Вікіпедія

Список плазунів Туреччини

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Це список плазунів, що трапляються на території Туреччини. Фауна Туреччини включає 136 видів плазунів.[1]

Список плазунів Туреччини
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон Палеарктика
Місцевість
Країна Туреччина Туреччина
Фауна вищого рангу
За географією Європа, Азія
За систематикою плазуни
За екологією прісноводна фауна, суходільна фауна
Період існування
Особливості
Видовий обсяг 136

Клас: Плазуни (Reptilia) ред.

Українська назва Біноміальна назва Родина Ряд Статус ЄЧС/МСОП Ареал проживання Зображення Виноски
Агама кавказька Laudakia caucasia
(Eichwald, 1831) 		Agamidae Squamata LC Трапляється на північному сході Туреччини (Східна Анатолія), поблизу кордонів з Іраном, Вірменією та Грузією. Плазун полюбляє грітися на сонечку на скелях, осипах, кам'яних брилах, ховається серед щілин у гірських породах, часом його можна зустріти і серед рідких лісів на схилах гір.   [2][3]
Агама турецька Laudakia stellio
(Linnaeus, 1758) 		LC За винятком європейської та східних частин країни, агама широко поширена по всій Туреччині. Ареали проживання подібні на такі, які полюбляє L. caucasica.   [4][5]
 [комент. 1] Phrynocephalus horvathi
Méhely, 1894 		CR Трапляється на самому сході Туреччини, на кордоні з Вірменією, у долині річки Аракс. Надають перевагу напівпустельним місцинам з такирним рельєфом та бідною ксерофільною рослинністю, піскам, іноді орним ділянкам.   [6][7]
Агама руїнна
 [комент. 2] 		Trapelus ruderatus
(Olivier, 1804) 		LC Трапляється у центральній та південно-східній частинах країни у типових для агам пустелях, напівпустелях та степах.   [9][10]
Веретільниця східна Anguis colchica
(Nordmann, 1840) 		Anguidae - Ящірка трапляється у Фракії та на півночі азійської частини, уздовж усього чорноморського узбережжя. Життєдіяльність насамперед пов'язана з лісом: зустрічається на узліссях чи лісових галявинах. Також її можна зустріти на луках та серед чагарників (маквісів).   [11][12]
Жовтопузик Pseudopus apodus
(Pallas, 1775) 		LC Трапляється у Мармуровоморському та Егейському регіонах, переривчасто уздовж південного узбережжя країни, на самому сході країни, поблизу Вірменії та на південному сході біля Сирії.   [13][14]
Blanus alexandri
Sindaco, Kornilios, Sacchi et Lymberakis, 2014 		Blanidae - Раніше вважався одним із підвидів («найбільш східним») B. strauchi. Трапляється на сході країни (Хатай, Адана, Газіантеп, Ширнак). Оселища ідентичні до тих, де мешкає двохідка анатолійська.   [15]
Blanus aporus
Werner, 1898 		- Раніше вважався одним із підвидів («східним») B. strauchi. Приблизні географічні межі поширення простягаються південним узбережжям Малої Азії від Кашу та Антальї аж по Козан. Оселища ідентичні до тих, де мешкає двохідка анатолійська.   [15]
Двохідка анатолійська Blanus strauchi
(Bedriaga, 1884) 		LC Уздовж середземноморського узбережжя, від заходу країни (Егейський регіон) приблизно по міста Каш та Анталья. Трапляється у місцинах з бідною рослинністю та вогкими ґрунтами, у які вона полюбляє закопуватися.   [15][16][17]
Удавчик західний Eryx jaculus
(Linnaues, 1758) 		Boidae LC Трапляється на заході, півдні, південному сході та сході країни. Змії до вподоби посушливі і піщані території у степах та напівпустелях з чагарниковою рослинністю та пухким ґрунтом, у який вона охоче закопується.   [18][19]
Хамелеон звичайний Chamaeleo chamaeleon
(Linnaues, 1758) 		Chamaeleonidae LC Починаючи південною частиною егейського узбережжя, хамелеон далі поширений уздовж Середземного моря. Полюбляє тепло, але не цурається вологи, переважно живе на деревах.   [20][21]
Мідянка звичайна Coronella ausriaca
Laurenti, 1768 		Colubridae LC Наявна у європейській частині. В азійській трапляється уздовж чорноморського узбережжя та в центрі країни. Заселяє різноманітні місцини, починаючи узліссями та рідколіссям, закінчуючи пісчасними узбережжями.   [22][23]
Полоз жовточеревий Dolichophis caspius
(Gmelin, 1789) 		LC Трапляється у Фракії, західній, північній та південній областях азійської частини. Змію можна зустріти у посушливих рівнинних місцинах (степ), серед чагарників (маквіс), також серед рідколісся, на скелястих схилах гір чи добре прогрітих кам'янистих берегах водойм, серед сільськогосподарських угідь (напр. виноградників).   [24][25]
Dolichophis jugularis
(Linnaeus, 1758) 		LC Від Ізміру уздовж півдня країни аж по південно-східні регіони. Трапляється у різноманітних місцях, наприклад, на луках, серед рідколісся чи чагарників, на силах скель, поблизу боліт, серед виноградників та у фруктових садах.   [26][27]
Dolichophis schmidti
(Nikolsky, 1909) 		LC Уся центральна, східна та південно-східна частини країни. Полюбляє теплі та посушливі кам'янисті місцини, як-от річкові береги чи скелясті схили, пустельні місцини, сільськогосподарські угіддя, як-от виноградники.   [28][29]
Eirenis aurolineatus
(Venzmer, 1919) 		LC Ареал змії розташований у межах провінцій Адана та Мерсін, насамперед у їхніх гірських частинах: південних схилах гірського хребта Болкар та західній частині Таврських гір. Оселища подібні до таких у E. modestus, який є генетично найближчим до неї видом.   [30][31]
Eirenis barani
(Schmidtler, 1988) 		 
Eirenis collaris
(Ménétries, 1832) 		 
Eirenis coronelloides
(Jan, 1862) 		Файл:Eirenis coronelloides.png
Eirenis decemlineatus
(Duméril, Bibron et Duméril, 1854) 		 
Eirenis hakkariensis
(Schmidtler et Eiselt, 1991) 		 
Eirenis levantinus
(Schmidtler, 1993) 		 
Eirenis lineomaculatus
(Schmidt, 1939) 		 

Підряд: Амфісбени (Amphisbaenia) ред.

Підряд: Веретільницеподібні (Anguimorpha) ред.

Підряд: Ігуаноподібні (Iguania) ред.

Підряд: Ящірки (Lacertilia) ред.

Підряд: Сцинкоподібні (Scincomorpha) ред.

Підряд: Scleroglossa (гекони) ред.

Підряд: Змії (Serpentes) ред.

Ряд: Черепахи (Testudines) ред.

Підряд: Cryptodira ред.

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Видовий статус цієї агами залишається дискусійним, багато герпетологів вважають її підвидом P. helioscopus.
  2. ↑ Раніше турецька популяція агам вважалася окремим видом (T. lessonae), втім останні таксономічні та номенклатурні дослідження показали, що назва Trapelus lessonae De Fillipi, 1865 є синонімом Trapelus ruderatus (Olivier, 1804)[8]

Примітки ред.

  1. ↑ Reptile Database: Distribution: Turkey
  2. ↑ Çetin Ilgaz, İbrahim Baran, Aziz Avcı, Kurtuluş Olgun, Yusuf Kumlutaş (2005). On Laudakia caucasia (Eichwald, 1831) (Sauria: Agamidae: Laudakia) Specimens Collected from Northeastern Anatolia. Russian Journal of Herpetology. 12 (3): 184—187. doi:10.30906/1026-2296-2005-12-3-183-186.
  3. ↑ Aghasyan, A., Tuniyev, B., Cogalniceanu, D., Wilkinson, J., Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Shestapol, A., Sattorov, T. & Papenfuss, T. Paralaudakia caucasia (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  4. ↑ Ciğdem Gül & Murat Tosunoğlu (2011). External morphological and osteological features of Turkish populations of Laudakia stellio (Linnaeus, 1758) (Squamata: Sauria: Agamidae) (PDF). Herpetozoa. 24 (1/2): 73—88.
  5. ↑ Amr, Z.S.S., Al Johany, A.M.H., Akarsu, F., Üzüm, N., Kumlutaş, Y., Baha El Din, S., Lymberakis, P., Hraoui-Bloquet, S., Ugurtas, I.H., Werner, Y.L., Disi, A.M., Tok, V., Sevinç, M., Sadek, R., Crochet, P.-A., Kaska, Y., Avci, A. & Yeniyurt, C. Stellagama stellio (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
  6. ↑ Kerim ÇIÇEK, Meltem KUMAŞ, Dinçer AYAZ and C. Varol TOK (2012). Preliminary data on the age structure of Phrynocephalus horvathi in Mount Ararat (Northeastern Anatolia, Turkey). Biharean Biologist. 6 (2): 112—115.
  7. ↑ Natalia Ananjeva, Aram Agasyan. Phrynocephalus horvathi (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  8. ↑ Trapelus ruderatus (OLIVIER, 1804). Reptiles DataBase. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
  9. ↑ Trapelus lessonae (Bozkır keleri). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 12 березня 2021.
  10. ↑ Boris Turiyev, Steven Anderson, Claus Andrén, Göran Nilson, Uğur Kaya, Ferdi Akarsu. Trapelus lessonae (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
  11. ↑ Anguis fragilis (Yılan Kertenkele). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 9 березня 2021.
  12. ↑ Václav Gvozdík, Norbert Benkovsky, Angelica Crottini, Adriana Bellati, Jiří Moravec, Antonio Romano, Roberto Sacchi, David Jandzik (2013). An ancient lineage of slow worms, genus Anguis (Squamata: Anguidae), survived in the Italian Peninsula (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69: 1077—1092. doi:10.1016/j.ympev.2013.05.004.
  13. ↑ Pleistocene extinctions and recent expansions in an anguid lizard of the genus Pseudopus (2017). David Jandzik, Daniel Jablonski, Oleksandr Zinenko, Oleg V. Kukushkin, Jiří Moravec, Václav Gvoždík (PDF). Yoologica Scripta. 47 (1): 21—32. doi:10.1111/zsc.12256. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2020. Процитовано 5 березня 2021.
  14. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Idriz Haxhiu. Pseudopus apodus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 5 березня 2021.
  15. ↑ а б в R. Sindaco, P. Kornilios, R. Sacchi, P. Lymberakis (2014). Taxonomic reassessment of Blanus strauchi (Bedriaga, 1884) (Squamata: Amphisbaenia: Blanidae), with the description of a new species from south-east Anatolia (Turkey). Zootaxa. 3795 (3): 311—326. doi:10.11646/zootaxa.3795.3.6.
  16. ↑ Cemal VaroL Tok, Murat Tosunoğlu, Dincer Ayay, Kerim Çicek, Hasan Serdar Mutlu (2012). new records of the Anatolian Worm Lizard, Blanus strauchi (Bedriaga, 1884), from Turkey (Squamata: Amphisbaenia: Blanidae). Herpetozoa. 24 (3/4): 107—111.
  17. ↑ Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Aziz Avci, Nazan Üzüm. Blanus strauchi (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  18. ↑ Geniez, 2018, с. 57—59.
  19. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Roberto Sindaco, Wolfgang Böhme, Philippe Geniez, Jose Antonio Mateo Miras, Yehudah Werner, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Riyad Sadek, Ibrahim Baran, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Bogoljub Sterijovski, Sherif Baha El Din, László Krecsák. Eryx jaculus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 березня 2021.
  20. ↑ Chamaeleo chamaeleon (Bukalemun). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 6 березня 2021.
  21. ↑ Vogrin, M., Corti, C., Pérez Mellado, V., Sá-Sousa, P., Cheylan, M., Pleguezuelos, J., Baha El Din, S. & Al Johany, A.M.H. Chamaeleo chamaeleon (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 6 березня 2021.
  22. ↑ Coronella austriaca (Avusturya yılanı). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 12 березня 2021.
  23. ↑ Crnobrnja-Isailović, J., Ajtic, R., Vogrin, M., Corti, C., Pérez Mellado, V., Sá-Sousa, P., Cheylan, M., Pleguezuelos, J., Westerström, A., De Haan, C.C., Tok, V., Borczyk, B., Sterijovski, B., Schmidt, B., Borkin, L., Milto, K., Golynsky, E., Rustamov, A, Nuridjanov, D., Munkhbayar, K., Shestopal, A. & Litvinchuk, S. Coronella austriaca (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 12 березня 2021.
  24. ↑ Dolichophis caspius (Hazer yılanı). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 6 березня 2021.
  25. ↑ Aghasyan, A., Avci, A., Tuniyev, B., Crnobrnja-Isailovic, J., Lymberakis, P., Andrén, C., Cogalniceanu, D., Wilkinson, J., Ananjeva, N.B., Üzüm, N., Orlov, N.L., Podloucky, R., Tuniyev, S., Kaya, U., Böhme, W., Ajtic, R., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Crochet, P.-A., Haxhiu, I,, Sterijovski, B., Borkin, L., Milto, K., Golynsky, E., Rustamov, A, Nuridjanov, D., Munkhbayar, K. & Shestapol, A. Dolichophis caspius (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 6 березня 2021.
  26. ↑ Dolichophis jugularis (Kara yılan). HerpAMURA. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 13 березня 2021.
  27. ↑ Baha El Din, S., Crochet, P.-A., Hraoui-Bloquet, S., Kaya, U., Lymberakis, P., Disi, A.M., Sadek, R., Sevinç, M., Tok, V., Ugurtas, I.H. & Werner, Y.L. Dolichophis jugularis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 13 березня 2021.
  28. ↑ Dolichophis schmidti (Kırmızı yılan). HerpAMURA. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  29. ↑ Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Böhme, W., Crochet, P.-A., Kaya, U., Borkin, L., Milto, K., Golynsky, E., Rustamov, A, Nuridjanov, D., Munkhbayar, K. & Shestapol, A. Dolichophis schmidti (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 27 липня 2021.
  30. ↑ Geniez, 2018, с. 120—121.
  31. ↑ C. Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Mehmet Ǒz, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Eirenis aurolineatus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.

Джерела ред.

  • Philippe Geniez. Snakes of Europe, North Africa and the Middle East: A Photographic Guide. — Princeton University Press, 2018. — 384 с. — ISBN 978-0691172392.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_плазунів_Туреччини&oldid=39942412