Спрекелія
Спрекелія найпрекрасніша
Спрекелія найпрекрасніша
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Amaryllidoideae
Рід: Спрекелія (Sprekelia)
Посилання
Вікісховище: Sprekelia
Віківиди: Sprekelia
EOL: 30065
IPNI: 30141026-2
ITIS: 810140
NCBI: 82247

Спреке́лія (Sprekelia)[1] — рід багаторічних рослин родини амарилісових, названий на честь Йоганна Генріха фон Спрекельсена, який постачав зразки рослин відомому ботаніку Лоренцу Гайстеру. Спочатку до складу роду входили 4 види, сучасні дослідники вважають безперечною приналежність лише 2 із них, а деякі систематики взагалі вважають рід монотиповим і відносять до нього лише спрекелію найпрекраснішу. Обидва представники роду належать до декоративних культур.

Опис ред.

Трав'янисті рослини заввишки 30-40 см. Підземні органи спрекелій являють собою великі кулясті бульбоцибулини. Стебла відсутні. Листки ременеподібні або ланцетні, загострені, зелені, досить тонкі і легко полягають під дією вітру. Квітконіс круглий в поперечному перерізі, прямостоячий, голий і гладкий, міцний, як правило, червонуватого кольору. Квітки поодинокі, великі, червоні, двостатеві. Оцвітина шестичленна, зигоморфна, характерної будови, за якою спрекелії можна безпомилково відрізнити від лілій. Пелюстки від вузько- до широколанцетних, з них три верхніх широко розставлені вверх і вбоки, а три нижніх спрямовані донизу і згруповані таким чином, що їх основи формують незамкнену коротку трубку. Тичинок 6; тичинкові нитки червоні, довгі, пиляки жовті. Маточка 1 з довгим стовпчиком і трилопатевою приймочкою. Плід — куляста коробочка. Насіння плоске, чорне.

Екологія та поширення ред.

Спрекелії зростають на доволі сухих схилах, на добре освітлених місцях або у напівзатінку, полюбляють проникні, плодючі ґрунти. Цвітіння починається в лютому-березні, може повторюватися влітку або у вересні. Листки з'являються одночасно з квітами, після плодоношення відмирають і рослина переходить у стан спокою, що триває близько півроку.

Обидва види спрекелій поширені в Мексиці, а спрекелія найпрекрасніша, крім того, трапляється в Гондурасі та Гватемалі. Останній вид вийшов за межі свого первинного ареалу, оскільки був натуралізований на островах Мікронезії та розповсюджений як декоративна культура в теплих країнах.

Застосування ред.

Обидва представники роду досить привабливі і незвичні за своїм виглядом квіти, але спрекелія найпрекрасніша має більші пелюстки, тому виглядає ефектніше, ніж Sprekelia howardii. Саме цей вид набув широкої популярності в середовищі квітникарів. Причому його з однаковим успіхом вирощують як у теплих країнах у садках, так і в помірному кліматі в кімнатах. Квіти спрекелії найпрекраснішої дають якісний зрізний матеріал для букетів.

У культурі спрекелії уражують личинки мухи Merodon equestris — небезпечного шкідника багатьох видів Амарилісових та Лілійних.[2]

Види ред.

Чинні:

Виключені зі складу роду:


Джерела ред.

  1. а б The Plant List [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.].(англ.)
  2. Фитосанитарные аспекты изучения луковичных мух (Diptera, Syrphidae, eumerini) Северного Причерноморья / Г. В. Попов // Промышленная ботаника. — 2011. — Вип. 11. — С. 50-57.— PDF [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Fosberg, F.R., Sachet, M.-H., Oliver, R. (1987). A Geographical Checklist of the Micronesian Monocotyledonae. Micronesica; Journal of the College of Guam 20: 19-129. und Espejo Serena, A. & López-Ferrari, A.R. (1993). Las Monocotiledóneas Mexicanas una Sinopsis Florística 1(1): 1-76. Consejo Nacional de la Flora de México, México D.F.(англ.)