виконавчої влади Львівської області, апараті Кабінету Міністрів України.

Протягом 1994—1996 років була заступницею Міністра юстиції України.

З вересня 1996 р. по серпень 1997 р. — Міністр України у справах сім'ї та молоді.

З 21 серпня 1997 р. по 7 травня 2002 року — Міністр юстиції України[1].

У 1997-2004 роках — постійна представниця України у Виконавчій Раді Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ).

1999 року в Одеській державній юридичній академії захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Динаміка правової культури» за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень (науковий керівник — Юрій Миколайович Оборотов)[2].

З грудня 2001 року по березень 2004 року — постійна представниця України при Раді Європи, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Швейцарській Конфедерації. В червні 2002 року Указом Президента України присвоєно ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

У 1997-2004 роках — постійна представниця України в Європейській комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії).

Указом Президента України Леоніда Кучми від 25.03.2004 N 368/2004 була призначена суддею Конституційного Суду України[3]. У вересні 2006 року обрана заступником Голови Конституційного Суду України. Указом Президента України від 01.05.2007 N 370/2007 була звільнена з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги[4]. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2007 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 01.05.2007 N 370/2007 (370/2007) «Про звільнення Станік Сюзанни Романівни з посади судді Конституційного Суду України». Ця постанова була залишена в силі рішенням Верховного Суду України від 25.03.2008. Указом Президента України від 02.04.2008 N 294/2008 Станік Сюзанну Романівну було поновлено на посаді судді Конституційного Суду України на підставі частини 5 статті 124 Конституції України та у зв'язку з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 25.03.2008[5]. Наступного дня Указом Президента України від 03.04.2008 N 297/2008 Станік С. Р. була звільнена з посади судді як така що не складала присяги[6]. Указом Президента України від 28.04.2010, на виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного Суду України, Указ Президента України від 3 квітня 2008 року N 297 визнано таким, що втратив чинність, Станік Сюзанну Романівну поновлено на посаді Судді Конституційного Суду України[7]. Наступного дня 29.04.2010 Станік подала заяву про відставку з посади Судді Конституційного Суду України за власним бажанням, яка була прийнята Президентом України.

С. Станік є членкинею Міжнародної асоціації юридичної методології, Ради жінок — світових лідерів.

Основні наукові праціРедагувати

  1. Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно- правових актах України. За ред. Сіренко В. Ф., Станік С. Р. Київ: «Оріяни», 1999. 502 с.
  2. Законодавство України про виконавче провадження : науково-практичний коментар / І. І. Ємельянова [та ін.]; В. Ф. Опришко, С. Р. Станік; Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ: Ін Юре, 2001. 472 с.
  3. Станік С. Р. Реформування органів юстиції – нагальна потреба сьогодення. Бюлетень Міністерства юстиції України. 1999. № 1. С. 17–24.
  4. Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини. Право України. 1999. № 5. С. 3–7.
  5. Станік С. На шляху здійснення адміністративної реформи. Вісник Академії правових наук України. 1999. № 2 (17). С. 26–31.
  6. Станік С. Правова культура та правова акультурація. Юридический вестник. 1999. № 3. С. 72–75.
  7. Станік С. Законодавче забезпечення адміністративної реформи – важливий напрямок правової політики в Україні. Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 1999. № 4. С. 19–25.
  8. Станік С. Р. Роль органів юстиції в реалізації державної правової політики: доповідь Міністра юстиції України на науково-практичній конференції 21 серпня 2001 р. „Україна. Десять років незалежності“. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2001. № 4. С. 3–9.

ПоглядиРедагувати

Сюзанна Станік вважає, що влада дається людині для служіння своєму народові[джерело?].

Нагороди та почесні звання[8]Редагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сайт КС України. Архів оригіналу за 27 лютий 2009. Процитовано 7 жовтень 2008. 
  2. Станік, Сюзанна Романівна; Станик, Сюзанна Романовна; Stanyk, Syuzanna R. (1999). Динаміка правової культури (other). Процитовано 2021-11-25. 
  3. Про призначення С. Станік суддею Конституційного Суду Укра... | від 25.03.2004 № 368/2004. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2018-08-04. 
  4. Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Су... | від 01.05.2007 № 370/2007. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2018-08-04. 
  5. Питання С. Станік | від 02.04.2008 № 294/2008. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2018-08-04. 
  6. Про скасування Указу Президента України від 25 березня 200... | від 03.04.2008 № 297/2008. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2018-08-04. 
  7. Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента ... | від 28.04.2010 № 585/2010. zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2018-08-04. 
  8. Станік Сюзанна Романівна | Конституційний Суд України. ccu.gov.ua. Процитовано 2021-11-25. 
  9. Указ Президента України № 1137/2004 від 25 вересня 2004 року «Про нагородження С. Станік орденом „За заслуги“»
  10. Указ Президента України № 1068/98 від 26 вересня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден княгині Ольги“»
  11. Указ Президента України № 172/98 від 6 березня 1998 року «Про присвоєння С. Станік почесного звання „Заслужений юрист України“»
Попередник: 5-й Міністр юстиції України
21 серпня 1997 — 7 травня 2002
Наступник:
Головатий Сергій Петрович
Лавринович Олександр Володимирович