Відкрити головне меню

Сповідник (грец. óμολογητής) — лик святих, що відзначилися відкритим оголошення своєї віри під час гонінь. Розуміння сповідництва як подвигу, засновано на словах Христа:

Отже, кожного, хто Мене визнає (óμολογήσει) перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм Мт. 10:32-33
.

На відміну від мучеників, сповідниками вважаються ті вірні, які, страждаючи за віру, не загинули. Галльські сповідники, що постраждали при Маркові Аврелії, відмовлялися називатися мучениками й писали, що

мученики - це ті, хто сподобився померти у визнанні, ті, мучеництво яких Христос відмітив смертію, а ми тільки слабкі й смиренні сповідники[1].

Св. Купріян Карфагенський говорить, однак, що сповідники, що померли, могли шануватися як мученики[2].

ПосиланняРедагувати

  1. Евсевий Кесарийский. Церк. історія, кн. V, гл.2
  2. Купріян Карфагенський. Послання, 37, 2