Відкрити головне меню

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» — металургійне підприємство у м. Одеса. Засноване 1806.

Стальканат
Виробниче Об'єднання «Стальканат-Сілур»
Тип бізнес
Форма власності приватне акціонерне товариство
Штаб-квартира Flag of Ukraine.svg Україна
Код ЄДРПОУ 26209430

Зміст

ІсторіяРедагувати

Земельна ділянка під мануфактуру відведена 10 серпня 1803, але дозвіл на підприємницьку діяльність засновники заводу отримали лише 1806 року. Місцезнаходження заводу — на розі Великої Арнаутської та Безіменної, яка пізніше на честь підприємства отримала сучасну назву — Канатна. Північноукраїнська сировина доставлялася по Дніпру до Одеси, де купці Новікови налагодили у себе на заводі виготовлення судового знаряддя, яке постачали на флоти Греції, Туреччини, Румунії, Болгарії та Імперії Романових.

Один із Новікових — Яків — став міським головою Одеси.

На початку ХХ століття освоєний випуск дротових канатів для пароплавів та шахт. Після окупації Одеси військами Леніна, першим директором заводу став слюсар з Інгерманландії Павло Русавський.

19751989 — завод об'єднали із Сталепрокатним заводом імені Ф. Дзержинського. Як сталедротово-канатне виробництво завод був найбільшим постачальником канатів та тросів у СРСР. Зокрема, на базі продукції заводу збудовано вантовий Північний міст у місті Київ.

Об'єднаний завод очолювали Іван Стрижаков (1975–1979) та Валентин Меркачов (1979–1990).

2010 року завод «Стальканат» було об'єднано із харцизьким заводом «Силур» у виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СИЛУР», тоді ж виникла сучасна назва.

Виробничий профільРедагувати

На 2011 завод щомісяця виробляє 9 тисяч тонн продукції. З них — 2,5 тисячі тон сталеві канати. Також випускають дріт, канати з полімерних матеріалів, плетену сітку, сердечники проводів.

Продукція постачається до 30 країн світу.

ПерсоналіїРедагувати

  • Володимир Немировський — голова наглядової ради ПАТ ВО «Стальканат-Сілур»;
  • Сергій Лавриненко, генеральний директор ПАТ ВО «Стальканат-Сілур».

ДжерелаРедагувати