Спостеріга́ч — суб'єкт дослідження, який фіксує й вимірює події, тобто веде спостереження.

При спостереженнях спостерігач покладається на свої органи чуття і на наукові інструменти.

Події, які спостерігає спостерігач, залежать від властивостей самого спостерігача. Наприклад, спостерігач на Землі бачить, як щоранку з-за обрію підіймається сонце і здійснює небесний шлях зі сходу на захід, де воно заходить[1]. Однак інший уявний спостерігач, сидів би на поверхні сонця, бачив би протилежну картину: саме Земля обертається навколо Сонця.

Спостерігач в теорії відносності ред.

Розділ фізики, що називається теорією відносності формулює закони природи в такій формі, яка не залежала б від системи відліку, зв'язаної зі спостерігачем, тобто в формі, яка для спостерігача на Землі описувала б рух Сонця небесним колом, а для спостерігача на Сонці — рух Землі навколо світила.


Вплив спостерігача на спостережуване ред.

Ідеальний спостерігач не повинен впливати на хід подій, проте виходячи з основних положень квантової механіки, це не завжди можливо.

Спостерігач є макроскопічним класичним об'єктом. Для визначення стану квантової системи спостерігач повинен вступити у взаємодію з цією системою. Отже, зважаючи на свою класичність, спостерігач руйнує когерентність квантової системи. Квантова система після спостереження вже зовсім інша, ніж до нього.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. «І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.», Екл. 1:5

Посилання ред.