Вікіпедія

Список ссавців Шпіцбергену

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Список ссавців Шпіцбергену містить перелік із 20 видів ссавців, зареєстрованих на території архіпелагу згідно з відомостями МСОП і Норвезького полярного інституту. Список налічує 8 видів ряду Хижі (Carnivora), 11 — ряду Cetartiodactyla і 1 введений вид із ряду Гризуни (Rodentia).

Ссавці Шпіцбергену
Шпіцберген (Свальбард)
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон Голарктика
Екозона Палеарктика
Біом тундра, полярна пустеля, континентальний шельф, паковий лід
Місцевість
Континент архіпелаг Шпіцберген
Акваторія Північний Льодовитий океан
Країна Норвегія
Фауна вищого рангу
За систематикою ссавці, фауна Шпіцбергену
За екологією морська фауна, суходільна фауна
За біогеографією теріофауна Європи
Період існування
Особливості
Ключові індикаторні види ведмідь білий, песець[1]
Видовий обсяг 20
Родовий обсяг 19
Чужорідні види полівка лучна

Особливості фауни ред.

Приблизно 60 % суші архіпелагу Шпіцберген вкрито величезною кількістю дрібних і великих льодовиків. Тільки 6–7 % від площі суші вкрито рослинністю. Найродючіші ділянки розташовані у внутрішніх фйордових районах[2]. Місцевими наземними ссавцями є свальбардський північний олень (Rangifer tarandus platyrhynchus), а також песець (Vulpes lagopus). Окрім того, полівка лучна (Microtus levis) знайдена в районі Ісфйорду (Західний Шпіцберген) й швидше за все, завезена випадково разом із сіном для худоби[2]. Кілька видів ссавців, як-от вівцебик і заєць американський були введені на початку XX століття, але вимерли[3].

Фауна морських ссавців містить більше видів, у тому числі й вельми міграційного білого ведмедя (Ursus maritimus), який є знаковим символом архіпелагу Шпіцберген, однією з визначних туристичних принад[4]. Морж (Odobenus rosmarus), інша характерна тварина високих широт Арктики, майже вимер на архіпелазі у 1950-х роках внаслідок надмірного полювання, але поступово відновлюється. Ціла низка тюленів мешкає у прибережних водах, у першу чергу це лахтак (Erignathus barbatus) і кільчаста нерпа (Pusa hispida)[5].

Природоохоронні статуси ред.

Серед зазначених у списку видів, за оцінками МСОП 1 вид перебуває під загрозою вимирання, 5 — уразливі, 2 — близькі до загрозливого стану, для 2 — даних недостатньо, 10 — з найменшим ризиком. Згідно з Червоним списком архіпелагу Шпіцберген, 1 вид перебуває на межі зникнення, 2 види є під загрозою вимирання, 4 — уразливі, 10 — з найменшим ризиком, для 1 — даних недостатньо, до 2 видів статус не застосовується.

Для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками МСОП, а також Червоного списку архіпелагу Шпіцберген використано такі скорочення:

  Critically Endangered Види на межі зникнення
  Endangered Види під загрозою вимирання
  Vulnerable Уразливі види
  Near Threatened Види, близькі до загрозливого стану
  Least Concern Найменший ризик
  Data Deficient Даних недостатньо
NA Not applicable Не застосовується

Список ред.

Українська назва Латинська назва Особливості поширення Статус МСОП Зображення
Ряд: Carnivora
Родина: Canidae
Песець Vulpes lagopus
Linnaeus, 1758 		Песці блукають на великих площах, уникаючи ізольованості субпопуляцій. В архіпелазі з'являються на всіх островах і в усіх місцях проживання від дрейфових льодів у морі до гір, хоча впродовж літа полюбляють тундру в безпосередній близькості від поселень птахів[6]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [7].    
Родина: Odobenidae
Морж Odobenus rosmarus
(Linnaeus, 1758) 		Моржі проживають цілий рік у свальбардських водах. Вони є частиною спільної популяції (генетично не відрізняються) з тваринами Землі Франца-Йосипа. Є цікавий розподіл за статтю: самці мають тенденцію залишатися на Свальбарді, а самиці з дитинчатами надають перевагу Землі Франца-Йосипа. Але в останні роки все більше й більше самиць із потомством спостерігають у Свальбарді[8]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [9].    
Родина: Phocidae
Хохлач Cystophora cristata
(Erxleben, 1777) 		Хохлач є міграційним видом, ареал якого охоплює великий сектор Північної Атлантики. Його можна побачити навесні, влітку й восени у водах Свальбарду, у фйордах або більш відкритих акваторіях — усюди, де є пакові льоди[10]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [11].    
Лахтак Erignathus barbatus
(Erxleben, 1777) 		Лахтак має неоднорідний розподіл у всій приполярній Арктиці. Малолітні тварини кочують досить широко, але дорослі тварини, як правило, займають досить невеликі індивідуальні ділянки у прибережних водах більшу частину року. Лахтак виявлений при низькій щільності в усіх фйордах Свальбарду цілорічно і в прибережних районах, де є пливні льоди[12]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [13].    
Лисун ґренландський Pagophilus groenlandicus
(Erxleben, 1777) 		Міграційний вид. У Свальдбарді, найчастіше трапляється впродовж літа на північному й східному узбережжі Шпіцбергену, але іноді й у фйордах Свальбарду навесні й восени. У Червоному списку Свальбарду має статус  [14].    
Тюлень звичайний Phoca vitulina
Linnaeus, 1758 		Вид має один з найширших ареалів серед ластоногих, що простягається від Південної Каліфорнії до арктичних вод Північної Атлантики й північної частини Тихого океану. Свальбард є найпівнічнішою межею ареалу. Тут більшість тюленів трапляється на острові Принца Карла, де їх можна побачити цілий рік. Це їхнє єдине відоме місце розмноження в архіпелазі. Проте, впродовж літніх місяців вони можуть запливати до фйордів уздовж усього західного узбережжя Шпіцбергену й останнім часом помічені вздовж північного узбережжя Шпіцбергену, також у літній період[15]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [16].    
Нерпа кільчаста Pusa hispida
(Schreber, 1775) 		Нерпи трапляються у водах Свальбарду впродовж усього року, але в основному неподалік від краю льоду на північ від архіпелагу. Тварини проводять усе життя або поблизу крижин, що дрейфують, або на фйордовому льоді[17]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [18].    
Родина: Ursidae
Ведмідь білий Ursus maritimus
Phipps, 1774 		Полярні ведмеді можуть з'явитися в будь-якому місці й у будь-який час на архіпелазі за межами населених пунктів. Імовірність зустрічі з ведмедем збільшується в напрямку на північ і схід. Але білі ведмеді навіть були помічені у межах поселень, особливо в темний час доби[19]. Найважливіші райони розміщення барлогів білих ведмедів на Свальбарді розташовані на островах Конгсея, Свенскея, Едж, Північно-Східна Земля й Надії[20]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [21].    
Ряд: Cetartiodactyla
Родина: Balaenidae
Кит ґренландський Balaena mysticetus
Linnaeus, 1758 		Цей високоарктичний вид залишається поблизу льоду, що дрейфує. Кит був надзвичайно численним у XVII столітті, але став близьким до вимирання через китобоїв упродовж наступних десятиліть. В останні роки, поодиноких китів знову бачили у водах архіпелагу[22]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [23].    
Родина: Balaenopteridae
Смугач малий Balaenoptera acutorostrata
Lacépède, 1804 		Тварини не надто поширені в архіпелазі, але з'являються регулярно у фйордах, прибережних і морських водах, та поблизу краю льоду. У зимовий період, вони відпливають до широт десь між Португалією та Карибами[24]. У Свальбарді, їх спостерігають упродовж весни й літа, в основному біля західного й північного узбережжя Шпіцбергену[25]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [26].    
Фінвал Balaenoptera physalus
Linnaeus, 1758 		Це міграційний вид, який проводить зимові місяці у водах помірних широт[27]. Улітку фінвала можна побачити на Шпіцбергені, особливо біля західного узбережжя в районі, де континентальний шельф опускається до глибокого морського басейну, але рідше можна побачити в будь-якому місці, в тому числі у прибережних водах і фйордах[28]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [29].    
Горбатий кит Megaptera novaeangliae
Borowski, 1781 		Це вельми кочівний вид, що трапляється у всіх океанах. Проводить зимові місяці в тропічних водах, а весну, літо й осінь — у середніх або високих широтах. Поблизу Свальбарду пролягає північна межа міграцій горбатих китів[30]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [31].    
Родина: Cervidae
Свальбардський північний олень Rangifer tarandus platyrhynchus
Vrolik, 1829 		Цей підвид північного оленя є ендеміком архіпелагу. Був близький до зникнення на початку XX століття через надмірне полювання, але його популяція стабілізувалася і тепер його можна знайти в більшості частин архіпелагу, хоч і людина допомогла в деяких випадках шляхом переміщення невеликих груп у відповідні райони. Найвища щільність населення в районах з багатою тундровою рослинністю на островах Північно-Східна Земля, Едж, Острів Баренца, але не трапляється на найвіддаленіших островах Стороя, Квітоя, острові Надії й Ведмежому. Наприкінці весни 2011 року близько 1000 оленів були підраховані в Адвентдалені (долина на Шпіцбергені)[32]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [33].    
Родина: Delphinidae
Біломордий дельфін Lagenorhynchus albirostris
Gray, 1846 		У Свальбарді найчастіше можна спостерігати від острова Ведмежого до Сйоркапа (найпівденніший мис Шпіцбергену), але цей вид можна побачити в будь-якому місці вздовж берегів Шпіцбергену впродовж літніх місяців, але зазвичай не запливає до фйордів[34]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [35].    
Косатка Orcinus orca
Linnaeus, 1758 		Косатки трапляються в усіх океанах від екваторіальних вод аж до південних країв льоду. Вони найбільш поширені у високопродуктивних районах, особливо вздовж берегових ліній. У водах Свальбарду косаток не часто спостерігали в прибережних районах, і вони також були зареєстровані у фйордах як на західному, так і на східному узбережжі Шпіцбергену та вздовж південної периферії північного льоду[36]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [37].    
Родина: Monodontidae
Білуха Delphinapterus leucas
Pallas, 1776 		Білух можна знайти в прибережних водах будь-де на архіпелазі, часто у фйордах поблизу льодовикових фронтів[38]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [39].    
Нарвал Monodon monoceros
Linnaeus, 1758 		Ареал виду в основному обмежений регіоном Північної Атлантики. Нарвалів спостерігають в північній частині Свальбарду — фйорди Північно-Східної Землі й протока Гінлопена в північно-східній частині архіпелагу. Але спостереження окремих тварин також мали місце останнім часом на західному узбережжі Шпіцбергену[40]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [41].    
Родина: Physeteridae
Кашалот Physeter macrocephalus
Linnaeus, 1758 		Кашалоти трапляються в усіх океанах світу, але вони зосереджені у високопродуктивних районах і глибоких водах. Самиці, як правило, залишаються нижче 40 ° широти, в той час як великі самці можуть запливати аж до південних кордонів льоду в Північній Атлантиці. Тільки самці трапляються поблизу Свальбарду[42]. У Червоному списку Свальбарду має статус NA[43].    
Родина: Ziphiidae
Пляшконіс високочолий Hyperoodon ampullatus
Forster, 1770 		Цей вид є глибоководним, і, як правило, залишається за межами континентального шельфу, тому його не часто спостерігають у прибережних водах. У районі Свальбарду тварини були помічені у відкритому морі на західній стороні архіпелагу впродовж літніх місяців. Іноді їх викидає на острови чи фйорди вздовж західного узбережжя. Лише зрілі самці подорожують у високих широтах Арктики, самиці й молодь перебувають набагато далі на південь. Таким чином, усі пляшконоси у водах Свальбарду — самці[44]. У Червоному списку Свальбарду має статус  [45].    
Ряд: Rodentia
Родина: Creicetidae
Полівка лучна Microtus levis
Miller, 1908 		Вид трапляється на луках і в сільськогосподарських районах континентальної Євразії. Північною межею на континенті є Центральна Фінляндія. Вид на архіпелазі походить, імовірно, з околиць Санкт-Петербурга, й був, швидше за все, введений із постачанням сіна для худоби на суднах для колишнього поселення Грумант між 1920 і 1960 роками. Тварини поширилися на сусідню продуктивну трав'янисту рослинність, пов'язану з колоніями морських птахів. Поширення на Шпіцбергені обмежене вузькою прибережною зоною, яка охоплює відстань близько 20 км в районі Груманта в Ісфйорду (Західний Шпіцберген)[46]. У Червоному списку Свальбарду має статус NA[47].  
Виноски

1 У межах списку для позначення архіпелагу Шпіцберген вжито «Свальбард», для позначення острова Західний Шпіцберген вжито «Шпіцберген».

Примітки ред.

  1. ↑ Wildlife in polar regions - Norwegian Polar Institute. www.npolar.no (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  2. ↑ а б Arctic flora and fauna. www.visitsvalbard.com (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  3. ↑ Umbreit, 2013, с. 48.
  4. ↑ Polar bear — Spitsbergen Travel. www.spitsbergentravel.com (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  5. ↑ Umbreit, 2013, с. 50.
  6. ↑ Arctic fox - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  7. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  8. ↑ Walrus (Odobenus rosmarus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  9. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  10. ↑ Hooded seal (Cystophora cristata). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 березня 2017.
  11. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  12. ↑ Bearded seal (Erignathus barbatus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  13. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  14. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  15. ↑ Harbour seal (Phoca vitulina). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  16. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  17. ↑ Ringed seal - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  18. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  19. ↑ Polar bear - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  20. ↑ Polar bear (Ursus maritimus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  21. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  22. ↑ Bowhead whale - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  23. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  24. ↑ Minke whale - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  25. ↑ Common minke whale (Balaenoptera acutorostrata). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  26. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  27. ↑ Fin whale (Balaenoptera physalus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  28. ↑ Fin whale - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  29. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  30. ↑ Humpback whale (Megaptera novaeangliae). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  31. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  32. ↑ Svalbard reindeer - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  33. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  34. ↑ White-beaked dolphin - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  35. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  36. ↑ Killer whale (Orcinus orca). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  37. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  38. ↑ White whale (Beluga) - Spitsbergen | Svalbard. Spitsbergen | Svalbard (амер.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  39. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  40. ↑ Narwhal (Monodon monoceros ). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  41. ↑ Norsk rødliste for arter — Monodon monoceros. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  42. ↑ Sperm whale (Physeter macrocephalus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  43. ↑ Norsk rødliste for arter — Physeter catodon. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  44. ↑ Northern bottlenose whale (Hyperoodon ampullatus). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  45. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  46. ↑ Sibling vole (Microtus levis). Norwegian Polar Institute (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  47. ↑ Norsk rødliste for arter. artsdatabanken.no (норв.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.

Джерела ред.

Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_ссавців_Шпіцбергену&oldid=35043165