Ставки (Радомишльська міська громада)

село у Радомишльському районі Житомирської області

Ставки (з 6 лютого 1928 до 18 лютого 2016 року — Леніне) — село в Україні, в Радомишльському районі Житомирської області. Населення становить 1170 осіб.

село Ставки
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Радомишльська міська громада
Код КАТОТТГ UA18040450410081216
Облікова картка Ставки 
Основні дані
Населення 1170
Площа 3,954 км²
Густота населення 295,9 осіб/км²
Поштовий індекс 12255
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°24′48″ пн. ш. 29°13′27″ сх. д. / 50.41333° пн. ш. 29.22417° сх. д. / 50.41333; 29.22417Координати: 50°24′48″ пн. ш. 29°13′27″ сх. д. / 50.41333° пн. ш. 29.22417° сх. д. / 50.41333; 29.22417
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Водойми Тетерів
Місцева влада
Адреса ради 12255, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Ставки, вул. Центральна
Карта
Ставки. Карта розташування: Україна
Ставки
Ставки
Ставки. Карта розташування: Житомирська область
Ставки
Ставки
Мапа
Мапа

CMNS: Ставки у Вікісховищі

Історія ред.

Перші писемні згадки про село відносяться до 1415 року, коли частина села Ставки була включена в список маєтків Києво-Печерського монастиря[1].

Жителі села брали участь у повстанні, керованому Семеном Палієм (1702—1704), у гайдамацьких загонах повстанців під проводом Теслі, Мочули і Письменного у 1750 році, у Коліївщині в 1768 році, в загоні Івана Бондаренка, що захопив Радомисль і навколишні села.

В 1783 році в с. Ставки налічувалося всього 200 жителів в 60 будинках. В той час село належало графу Дуніну-Вонсовичу, старості Джержковському, який купив це село від Гавриіла Проспури — підчашого Київського. Серед найзаможніших поміщиків вирізнявся    Бронислав Гасфорт, майор (лютеран. іспов.), який мав 621 десятин землі і 97 селян. На 1864 рік населення налічувало 916 православних жителів, 35 римо-католиків, 43 євреї.

В Ставках були 2 древніх замковища: одне в самому селі, друге в полі; обидва на той час були майже зруйновані.

В центрі села стояла дерев'яна церква, во ім'я Воскресіння Христового, збудована в 1740 році на місці древнішої, по штату була віднесена до 5-класу. До церкви була приписана старовинна дерев'яна каплиця, по дорозі до Радомисля, розміщена над колодязем, за півверсти від села. До цієї каплиці і колодязя з незапам'ятних часів здійснювалася хрестова хода 1-го серпня. Також була римо-католицька кам'яна каплиця, збудована бл. 1795 року, в якій відбувалося латинське богослужіння приїжджими ксьондзами. Села Слободка, Мар'яновка, Юровка становили Ставецький православний приход.

6 лютого 1928 р. село Ставки перейменоване в село Леніна (Леніне).

Село постраждало внаслідок Голодомору, організованого урядом СРСР 1932—1933.

20 травня 2015 року на сесії Ленінської сільської ради було прийнято рішення повернути селу його історичну назву — Ставки. Усі присутні депутати проголосували одноголосно[2]. 4 лютого 2016 року було прийнято постанову Верховної Ради[3], згідно з якою село Леніне було перейменоване на Ставки.

Архітектура ред.

 
Школа

У селі зберігся палац графа Станіслава Дуніна-Вонсовича[pl][4], збудований у XVIII столітті, у ньому на початку XX століття діяла агрошкола.

Вчителька Ольга Петрівна Вангенгейм (голландського роду) 1903 року побудувала в селі дерев'яну двоповерхову школу, яка діє досі[5].

Пам'ятники ред.

В селі стояв пам'ятник Леніну. 24 лютого 2014 під час масового повалення пам'ятників Леніну в Україні він був зруйнований.

Пам'ятка природи ред.

Неподалік від села розташована геологічна пам'ятка природи — Відслонення нижньопротерозойських конгломератів.

Відомі люди ред.

Уродженці ред.

Примітки ред.

  1. Stawki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 302. (пол.)
  2. radomyshl.info. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 3 червня 2015. 
  3. Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2016. 
  4. Творча садиба "Ставки" (Палац Дунін-Вонсович)
  5. Дещо про родину Ольги Петрівни Вангенгейм. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 20 липня 2012. 

Посилання ред.