Список плазунів Європи

стаття-список у проекті Вікімедіа

У списку плазунів Європи наведений перелік усіх плазунів, що мешкають на території Європи, відповідно до аналогічного списку, опублікованого таксономічним комітетом Європейської герпетологічної спільноти (лат. Societas Europaea Herpetologica, далі просто SEH). Також наведені дані про низку плазунів, які потенційно можуть розширити видове розмаїття, чия присутність на теренах Європи сумнівна, або чий таксономічний статус є неоднозначним, і через це він не потрапив до списку, створеного комітетом.

Плазуни Європи
European reptiles collage.jpg
Деякі з плазунів, що трапляються в Європі (за годинниковою стрілкою від верхнього лівого кута): Emys orbicularis — черепаха болотна, Vipera ursinii — гадюка лучна, Ophisops elegans — змієголовка струнка, Tarentola mauritanica— гекон стінний
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон Голарктика
Екозона Палеарктика
Біом Ліс помірної зони, степ, маквіс, прісні води, континентальний шельф
Місцевість
Континент Європа
Фауна більшого обсягу
За географією фауна Європи
За систематикою плазуни, фауна Європи
За екологією суходільна фауна
Геологічний вік сучасність
Особливості
Видовий обсяг 205
Родовий обсяг 66
Чужорідні види Trachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Scelarcis perspicillata, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus

Герпетофауна Європи налічує 205 видів плазунів, які разом утворюють 2 ряди (190 лускатих та 15 черепах), 21 родину та 66 родів. Слід зауважити, що в інших авторів кількість таксономічних одиниць може не збігатися, адже видовий статус деяких видів залишається дискусійним (наприклад, ситуація з Emys trinacris чи Vipera nikolskii), так само, як необхідність виокремлення певних родин чи родів (Zamenis scalaris чи Rhinechis scalaris, Laudakia caucasica чи Paralaudakia caucasica, Natricidae чи Natricinae). У списку SEH також наведена Parvilacerta parva, однак її ареал проживання не входить до досліджуваного комітетом.

Не всі рептилії є автохтонними. 10 видів є алохтонними, але вони утворили стійкі популяції на території Європи: Trachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus, Scelarcis perspicillata. Варто зазначити, що троє з цих плазунів інтродуковані до України і тільки до неї: це T. bogdanovi, D. armeniaca та D. dahli. Якщо брати до уваги, що наявні відомості про знахідки на території України T. scripta, то українських «інтродукованих» видів може бути 4[1][2]. Низка плазунів хоч є європейськими, однак проникають у нетипові для себе місцини, наприклад, Podarcis sicula проникла в низку середземноморських країн[3], а Podarcis muralis — до Великої Британії[4], України[5] та деяких інших країн.

Слід зазначити, що в майбутньому число видів та родів може змінитися, як завдяки постійним новим дослідженням, так і завдяки інтродукції нових видів, що часто є негативним явищем. Так, великі обсяги продажу T. scripta та її подальший випуск власниками в дику природу призвели до її інтродукції у багатьох місцях Європи. Пізніше торгівля цією черепахою була заборонена, оскільки вона вважається інвазивним видом, що витісняє аборигенні види черепах. Втім, продавці швидко перейшли на продаж інших черепах і в літературі постійно з'являються відомості про їхній потенціал до утворення стійких популяцій. Особливо високі шанси мають Chelydra serpentina, Apalone spinifera, Apalone mutica, Sternotherus odoratus, Pelomedusa subrufa, Graptemys geografica, Pelodiscus sinesis, Chrysemys picta та Graptemys pseudogeografica[6][7].

Географічні межіРедагувати

Межі Європи, а саме східні, досі залишаються предметом дискусій. Таксономічний комітет у своєму списку надає інформацію про кордони Європи, якими вони керувалися, створюючи перелік регіональних плазунів[8]. Варто зазначити, що ці межі не повністю відповідають ані географічній традиції, ані політичному устрою.

 
Макаронезія

На півночі кордони Європи простягаються до Ісландії включно, однак на острові не проживає жоден дикий плазун, тому «найпівнічніші» рептилії трапляються на Скандинавському півострові.

 
Кіпр

На заході Європа закінчується Британськими островами (Велика Британія та Ірландія), на яких розташовані однойменні держави. Варто зазначити, що герпетофауна островів доволі бідна. Фарерські острови також є частиною Європи, але на них, як і в Ісландії, плазуни в дикій природі не живуть.

На півдні межі Європи в списку не відповідають географічним межам. Так, до охопленої території увійшов Кіпр. Це можна пояснити ще й тим, що острівні плазуни раніше вже оцінювалися Європейським червоним списком (ЄЧС), хоча фауна острова нагадує таку, як на Близькому Сході. Грецькі острови, що розташовані вздовж Малої Азії, також увійшли в межі Європи, включно з Кастелорізо. На південному заході досліджуваний ареал простягнувся аж до Макаронезії: герпетофауна Канарських островів (Іспанія), Азорів, Селваженш та Мадейри (усі три належать Португалії) наведена в списку, хоча вона нагадує більше африканську. Однак Кабо-Верде, яка теж є частиною Макаронезії, виключена з досліджуваної ділянки. Плазуни цих островів також вже раніше оцінювалися ЄЧС. Мальта та низка італійських островів у Середземному морі увійшли в задані межі Європи.

На сході Європа розташовується на захід від Уральських гір та річки Волги, тому невелика північно-західна частина Казахстану також входить у досліджуваний ареал. Південно-східна межа проходить по Кавказьких горах, усі країни, що розташовані на південь від Кавказу (окрім невеличкої частини Азербайджану на північному сході) не належать Європі з точки зору таксономічного комітету.

Особливості біорозмаїттяРедагувати

Рептилії в основному надають перевагу теплим та навіть посушливим місцинам, відповідно північ Європи має набагато біднішу герпетофауну. У південних країнах (Іспанія, Італія, Греція) проживає найбільша кількість плазунів. Велика чисельність у цих краях може також пояснюватися тим, що Піренейський, Апеннінський та особливо Балканський півострови завжди були місцями міграції тварин з одного континенту на інший, а через наявність розвинутих гірських систем створювалися добрі умови для ізоляцій окремих популяцій та їхнього незалежного розвитку, себто видоутворення. Плазунів-ендеміків також найбільше на трьох вище названих півостровах.

Загалом для європейських рептилій характерні низка типів поширення, тобто регіонів, у яких вони переважно трапляються чи є ендеміками[9][комент. 1]:

Апеннінський, Балканський півострови та південно-східна Європа:
  • Ablepharus kitaibelii
  • Darevskia praticola
  • Dolichophis caspius
  • Elaphe sauromates
  • Lacerta viridis
  • Montivipera xanthina
  • Natrix tessellata
  • Ophisops elegans
  • Podarcis tauricus
  • Testudo graeca
  • Vipera ammodytes
Південно-західні середземноморські країни:
  • Acanthodactylus erythrurus
  • Blanus sp.
  • Chalcides bedriagae
  • Chalcides striatus
  • Chamaeleo chamaeleon
  • Coronella girondica
  • Hemidactylus turcicus
  • Hemorrhois hippocrepis
  • Macroprotodon brevis
  • Malpolon monspessulanus
  • Mauremys leprosa
  • Natrix maura
  • Podarcis hispanicus complex
  • Psammodromus algirus
  • Psammodromus hispanicus complex
  • Rhinechis scalaris
  • Tarentola mauritanica
  • Timon lepidus
  • Vipera latastei
Корсика та Сардинія:
  • Algyroides fitzingeri
  • Archaeolacerta bedriagae
  • Euleptes europea
  • Podarcis tiliguerta
Балканський півострів та східна Європа:
  • Algyroides moreoticus
  • Anguis cephalonica
  • Eryx jaculus
  • Hellenolacerta graeca
  • Hierophis gemonensis
  • Lacerta trilineata
  • Malpolon insignitus
  • Mauremys rivulata
  • Mediodactylus kotschyi
  • Ophiomorus punctatissimus
  • Platyceps najadum
  • Podarcis erhardii
  • Podarcis peloponnesiacus
  • Pseudopus apodus
  • Telescopus fallax
  • Testudo marginata
  • Xerotyphlops vermicularis
  • Zamenis situla
Східне адріатичне узбережжя:
  • Algyroides nigropunctatus
  • Dalmatolacerta oxycephalus
  • Dinarolacerta mosorensis
  • Podarcis melisellensis
Пан'європейське розповсюдження:
  • Anguis sp.
  • Coronella austriaca
  • Emys orbicularis
  • Lacerta agilis
  • Natrix natrix sp.
  • Vipera berus
  • Zootoca vivipara
Західна та центральна Європа:
  • Chalcides chalcides
  • Elaphe quatorlineata
  • Hierophis viridiflavus
  • Lacerta bilineata
  • Podarcis muralis
  • Podarcis sicula
  • Testudo hermanni
  • Vipera aspis
  • Zamenis longissimus/lineatus
Кавказ (за Сіллеро розділений на 3 частини):
  • Darevskia caucasica
  • Eirenis collaris
  • Eirenis modestus
  • Hemorrhois ravergieri
  • Laudakia caucasia
  • Darevskia derjurgini
  • Darevskia saxicola
  • Vipera kaznakovi
  • Dolichophis schmidtii
  • Eumeces schneiderii
  • Macrovipera lebetina
  • Mauremys caspica
Південно-східна Європа:
  • Elaphe dione
  • Eremias arguta
  • Eremias velox
  • Eryx miliaris
  • Lacerta strigata
  • Phrynocephalus guttatus
  • Phrynocephalus mystaceus
  • Trapelus agilis
  • Vipera ursinii/renardi
Центральні Піренеї:
  • Iberolacerta aranica
  • Iberolacerta aurelioi
  • Iberolacerta bonnali
Північно-західна частина Піренейського півострова:
  • Iberolacerta galani
  • Iberolacerta martinezricai
  • Iberolacerta monticola
  • Lacerta schreiberi
  • Podarcis bocagei
  • Podarcis carbonelli
  • Vipera seoanei

Таксономічні зміниРедагувати

Незважаючи на досить добру вивченість герпетофауни Європи, її видове розмаїття щоразу збільшується[10]. Довгий час критерії виду здебільшого базувалися на опису морфологічних особливостей, однак сучасні герпетологи активно використовують генетичні дослідження (а також екологічні, географічні та низку інших). Останні дають змогу розв'язувати різноманітні таксономічні проблеми, наприклад, описувати криптичні види (ситуація з виокремленням нових видів роду Anguis)[11].

Не є сталою таксономія й через історичні та формальні причини. Систематичні групи в зоології називаються згідно з правилами Міжнародного кодексу. Зокрема, правило пріоритету вказує на те, що для позначення таксону повинна використовуватися його найбільш давня назва. Ситуація з перейменовуванням новоописаного 2009 року виду двохідок B. mariae на B. cinereus є тому яскравим прикладом[8].

Для поверхневої оцінки того, наскільки динамічною є ситуація у європейській герпетології, нижче наведено деякі зміни, пов'язані з описом нових видів чи інших таксонів, а також з таксономічними уточненнями[8].

  1. У 2005 році був виокремлений вид Emys trinacris, однак низка подальших досліджень піддали сумніву доцільність такої зміни.
  2. Зміни номенклатури серед агам: у 2012 році вийшла стаття, яка виокремлювала з роду Laudakia ще два роди, Paralaudakia та Stellagama. Класифікація стала доволі популярною серед герпетологів, але не підтримується таксономічним комітетом SEH.
  3. Рід Anguis опісля робіт Гвоздіка 2010 та 2013 року розширився до 5 видів, хоча до того види Anguis colchica, Anguis veronensis та Anguis graeca вважалися підвидами Anguis fragilis.
  4. З видового комплексу Mediodactylus kotschyi виділено одразу декілька видів. Mediodactylus danilewskii, який раніше також вважався підвидом цього гекона, набув статусу виду.
  5. Інтродукований до Одеси гекон спочатку описувався як Tenuidactylus fedtschenkoi, але в 2013 році цей вид був розділений на два окремі види (більш гірська та більш рівнинна популяції) і виявилося, що в Україні проживає новоописаний вид — Tenuidactylus bogdanovi.
  6. Підродина Natricinae, яка була складовою Colubridae, піднесена до статусу родини (Natricidae). Natrix natrix, який довгий час вважався одним видом, розділений на три види: власне Natrix natrix, Natrix astenophora та Natrix helvetica.
  7. На основі молекулярних досліджень виокремлені деякі нові види ящірок, починаючи з 2000 року: Dinarolacerta montenegrina, Iberolacerta galani. Lacerta citrovittata, Lacerta diplochondrodes, Zootoca carniolica, Psammodromus occidentalis та низка інших. У 2007 році суттєвого перегляду зазнала класифікація родини Lacertidae, у ній виокремили одразу низку нових для Європи родів: Anatololacerta, Dalmatolacerta, Dinarolacerta, Hellenolacerta та Parvilacerta[12].
  8. Аналогічно описаний новий вид змій на Кавказі — Elaphe urartica.

СписокРедагувати

Природоохоронні статуси (теги) використані в спискуРедагувати

Наступні категорії використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та Європейського Червоного списку (ЄЧС):

CR Critically Endangered Види на межі зникнення
EN Endangered Види під загрозою вимирання
VU Vulnerable Уразливі види
NT Near Threatened Види, близькі до загрозливого стану
LC Least Concern Найменший ризик
DD Data Deficient Даних недостатньо
NE Not Evaluated Види з недослідженим статусом
NA Not Applicable Види, які регіонально не оцінюються (тільки ЄЧС)

Для більшості плазунів наведений їхній статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом – VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом – VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»).

У 2009 році ЄЧС оцінив статус 151 плазуна на території Європи. 27 рептилій, з яких 22 були ендеміками тої чи іншої місцини, належали до групи тварин під загрозою: 6 належали до категорії видів на межі зникнення, 11 — під загрозою вимирання, а ще 10 — до уразливих видів[13]. Популяції 42% європейських плазунів зменшуються[14]. Причини такої ситуації комплексні: наприклад, третина рептилій страждають від впливу пестицидів[15], що використовують у сільському господарстві, їхні оселища руйнуються задля розбудови міст чи потреб аграрної промисловості. Додатковим фактором стають інтродукції нових плазунів, які конкурують та витісняють локальні види[4]. Люди також вбивають змій через страх отруєння. Загалом рептилії належать до сильно загрожених тварин.

Підтверджені плазуниРедагувати

  •    Інтродукований
  • Казахстан = європейська частина Казахстану
  • Туреччина = європейська частина Туреччини
Українська назва Біноміальна назва Родина Ряд Статус ЄЧС/МСОП Країни поширення Зображення Виноски
Агама кавказька
 [комент. 2]
Laudakia caucasia
(Eichwald, 1831)
Agamidae Squamata LC Росія (Дагестан)   [16][17]
Агама турецька
 [комент. 3]
Laudakia stellio
(Linnaeus, 1758)
LC Греція (Корфу, Халкідіки, Кіклади, Крит), Кіпр   [18][19]
Круглоголовка крутихвістка Phrynocephalus guttatus
(Gmelin, 1789)
LC Росія (Дагестан, Калмикія, Ставропольський край, Астраханська область, Волгоградська область), Казахстан   [20][21]
Круглоголовка такирна Phrynocephalus helioscopus
(Pallas, 1771)
LC Росія (Астраханська область, південь Волгоградської області), Казахстан   [22][23]
Круглоголовка вухата Phrynocephalus mystaceus
(Pallas, 1776)
LC Росія (Дагестан, Калмикія, східна Чечня, південь Астраханської області), Казахстан   [24][25]
Агама степова [комент. 4] Trapelus (agilis) sanguionolentus
(Pallas, 1814)
LC Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край)   [29][27]
Anguis cephalonnica
Werner, 1894
Anguidae NT Греція (Пелопоннес, Кефалонія, Закінтос, Ітака)   [30][31]
Веретільниця східна Anguis colchica
(Nordmann, 1840)
- Білорусь, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Чехія   [11][30][32]
Веретільниця ламка Anguis fragilis
Linnaues, 1758
LC Австрія, Боснія та Герцеговина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія (інтродукція), Іспанія, Люксембург, Північна Македонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція   [32][33]
[34][35]
Anguis greaca
Bedriaga, 1881
- Греція (північ Пелопоннесу вздовж Пінду), Албанія, південь Чорногорії, Північна Македонія   [30][36]
Anguis veronensis
Pollini, 1818
- Італія та південно-східна Франція   [11][37]
Жовтопуз безногий Pseudopus apodus
(Pallas, 1775)
LC Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Північна Македонія, Росія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія   [38][39]
 [комент. 5] Blanus rufus
(Hemprich, 1820)
Blanidae LC Центральна та південно-східна Іспанія, центральна та північна Португалія   [42][43]
Двохідка бура

 [комент. 6]

Blanus cinereus

(Vandelli, 1797)

- Гібралтар, південно-західна Іспанія, південь Португалії   [40][42]
Двохідка анатолійська Blanus strauchi
(Bedriaga, 1884)
LC Греція (Південні Споради)   [42][47]
Удавчик західний Eryx jaculus
(Linnaues, 1758)
Boidae LC Албанія, Болгарія, Греція, Італія (Сицилія — можливо, давня інтродукція), Північна Македонія, Росія (Чечня, Дагестан, Калмикія, Ставропольський край), Румунія, Туреччина   [48][49][50]
Удавчик піщаний Eryx miliaris
(Pallas, 1773)
LC Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край, Калмикія, Астраханська область), Казахстан   [51][52]
Chamaeleo africanus
Laurenti, 1768
Chamaeleonidae NA Греція (південно-західний Пелопоннес)   [53][54][55]
Хамелеон звичайний Chamaeleo chamaeleon
(Linnaeus, 1758)
NA Греція (Самос), Іспанія, Італія (Апулія, Калабрія), Мальта, Португалія   [53][56]
Мідянка звичайна Coronella ausriaca
Laurenti, 1768
Colubridae LC У всіх європейських країнах за винятком Ірландії та, можливо, Данії, де плазун не реєструвався з 1914 року   [57][58][59]
Мідянка іспанська Coronella girondica
(Daudin, 1803)
LC Гібралтар, Іспанія, Італія, Монако, Португалія, Франція   [60][61]
Полоз жовточеревий Dolichophis caspius
(Gmelin, 1789)
LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Казахстан, Молдова, Північна Македонія, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна (південь, схід та Крим), Хорватія, Чорногорія   [62][63]
Dolichophis jugularis
(Linnaeus, 1758)
LC Греція (острови вздовж турецького берега), Кіпр   [64][65]
Dolichophis schmidti
(Nikolsky, 1909)
LC Росія (південний Дагестан)   [66][67]
Малий полоз нашийниковий Eirenis collaris
(Ménétriés, 1832)
LC Росія (південний Дагестан)   [68][69]
Eirenis levantinus
Schmidtler, 1993
LC Кіпр   [70][71][72]
Малий полоз лагідний Eirenis modestus
(Martin, 1838)
LC Греція (низка Егейських островів вздовж Малої Азії), Росія (південний Дагестан), Туреччина   [73][74][75]
Полоз візерунковий Elaphe dione
(Pallas, 1773)
LC Східна Україна (Донецька, Харківська, Луганська області), Росія (Ростовська, Волгоградська, Астраханська області, басейн Волги, Ставропольський край, Дагестан), Казахстан   [76][77][78]
Полоз чотирисмугий Elaphe quatuorlineata
(Lacepède, 1789)
NT Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія   [73][79]
Полоз сарматський Elaphe sauromates
(Pallas, 1811)
LC Болгарія, Греція, Казахстан, Молдова, Росія (Ростовська та Астраханські області, але не Кавказ), Румунія, Туреччина, Україна   [80][81]
Полоз амурський Elaphe schrenckii
(Strauch, 1873)
- Нідерланди (інтродукція поблизу аеропорту Гронінген в Елде)   [82]
Elaphe urartica
Jablonski, Kukushkin, Avcı, Bunyatova, Ilgaz, Tuniyev et Jandzik in Jablonski 2019
- Росія (Дагестан)   [83]
Hemorrhois algirus
(Jan, 1863)
LC Мальта (інтродукція)   [73][84]
Полоз підковчастий Hemorrhois hippocrepis
(Linnaeus, 1758)
LC Гібралтар, Іспанія, Італія (Сардинія), Португалія   [73][85]
Полоз свинцевий Hemorrhois nummifer
(Reuss, 1834)
LC Греція (острови вздовж турецького узбережжя), Кіпр   [86][87]
Полоз різноколірний Hemorrhois ravergieri
(Ménétries, 1832)
NA Росія   [88][89]
Hierophis gemonensis
(Laurenti, 1768)
LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Чорногорія, Хорватія


Під питанням: Словенія, Сербія

  [90][91]
Полоз зелено-жовтий Hierophis viridiflavus
(Lacépède, 1789)
LC Греція (Ярос — інтродукція), Іспанія, Італія, Мальта, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія   [92][93]
Полоз кіпрський Hierophis cypriensis
(Schätti, 1985)
EN Кіпр   [94]
Королівська змія каліфорнійська

 [комент. 7]

Lampropeltis (getula) californiae
(Blainville, 1835)
LC Іспанія (інвазивний вид, інтродукований на Гран-Канарії та, потенційно, поблизу Уельви)   [96][97]
Macroprotodon brevis
(Günther, 1862)
NT Гібралтар, Іспанія, Португалія   [73][98]
Macroprotodon cucullatus
(Geoffroy de St-Hilaire, 1827)
LC Іспанія (Майорка та Менорка — інтродукція), Італія (Лампедуза — інтродукція)   [73][99]
Platyceps collaris
(Müller, 1878)
LC Болгарія, Туреччина   [73][100]
Полоз оливковий Platyceps najadum
(Eichwald, 1831)
LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Росія (Дагестан, Інгушетія, Чечня, Краснодарський край, Ставропольський край), Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія   [101][102]
Котяча змія кавказька Telescopus fallax
Fleischmann, 1831
LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Мальта, Північна Македонія, Росія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія   [103][104]
Полоз закавказький Zamenis hohenackeri
(Strauch, 1873)
LC Росія (Кавказ)   [105][106]
Zamenis lineatus
(Camerano, 1891)
DD Південна Італія та Сицилія   [107][108]
Полоз ескулапів Zamenis longissimus
(Laurenti, 1768)
LC Австрія, Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Велика Британія (інтродукція), Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія   [109][110]
 [комент. 8] Zamenis scalaris
(Schinz, 1822)
LC Іспанія, Португалія, південно-західна Франція   [107][111]
Полоз леопардовий Zamenis situla
(Linnaeus, 1758)
LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Мальта, Італія (Апулія та Сицилія), Північна Македонія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія   [112][113]
Гекончик пискливий Alsophylax pipiens
(Pallas, 1827)
Gekkonidae LC Росія (Астраханська область)   [114][115]
 [комент. 9] Mediodactylus bartoni
(Štěpánek, 1934)
Греція (Крит та прилеглі острівці)   [116][117]
Гекон кримський
 [комент. 10]
Mediodactylus danilewskii
(Strauch, 1887)
Болгарія, Греція (поблизу кордону з європейською частиною Туреччини, також Гавдос), Туреччина, Україна (Крим)   [116][118]
Гекон середземноморський Mediodactylus kotschyi
(Steindachner, 1870)
LC Албанія, Греція, Італія (Апулія), Північна Македонія, Сербія, Угорщина (інтродукція)   [116][117]
[119][120]
 [комент. 11] Mediodactylus oertzeni
(Boettger, 1888)
Греція (південні Споради)   [116]
 [комент. 12] Mediodactylus orientalis
(Štěpánek, 1937)
Греція (Самос, Ікарія та прилеглі до них острівці), Кіпр   [116]
Гекон сірий Mediodactylus russowi
(Strauch, 1887)
LC Потенційно в Чечні   [121][122]
Гекон Богданова Tenuidactylus bogdanovi
Nazarov et Poyarkov, 2013
Україна (інтродукція до м. Одеса, району Молдаванка)   [123]
Гекон каспійський Tenuidactylus caspius
(Eichwald, 1831)
NA Росія (Дагестан, Астрахань — інтродукція)   [123][124][125]
Гекон турецький Hemidactylus turcicus
(Linnaeus, 1758)
LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія   [126][127]
Ящірка червонохвоста Acanthodactylus erythrurus
(Schinz, 1833)
Lacertidae LC Південь Піренейського півострова: Гібралтар, Іспанія, Португалія   [128][129]
Acanthodactylus schreiberi
Boulenger, 1878
EN Кіпр   [130][131]
Алгіроїдес Фітцінгера Algyroides fitzingeri
(Wiegmann, 1834)
LC Італія (Сардинія та розташовані поблизу острови), Франція (Корсика та розташовані поблизу острови)   [132][133]
Алгіроїдес іспанський Algyroides marchi
Valverde, 1958
EN Південно-західна Іспанія (район Кордильєри-Пребетіки)   [134][135]
Алгіроїдес грецький Algyroides moreoticus
Bibron et Bory, 1833
NT Греція (Пелопоннес та розташовані поблизу острови)   [136][137]
Алгіроїдес далматський Algyroides nigropunctatus
(Duméril et Bibron, 1839)
LC Узбережжя Адріатичного моря: Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія (Косово), Словенія, Хорватія, Чорногорія   [138][139]
 [комент. 13] Anatololacerta anatolica
(Werner, 1900)
NA Греція (Самос та Ікарія)   [143][144]
Anatololacerta budaki
(Eiselt et Schmidtler, 1986)
Греція (Кастелорізо та прилеглі острівці)   [143][145]
Anatololacerta pelasgiana
(Mertens, 1959)
Греція (Родос, Алімія, Сімі, Ніссирос, Пентаніссос, Стронгілі)   [143][146]
Archaeolacerta bedriagae
(Camerano, 1885)
NT Італія (Сардинія та прилеглі острови), Франція (Корсика та прилеглі острови)   [147][148]
Dalmatolacerta oxycephala
(Duméril et Bibron, 1839)
LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія   [149][150]
Darevskia alpina
(Darevsky, 1967)
VU Росія (гірські райони Краснодарського краю, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії)   [151][152]
Ящірка вірменська Darevskia armeniaca
(Méhely, 1909)
LC Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)   [151][153]
Darevskia brauneri
(Méhely, 1909)
LC Росія (Адигея, Карачаєво-Черкесія, Краснодарський край)   [151][154]
Ящірка кавказька Darevskia caucasica
(Méhely, 1909)
LC Росія (уздовж північних схилів Кавказу)   [155][156]
Darevskia daghestanica
(Darevsky, 1967)
LC Росія (Дагестан, Північна Осетія, Чечня)   [157][158]
Ящірка Даля Darevskia dahli
(Darevsky, 1957)
NT Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)   [159][160]
Ящірка артвінська Darevskia derjugini
(Nikolsky, 1898)
NT Росія (Краснодарський край)   [161][162]
Ящірка Ліндгольма Darevskia lindholmi
(Lantz et Cyrén, 1936)
Україна (Крим)   [163]
Ящірка лучна
 [комент. 14]
Darevskia praticola
(Eversmann, 1834)
NT Болгарія, Греція, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина   [165][166][167]
Darevskia rudis
(Bedriaga, 1886)
LC Росія (Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія, Чечня)   [168][169]
Ящірка скельна Darevskia saxicola
(Eversmann, 1834)
LC Росія (Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край)   [170][171]
Dinarolacerta montenegrina
Ljubisavljević, Arribas, Džukić et Carranza, 2007
LC Гори Проклетіє на кордоні між Албанією та Чорногорією   [172][173]
Dinarolacerta mosorensis
(Kolombatović, 1886)
VU Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія   [172][174]
Ящурка піщана Eremias arguta
(Pallas, 1773)
NT Молдова, Росія, Румунія, Україна   [175][176]
Ящурка швидка Eremias velox
(Pallas, 1771)
LC Росія (від Північного Кавказу до нижнього Надволжя), Казахстан   [177][178]
Ящірка грецька Hellenolacerta graeca
(Bedriaga, 1886)
NT Греція (Пелопоннес)   [179][180]
Канарська ящірка атлантична Gallotia atlantica
(Peters et Doria, 1882)
LC Канарські острови: Гран-Канарія (інтродукція), Фуертевентура, Лансароте, низка менших островів   [181][182]
Gallotia bravoana
Hutterer, 1985
CR Декілька скель на Гомері   [183][184]
Gallotia caesaris
(Lehrs, 1914)  
LC Ієрро, Гомера, Рокілльо, Тенерифе (інтродукція)   [185][186]
Канарська ящірка Галлота Gallotia galloti
(Oudart in Webb et Berthelot, 1839)
LC Тенерифе, Ля-Пальма, низка малих острівців; Ієрро та Фуертевентура — точкова інтродукція   [187][188]
Gallotia intermedia
Hernández, Nogales et Martín, 2000
CR Тенерифе (маленька ізольована популяція)   [189][190]
Канарська ящірка Симона Gallotia simonyi
(Steindachner, 1889)
CR Ієрро (розкидані маленькі популяції)   [191][192]
Канарська ящірка Штегліна Gallotia stehlini
(Schenkel, 1901)  
LC Гран-Канарія, Тенерифе (інтродукція)   [193][194]
Iberolacerta aranica
(Arribas, 1993)
EN Іспанія та Франція (гірський масив між Баль-д'Аран та Ар'єж відповідно)   [195][196]
Iberolacerta aurelioi
(Arribas, 1994)
EN Вкрай невелика гірська територія у місці сходження кордонів Андорри, Іспанії та Франції   [195][197]
Ящірка піренейська Iberolacerta bonnali
(Lantz, 1927)
NT Гірські (піренейські) райони на кордоні Іспанії (від Пік Д'Аррієль до Айгуес-Тортес) та Франції (від долини Оссо до долини д'Ауре)   [195][198]
Iberolacerta cyreni
(Müller & Helmich, 1937)
EN Гірські масиви в центральній Іспанії: Сьєрра-де-Гвадаррама, Сьєрра-де-Бехар, Сьєрра-де-Гредос, Сьєрра-де-Авілья)   [195][199]
Iberolacerta galani
Arribas, Carranza and Odierna, 2006
NT Іспанія (Монтес-де-Леон)   [195][200]
Ящірка Горвата Iberolacerta horvathi
(Méhely, 1904)
NT Австрія, Німеччина, Італія, Словенія, Хорватія   [201][202]
Iberolacerta martinezricai
(Arribas, 1996)
CR Ящірка трапляється на схилах декількох гір поблизу Саламанки, Іспанія: Пенья-де-Франсія, Астіала, Меса-дель-Франсес, Пуерто-ель-Портільо   [195][203]
Ящірка гірська Iberolacerta monticola
(Boulenger, 1905)
VU Північ Іспанії (район Кантабрійських гір від Галіції до Пікос-де-Европа), Португалія (Серра-де-Ештрела)   [195][204]
Ящірка прудка Lacerta agilis
Linnaeus, 1758
LC Майже вся Європа (у тому числі Україна), за винятком Ірландії, Португалії, Норвегії та Фінляндії. Вкрай малі популяції існують на кордоні між Францією, Андоррою та Іспанією, на північному сході Італії та на півночі Греції, у гірській місцевості   [205][206]
Lacerta bilineata
Daudin, 1802
LC Андорра, Австрія, Велика Британія (острови Ла-Маншу, інтродукція в деяких прибережні зони на півдні Британії), Італія, Іспанія, Німеччина, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія   [207][208]
 [комент. 15] Lacerta citrovitatta
Werner, 1935
Греція (центральні Кіклади: Андрос, Тінос, Наксос, Парос, Антипарос та деякі інші)   [210]
 [комент. 16] Lacerta diplochondrodes

Wettstein, 1952

Болгарія, Греція (частина поблизу європейської Туреччини та низка островів поблизу Малої Азії), Румунія, Туреччина   [211]
Lacerta media
Lantz et Cyrén, 1920
LC Росія (Дагестан, Краснодарський край)   [212][213]
Ящірка іберійська Lacerta schreiberi
Bedriaga, 1878
NT Іспанія, Португалія   [214][215]
Ящірка смугаста Lacerta strigata
Eichwald, 1831
LC Росія (Дагестан, Астраханська область)   [216][217]
Ящірка трисмуга
 [комент. 17]
Lacerta trilineata
Bedriaga, 1886
LC Албанія, Болгарія (західна частина), Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Чорногорія   [218][219]
Ящірка зелена Lacerta viridis
(Laurenti, 1768)
LC Австрія (південь та схід), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Німеччина (схід), Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія   [207][220]
Змієголовка струнка Ophisops elegans
Ménétries, 1832
LC Болгарія (південно-східна частина), Греція (північно-східна частина та низка островів в Егейському морі), Туреччина   [221][222]
Phoenicolacerta troodica
(Werner, 1936)
LC Кіпр   [223][224]
Podarcis bocagei
(Seoane, 1884)
LC Іспанія та Португалія (північно-західна частина Піренейського півострова)   [225][226]
Podarcis carbonelli
Pérez Mellado, 1981
EN Іспанія (Пенья-де-Франсія, Сьєрра-де-Гата, також в Доньяні), Португалія (низка гір в центрі країни та вздовж атлантичного узбережжя)   [227][228]
Podarcis cretensis
(Wettstein, 1952)
EN Греція (західна частина Криту та прилеглі до нього острівці)   [229][230]
Ящірка Ергарда Podarcis erhardii
(Bedriaga, 1882)
LC Албанія, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Сербія, Туреччина   [231][232]
Ящірка мальтійська Podarcis filfolensis
(Bedriaga, 1876)
LC Італія (Лампедуза (інтродукція), Лампіоне, Ліноза), Мальта (острови Мальта, Гоцо, Коміно, прилеглі острівці)   [233][234]
Podarcis gaigeae
(Werner, 1930)
VU Греція (Скірос з прилеглими острівцями та Піперіон)   [235][236]
Podarcis guadarrame
(Boscá, 1916
)
Іспанія (Центральні гори, Пікос-де-Европа, північний захід Іспанії), північна Португалія   [237][238]
Ящірка іспанська Podarcis hispanicus
(Steindachner, 1870)
LC Південно-східна Іспанія   [239][240]
 [комент. 18] Podarcis ionicus
(Lehrs, 1902)
Албанія, південно-західна Греція   [242][243]
Podarcis levendis
Lymberakis, Poulakakis, Kaliontzopoulou, Valakos et Mylonas, 2008
VU Греція (острови Порі та Лагувардос)   [229][244]
Ящірка балеарська Podarcis lilfordi
(Günther, 1874)
EN Іспанія (Майорка (інтродукція), острівці довкола Майорки та Менорки, острови архіпелагу Кабрера)   [245][246]
Podarcis liolepis
(Boulenger, 1905)
Північно-східна Іспанія (територія, в яку входять Іберійські гори, Колумбретес, Самора, північ Валенсії, Кордильєра-Бетіка)   [239][247]
Ящірка далматська Podarcis melisellensis
(Braun, 1877)
LC Північно-західна Албанія (поблизу кордону з Чорногорією), Боснія та Герцеговина, північно-східна Італія (поблизу кордону зі Словенією), Словенія, Хорватія, Чорногорія   [248][249]
Ящірка мілоська Podarcis milensis
(Bedriaga, 1882)
VU Греція (Мілос та низка островів поблизу)   [250][251]
Ящірка мурова Podarcis muralis
(Laurenti, 1768)
LC Австрія, Балканський півострів, Велика Британія (інтродукція на півдні), Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди (інтродукція), Німеччина, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна (інтродукція), Франція, Чехія, Швейцарія   [252][253]
[254][255]
Ящірка пелопенеська Podarcis peloponnesiacus
(Bibron et Bory de Saint-Vincent, 1833)
LC Греція (Пелопенес)   [256][257]
Ящірка пітіузенська Podarcis pityusensis
(Boscá, 1883)
NT Іспанія (Пітіузькі острови, Майорка — інтродукція, Барселона — інтродукція, Гастелугаче — інтродукція, Ургулл — інтродукція)   [258][259]
Podarcis raffoneae
(Mertens, 1952)
CR Італія (Ліпарські острови)   [260][261]
Ящірка італійська Podarcis siculus
(Rafinesque-Schmaltz, 1810)
LC Боснія та Герцеговина, Італія, Словенія, Хорватія
Інтродукція: Греція, Велика Британія, Іспанія (Менорка, Сантандер), Нідерланди, Португалія, Румунія, Туреччина (Стамбул), Франція (Тулон), Чорногорія (Котор), Швейцарія
  [3][262][263]
Ящірка кримська
 [комент. 19]
Podarcis tauricus
(Pallas, 1814)
LC Албанія, Болгарія, Греція, Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна   [264][265]
Ящірка тіренська Podarcis tiliguerta
(Gmelin, 1789)
LC Італія (Сардинія та прилеглі острівці), Франція (Корсика та прилеглі острівці)   [266][267]
Podarcis vaucheri
(Boulenger, 1905)
LC Іспанія (Андалусія)   [268][269]
Podarcis virescens
Geniez, Sá-Sousa, Guillaume, Cluchier et Crochet, 2014
Центральна Іспанія, південь Португалії   [270]
Ящірка сицилійська Podarcis waglerianus
Gistel, 1868
LC Італія (Сицилія та Егадські острови)   [271][272]
 [комент. 20] Psammodromus algirus
(Linnaeus, 1758)
LC Андорра, Іспанія, Італія (Ізола-дей-Конілі — інтродукція), Португалія, Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)   [273][274]
Psammodromus hispanicus
Fitzinger, 1826
LC Центральна Іспанія   [275][276]
 [комент. 21] Psammodromus edwarsianus
(Dugès, 1829)
Іспанія (узбережжя Середземного моря), Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)   [275]
 [комент. 22] Psammodromus occidentalis
Fitze, Gonzalez-Jimena, San-Jose, San Mauro et Zardoya, 2012
Західна частина Піренейського півострова (Іспанія та Португалія)   [275]
Scelarcis perspicillata
(Duméril et Bibron, 1839)
NA Іспанія (Менорка — інтродукція)   [277][278]
Teira dugesii
(Milne-Edwards, 1829)
LC Португалія (Мадейра, порт Лісабону — інтродукція)   [279][280][281]
Ящірка прикрашена Timon lepidus
(Daudin, 1802)
NT Андорра, Іспанія, Італія (крайній північний захід), Португалія, Франція (південний схід та атлантичне узбережжя (Аквітанія та Пуату-Шарант))   [282][283]
 [комент. 23] Timon nevadensis
(Buchholz, 1963)
Південно-східна Іспанія (Аліканте, Альмерія, Мурсія)   [282]
Ящірка живородна Zootoca vivipara
(Jacquin, 1787)
LC Майже по всій території Європи, але значно менше трапляється на її півдні. Відсутня у Молдові, Словенії, Португалії та Туреччині, підтверджена присутність в Греції та Чорногорії   [284][285]
[286][287]
 [комент. 24] Zootoca carniolica
Mayer, Böhme, Tiedemann et Bischoff, 2000
Південь Австрії, північний схід Італії, Словенія (замість Z. vivipara), північний захід Хорватії   [284][290]
 [комент. 25] Natrix astretophora
(Seoanne, 1884)
Natricidae Андорра, Іспанія, Португалія, Франція (частина середземноморського узбережжя поблизу кордонів з Іспанією)   [292]
 [комент. 26] Natrix helvetica
(Lacépède, 1789)
Поширений на захід від Рейну, включно з Британією, на північ від Піренейського острова, де поширений N. astretophora, на південь від Альп (весь Апеннінський півострів, Корсика, Сардинія, Сицилія). Ареал смужкою доходить до Істрії (Словенія, Хорватія).   [293][292]
Вуж гадюковий Natrix maura
(Linnaeus, 1758)
LC Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, Франція (окрім півночі), крайній захід Швейцарії   [294][295]
Вуж звичайний
 [комент. 27]
Natrix natrix
(Linnaeus, 1758)
LC На захід від Рейну та північ від Альп: ареал проживання змії охоплює Кіпр, Балкани, східну (у тому числі Україна) та північну Європу, а також більшу частину центральної.   [292][296]
Вуж водяний Natrix tessellata
(Laurenti, 1768)
LC Південь та схід Австрії, весь Балканський півострів, Італія, Казахстан, Молдова, точково Німеччина, крайній південний захід Польщі, Росія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія, точково Швейцарія   [297][298][299]
Гекон східноканарський Tarentola angustimentalis
Steindachner, 1891
Phyllodactylidae LC Іспанія (Канарські острови: Лансароте, Фуертевентура, Лобос, Грасіоса і низка менших острівців)   [300][301]
Гекон канарський
 [комент. 28]
Tarentola boettgeri
Steindachner, 1891
LC Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, Ієрро та острівці поблизу них), Португалія (острови Селваженш, Мадейра)   [280][302][303]
Гекон тенеріфський Tarentola delalandii
(Duméril et Bibron, 1836)
LC Іспанія (Канарські острови: Тенерифе та Ла-Пальма)   [304][305]
Гекон гомерський Tarentola gomerensis
Joger et Bischoff, 1983
LC Іспанія (Канарські острови: Гомера)   [306][307]
Гекон стінний Tarentola mauritanica
(Linnaeus, 1758)
LC Середземноморське узбережжя (здебільшого західне): Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія (також інтродукований на Мадейру), Франція, Хорватія, Чорногорія   [280][308][309]
Malpolon insignitus
(Geoffroy Saint-Hilaire, 1827)
Psammophiidae LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія
Під питанням: Італія, Словенія
  [310][311]
Ящіркова змія звичайна Malpolon monspessulanus
(Hermann, 1804)
LC Іспанія, Португалія, крайній північний захід Італії, уздовж середземноморського узбережжя Франції   [310][312]
Ablepharus budaki
Göcmen, Kumlutas et Tosunoglu, 1996
Scincidae LC Кіпр   [313][314]
Гологолов європейський Ablepharus kitaibelii
Bibron et Bory, 1833
LC Східна Албанія, Греція, точково в східній Боснії та Герцеговині, Болгарія, Північна Македонія, південь Румунії, південь Словаччини, Туреччина, північ Угорщини, точково в північно-східній Хорватії та східній Чорногорії   [315][316]
Сцинк Бедряги Chalcides bedriagai
(Boscá, 1880)
NT Гібралтар, Іспанія, Португалія   [317][318]
Chalcides chalcides
(Linnaeus, 1758)
LC Італія   [319][320]
Chalcides coeruleopunctatus
Salvador, 1975
Іспанія (Канарські острови: Гомера, Ієрро)   [321]
Сцинк плямистий Chalcides ocellatus
(Forskål, 1775)
LC Південна Європа, в основному на островах: Греція (у тому числі Аттика та Пелопоннес), Італія (Сардинія, Сицилія, точково на Апеннінському півострові), Кіпр, Мальта   [130][322][323]
Сцинк канарський Chalcides sexlineatus
Steindachner, 1891
LC Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, інтродукція на низку островів поруч)   [324][325]
Сцинк Симона Chalcides simonyi
Steindachner, 1891
EN Іспанія (Канарські острови: Фуертевентура, Лансароте)   [326][327]
Chalcides striatus
(Cuvier, 1829)
LC Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, південно-східна Франція та кілька ізольованих популяцій на атлантичному узбережжі   [319][328]
Сцинк темнозелений Chalcides viridanus
(Gravenhorst, 1851)
LC Іспанія (Канарські острови: Тенерифе, Ла-Пальма — інтродукція)   [329][330]
Eumeces schneiderii
(Daudin, 1802)
LC Кіпр, Росія (Дагестан)   [130][331][332]
 [комент. 29] Heremites auratus
(Linnaues, 1758)
NA Греція (Кос, Родос, Сімі, Самос, Кастелорізо)   [333][334]
 [комент. 30] Heuremites vittatus
(Olivier, 1804)
LC Кіпр   [130][335]
 [комент. 31] Ophiomorus kardesi
Kornilios, Kumlutas, Lymberakis et Ilgaz, 2017
Греція (Кастелорізо)   [336][337]
Сцинк багатокрапчастий Ophiomorus punctatissimus
(Bibron and Bory, 1833)
LC Греція (Пелопоннес)   [336][338]
Гекон європейський Euleptes europaea
(Gené, 1839)
Sphaerodactylidae NT Італія (Сардинія та острівці поблизу, точково вздовж тірренського узбережжя), Франція (Корсика, острівці поблизу та точково вздовж середземноморського узбережжя)   [339][340]
Сліпун брамінський Indotyphlops braminus
(Daudin, 1803)
Typhlopidae Іспанія (Альмерія — інтродукція)   [279]
Сліпун червоподібний Xerotyphlops vermicularis
(Merrem, 1820)
LC Албанія, крайня південно-східна Болгарія, Греція, Північна Македонія, Росія (Дагестан), Туреччина, Чорногорія   [341][342][343]
Гюрза Macrovipera lebetinus
(Linnaues, 1758)
Viperidae LC Кіпр, Росія (Дагестан)   [130][344][345]
Гадюка мілоська
 [комент. 32]
Macrovipera schweizeri
(Werner, 1935)
EN Греція (Мілос, Кімолос, Поліегос, Сіфнос)   [346][347]
Гадюка малоазійська Montivipera xanthina
(Gray, 1849)
LC Греція (північний схід та низка островів уздовж Малої Азії), Туреччина   [348][349]
Гадюка носата Vipera ammodytes
(Linnaeus, 1758)
LC Австрія (південь), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія (північний схід), Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія   [350][351]
Гадюка аспідова Vipera aspis
(Linnaeus, 1758)
LC Північ Іспанії, Італія, Німеччина (крайній південний захід (Шварцвальд)), Словенія (крайній захід), Франція, Швейцарія   [352][353]
Гадюка звичайна Vipera berus
(Linnaeus, 1758)
LC Майже вся Європа (включно з Україною), за винятком Піренейського півострова та Ірландії. У південній Європі популяції дрібні та розкидані (наприклад, плазун присутній тільки на півночі Італії чи Греції, тільки на заході Угорщини тощо)   [354][355]
Гадюка Дініка Vipera dinniki
(Nikolsky, 1913)
VU Росія (Кавказ)   [356][357]
 [комент. 33] Vipera graeca
Nilson et Andrén, 1988
EN Гірське пасмо Пінд (південна Албанія, північна Греція)   [358][359]
Гадюка кавказька Vipera kaznakovi
(Nikolsky, 1909)
EN Росія (Краснодарський край)   [360][361]
Vipera latastei
Boscá, 1878
VU Гібралтар, Іспанія, Португалія   [362][363]
Гадюка степова Vipera renardi
(Christoph, 1861)
VU Казахстан, Росія, південна та східна Україна   [358][364]
Гадюка Сеоане Vipera seoanei
Lataste, 1879
LC Північ Іспанія, крайня північ Португалія, крайніх південний захід Франції   [365][366]
Гадюка лучна Vipera ursinii
(Bonaparte, 1835)
VU Окремими острівцями в Албанії, Боснії та Герцеговині, Греції, Італії, Румунії, Сербії, Угорщині, південно-східній Франції, Хорватії, Чорногорії
Зникла в Австрії, сумнівна присутність в Болгарії
  [358][367]
Каретта звичайна Caretta caretta
(Linnaeus, 1758)
Cheloniidae Testudines VU Гніздиться на півдні Італії та Греції, а також на Кіпрі, трапляється у водах Середземного, Адріатичного, Тірренського та Іонічного морів, рідше — в Атлантичному океані, епізодично — в Чорному морі   [368][369][370]
Черепаха зелена Chelonia mydas
(Linnaues, 1758)
EN Трапляється в Середземному морі та поблизу атлантичного узбережжя. Гніздиться на Кіпрі та, можливо, на Криті (Греція)   [371][372]
Бісса справжня Eretmochelys imbricata
(Linnaues, 1766)
CR Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах   [373][374]
Lepidochelys kempii
(Garman), 1880)
CR Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах   [373][375]
Lepidochelys olivacea
(Eschscholtz, 1829)
VU Бродячий і вкрай рідкісний у європейських водах вид (достовірні знахідки біля Франції та біля Іспанії в Середземному морі)   [376][377][378]
Шкіряста черепаха єдина Dermochelys coriacea
(Vandelli, 1761)
Dermochelyidae VU Відносно часто трапляється в Атлантичному океані, дещо рідше — в Середземному морі. Яєць в Європі не відкладає   [379][380]
Черепаха європейська
 [комент. 34]
Emys orbicularis
(Linnaeus, 1758)
Emydidae NT Поширена у більшій частині Європи (включно з Україною), за винятком півночі (Скандинавські країни та Естонія) та заходу (північно-західна частина Франції, Бельгія, Нідерланди, Британські острови (можливо, реінтродукована)). Реінтродукована в Данії та низці країн центральної Європи.   [255][381][382]
Червоновуха черепаха звичайна Trachemys scripta
(Thunberg in Schoepff, 1792)
LC Інтродукований інвазійний вид. Множинні знахідки по всій Європі, частина з них здатна до самовідтворення.   [383][384]
Черепаха каспійська Mauremys caspica
(Gmelin, 1774)
Geoemydidae Росія (Дагестан)   [385]
Черепаха іберійська Mauremys leprosa
(Schweigger, 1812)
VU Гібралтар, Іспанія, Португалія   [386][387]
Mauremys rivulata
(Valenciennes, 1833)
LC Албанія, південна Болгарія, південна Боснія та Герцеговина, Греція, південна Північна Македонія, Туреччина, південна Хорватія, південно-західна Чорногорія   [388][389]
Черепаха середземноморська Testudo graeca
Linnaeus, 1758
Testudinidae VU Греція, південь Болгарії, Іспанія (Альмерія, Мурсія, Мальорка та біля Севільї), Італія (Сардинія — інтродукція), Північна Македонія, Росія (Кавказ та чорноморське узбережжя від Анапи і до кордону з Грузією), Румунія (Добруджа), Сербія, Туреччина   [390][391][392]
Черепаха балканська Testudo hermanni
Gmelin, 1789
NT Уздовж Адріатичного моря від Словенії до Греції, Балканський півострів, Іспанія (Каталонія та Балеарські острови), Італія, південний схід Румунії, Франція (точково на південному сході)   [393][394]
Черепаха облямована Testudo marginata
Schoepff, 1792
LC Південь Албанії, південна та центральна Греція, Італія (Сардинія — інтродукція)   [395][396]
Трионікс африканський
 [комент. 35]
Trionyx triunguis
(Forskål, 1775)
Trionychidae NA Греція (Родос, Калімнос, Лерос, Кос — бродячий вид)   [398][399]

Сумнівні, непідтверджені плазуни та рептилії, чий таксономічний статус суперечливийРедагувати

   Потенційно новий
   Сумнівний
   Таксномічні суперечки
Українська назва Біноміальна назва Родина Ряд Статус ЄЧС/МСОП Країни поширення Зображення Виноски
Аноліс каролінський Anolis carolinensis
Voigt, 1832
Dactyloidae Squamata LC Наявні дані про інтродукцію на Тенерифе, трапляється і на Піренейському півострові, але відсутні дані щодо утворення стійкої популяції, здатної до самовідтворення   [400][401][402]
Hemidactylus mabouia
(Moreau de Jonnès, 1818)
Gekkonidae Наявні дані про інтродукцію на острови Мадейра   [280][403]
Darevskia pontica
(Lantz & Cyrén, 1918)
Lacertidae Підвид D. praticola із західного узбережжя Чорного моря, який деякі вчені вважають окремим видом   [164]
Parvilacerta parva
(Boulenger, 1887)
LC Наведена в списку SEH, однак її ареал проживання не входить в задані межі Європи. Найближче до них трапляється в Анталії й Вірменії.   [404][405]
Natrix megalocephala
Orlov et Tuniev, 1987
Natricidae VU Більшість вчених вважає N. megalocephala синонімом N. natrix. Втім у російській літературі цей вуж далі наводиться як самостійний вид. Трапляється уздовж східного чорноморського узбережжя   [406][407]
Щитомордник звичайний Gloydius halys
(Pallas, 1776)
Viperidae NA Потенційно може траплятися в Європі (на захід від Волги), однак більшість описів давні, сучасних знахідок не існує. Таксономічний комітет SEH таким чином не включив змію до свого списку, втім вона має статус в ЄЧС.   [408][409]
Гадюка лісостепова Vipera nikolskii
Vedmederja, Grubant & Rudajewa, 1986
Ряд вчених заперечує видовий рівень гадюки Нікольського, вважаючи її підвидом гадюки звичайної, або даючи їй невизначений статус. Комітет розглядає гадюку як підвид V. berus. Трапляється в східній Румунії, Молдові, Україні (внесена в Червону книгу) та Росії.   [410][411]
[412][413]
Гадюка Лотієва Vipera lotievi
Nilson, Tuniyev, Orlov, Höggren & Andrén,
NT Таксономічний комітет дотримується думки, що V. lotievi входить до видового комплексу V. renardi. Трапляється в кавказькому регіоні Росії.   [411][414]
Vipera magnifica
Tuniyev et Ostrovskikh, 2001
EN Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет розглядає її у складі виду V. kaznakovi. Трапляється в долині Лаби та вздовж Скелястого хребта.   [415][416]
Гадюка Орлова Vipera orlovi
Tuniyev et Ostrovskikh, 2001
CR Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет не розглядає її як окремий вид, а розміщує її у видовому комплексі V. kaznakovi. Мешкає на найбільш північних схилах Кавказу в Краснодарському краї.   [417][418]
Vipera walser
Ghielmi, Menegon, Marsden, Laddaga et Ursenbacher, 2016
Морфологічно майже ідентична V. berus. Єдина популяція наявна в північно-східному П'ємонті. Комітет поки що не вважає гадюку окремим видом, та надає її статусу підвиду до появи більшого масиву доказів, що свідчитимуть про протилежне   [354]
Черепаха розписна Chrysemys picta
(Schneider, 1783)
Emydidae Testudines LC Наявні дані про інтродукцію в Німеччині та Іспанії   [419][420][421]
Emys trinacris
Fritz, Fattizzo, Guicking, Tripepi, Pennisi, Lenk, Joger et Wink, 2005
DD Відповідно до думки комітету — це сицилійський підвид E. orbicularis, хоча велика кількість герпетологів надають цій черепасі видового статусу   [422][423]
Черепаха далекосхідна Pelodiscus sinensis
Wiegmann, 1835
Trionichidae VU Наявні дані про інтродукцію до Іспанії. Вказана в списку плазунів Боснії та Герцеговини   [424][425][426]

КоментаріРедагувати

  1. Дані наведені відповідно до роботи Сіллеро в 2014 році й не показують таксономічні зміни, що відбулися опісля публікації атласу
  2. У герпетологічній спільноті більш поширено відносити агаму кавказьку до роду Paralaudakia, однак таксономічний комітет SEH не поділяє такої думки.
  3. У герпетологічній спільноті більш поширено відносити агаму турецьку до роду Stellagama, однак таксономічний комітет SEH не поділяє такої думки.
  4. У списку SEH за 2014 рік (Sindaco et al.) згадується Trapelus agilis, але поряд стоїть англійська назва «steppe agama». Така ситуація може пояснюватися різними поглядами на статус агами степової: наприклад, на сайті Reptile Database[26] та на сайті МСОПу[27] вона наведена як окремий вид, однак низка вчених вважає, що вона є всього лише підвидом Trapelus agilisT. agilis sanguionolentus[28].
  5. Довгий час видове розмаїття двохідок на Піренейському півострові було представлено одним видом — B. cinereus. У 2009 році досліди Albert et Fernández дозволили виділити ще один вид, B. mariae, який проживав на південному заході півострова[40]. Подальші роботи підтвердили наявність двох генетично відмінних популяцій двоходок в Іспанії та Португалії. Втім з'ясувалося, що у своїй роботі Albert et Fernández використовували хибний лектотип B. cinereus (по суті, описували новий вид відносно неправильного «еталона» виду. Робота Ceríaco et Bauer вказала на наступне: назва B. cinereus історично має бути надана саме південно-західній популяції двоходок, тобто B. cinereus та B. mariae є синонімами. «Центральна» популяція, яку довгий час називали B. cinereus насправді має називатися B. vandellii Ceríaco et Bauer, 2018[41]. Втім таксономічний комітет SEH, посилаючись на ще більш давні роботи, які до того ж були перелічені у роботі за 2018 рік, використовує для двохідки з центру півострова назву Blanus rufus.
  6. Видовий статус та номенклатура двохідки B. mariae Albert et Fernández, 2009, з моменту опису зазнав суттєвих змін.[44]. Дослідники підтверджують відкриття Albert et Fernández та не заперечують наявність двох видів двохідок на Пірейському півострові[45], однак вказують на помилки в роботі Albert et Fernández, які стосуються неправильного вказання лектотипу B. cinereus. Відповідно до цих робіт, на півдні півострова поширений саме B. cinereus, B. mariae є його синонімом, в центрі півострова поширений інший вид — Blanus rufus (Hemprich, 1820)[41][46]. Таксономічний комітет дотримується такого ж погляду.
  7. Велика кількість герпетологів розглядає підвид L. getula californiae, інтродукований до Європи, як повноцінний вид опісля публікації роботи Pyron et Burbrink[95]. Таксономічний комітет вказує на необхідність додаткових досліджень, а тому поки що розглядає цю змію як підвид L. getula (Linnaeus, 1766).
  8. Велика кількість герпетологів відносить цю змію до роду Rhinechis. Таксономічний комітет у світлі останніх молекулярних досліджень вважає за краще відносити її до роду Zamenis.
  9. Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[116]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  10. Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[116]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  11. Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[116]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  12. Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[116]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  13. Довгий час ящірка з Ікарії вважалася окремим видом — Anatolacerta oertzeni Werner, 1904. Молекулярні дослідження показали, що правильно описувати її як підвид A. anatolica[140][141]. Однак, на сайті МСОПу можна знайти окрему оцінку для A. oertzeniLC[142].
  14. На західному узбережжі Чорного моря поширений підвид Darevskia praticola pontica, який деякі вчені описують як окремий вид — Darevskia pontica (Lantz et Cyrén, 1819)[164].
  15. Довгий час входила до видового комплексу Lacerta trilineata, але дослідження 2019 року вказали на те, що це окремий вид[209].
  16. Довгий час входила до видового комплексу Lacerta trilineata, але дослідження 2019 року вказали на те, що це окремий вид[209].
  17. Раніше ареал Lacerta trilineata простягався уздовж західного чорноморського узбережжя, а також поширювався на грецькі острови в Егейському морі. З 2019 року L. citrovittata та L. diplochondrodes, які мешкають у вище згаданих місцевостях, класифікують як окремі повноцінні види[209].
  18. Довгий час вважалася підвидом Podarcis tauricus, але дослідження 2017 року вказало на те, що це окремий вид[241].
  19. Частина популяції в Греції та Албанії тепер вважається окремим видом — P. ionicus.
  20. Два види — P. manuelae та P. jeanneae — певний час вважалися окремими видами, але опісля низки публікацій розглядаються як синоніми P. algirus. Таксономічний комітет SEH також не наводить їх, як окремі види, хоча дані про них на початок 2020 року ще можна зустріти на сайті МСОП.
  21. Раніше вважалася підвидом P. hispanicus.
  22. Раніше вважалася підвидом P. hispanicus.
  23. Раніше вважалася підвидом T. lepidus.
  24. Вперше описана в 2000 році як яйцекладний підвид Z. vivipara[288]. Подальші дослідження показали як морфологічну, так і молекулярну відмінності цієї ящірки[289], що дозволило таксономічному комітету SEH вважати її повноцінним видом.
  25. Раніше був підвидом N. natrix, однак молекулярні дослідження та морфологічні особливості дозволили підняти систематичний ранг змії до виду[291].
  26. Довгий час змія вважалась підвидом N. natrix, однак генетичні та більш детальні морфологічні дослідження дали змогу підняти її до видового рангу. Низка підвидів, які раніше вважалися підвидами N. natrix, є тепер підвидами N. helvetica, а саме: N. natrix cetti класифікується як N. helvetica cetti, N. natrix corsa — як N. helvetica corsa, N. natrix lanzai — як N. helvetica lanzai, а N. natrix sicula — як N. helvetica sicula[293].
  27. Оскільки раніше N. helvetica та його підвиди вважалися підвидами N. natrix, то ареал проживання цієї змії був значно ширшим і охоплював всю Європу. Відповідно до запропонованої класифікації вуж має наступні підвиди: N. natrix natrix (номінальний підвид), N. natrix persa, N. natrix cypriaca, N. natrix fusca, N. natrix gotlandica, N. natrix schweizeri, N. natrix scutata та N. natrix syriaca[293].
  28. Деякі герпетологи вважають гекона на островах Селваженш та Мадейра окремим видом — Tarentola bischoffi. Комітет розглядає цю популяцію як підвид Tarentola boettgeri.
  29. Довгий час сцинк належав роду Trachylepsis.
  30. Довгий час сцинк належав роду Trachylepsis.
  31. До 2017 року O. kardesi вважався анатолійською популяцією O. punctatissimus.
  32. SEH вказує на розбіжності у поглядах на видовий статус M. schweizeri. Значна кількість досліджень відзначає, що радше за все ця гадюка має втратити свій видовий статус та розцінюватися як підвид M. lebetinus. Однак, до появи чіткіших доказів таксономічний комітет зберігає за змією її видовий статус.
  33. Певний відрізок часу вважалася підвидом V. ursinii.
  34. Таксономічний комітет SEH не визнає видовий статус Emys trinacris та вважає її підвидом E. orbicularis.
  35. МСОП окремо оцінив статус середземноморської популяції — CR[397].

ПриміткиРедагувати

  1. Куртяк Ф. Ф., Куртяк М. Ф. (2013). Червоновуха прісноводна черепаха, Trachemys scripta elegans (Wied 1839) (Reptilia ; Testudines)', як інвазивна загроза на Закарпатті. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія 34: 1–5. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. 
  2. О.Д. Некрасова (2013). К изучению герпетофауны долины Сухого лимана (Украина). Праці українського герпетологічного товариства 4: 109–117. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. 
  3. а б Speybroeck et al, 2016, с. 302
  4. а б Henry Bodkin. Wall lizards from Europe have invaded Britain and are killing off reptiles who cannot climb. Telegraph. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  5. Матвеев А. С., Кукушкин О. В., Соколов Л. В. (2013). Обыкновенная стенная ящерица, Podarcis muralis (Sauria, Lacertidae), — новый вид в фауне Украины. Праці українського герпетологічного товариства (рос.) 4: 95–108. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. 
  6. O. Kopecký, L. Kalous, J. Patoka (2013). Establishment risk from pet-trade freshwater turtles in the European Union. Knowledge and Management of Aquatic Ecosystems 410 (02): 1—11. doi:10.1051/kmae/2013057. 
  7. R.J.F. Bugter, F.G.W.A. Ottburg, I. Roessink, H.A.H. Jansman, E.A. van der Grift and A.J. Griffioen (2011). Invasion of the turtles? Exotic turtles in the Netherlands: a risk assessment. Wageningen: Alterra. с. 92. 
  8. а б в Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Christophe Dufresnes, Uwe Fritz, Daniel Jablonski, Petros Lymberakis, Iñigo Martínez-Solano, Edoardo Razzetti, Melita Vamberger, Miguel Vences, Judit Vörös, Pierre-André Crochet (2020). Species list of the European herpetofauna – 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica. Amphibia-Reptilia (англ.): 1—51. doi:10.1163/15685381-bja10010. 
  9. Neftali Sillero, João Campos, Anna Bonardi, Claudia Corti et al. (2014). Updated distribution and biogeography of amphibians and reptiles of Europe. Amphibia-Reptilia 35 (1): 1—31. doi:10.1163/15685381-00002935. 
  10. Alain Dubois (1998). Lists of European species of amphibians and reptiles: will we soon be reaching "stability"?. Amphibia-Reptilia 19 (1): 1–28. doi:10.1163/156853898X00304. 
  11. а б в Václav Gvoždík, Norbert Benkovský, Angelica Crottini, Adriana Bellati, Jiří Moravec, Antonio Romano, Roberto Sacchi, David Jandzik (2013). An ancient lineage of slow worms, genus Anguis (Squamata: Anguidae) survived in the Italian Peninsula. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.) 69 (3): 1077—1092. doi:10.1016/j.ympev.2013.05.004. 
  12. Arnold, E Nicholas; Arnold, E. Nicholas; Arribas, Oscar; Carranza, Salvador (2007). Systematics of the Palaearctic and Oriental lizard tribe Lacertini (Squamata: Lacertidae: Lacertinae), with descriptions of eight new genera. Zootaxa 1430. с. 3–86. ISSN 1175-5326. Процитовано 26 червня 2020. 
  13. Cox, N.A. & Temple, H.J. (2009). European Red List of Reptiles. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. с. 33. 
  14. Europe’s amphibians and reptiles under threat - IUCN (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  15. Mingo, V., Lötters, S. & Wagner, N. (2016). Risk of pesticide exposure for reptile species in the European Union. Enviromental Pollution 215: 164–169. doi:10.1016/j.envpol.2016.05.011. 
  16. Ananjeva et al, 2006, с. 47
  17. Aghasyan, A., Tuniyev, B., Cogalniceanu, D., Wilkinson, J., Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Shestapol, A., Sattorov, T. & Papenfuss, T. Paralaudakia caucasia (англ.). МСОП. Процитовано 18 квітня 2020. 
  18. Speybroeck et al, 2016, с. 218—219
  19. Amr, Z.S.S., Al Johany, A.M.H., Akarsu, F., Üzüm, N., Kumlutaş, Y., Baha El Din, S., Lymberakis, P., Hraoui-Bloquet, S., Ugurtas, I.H., Werner, Y.L., Disi, A.M., Tok, V., Sevinç, M., Sadek, R., Crochet, P.-A., Kaska, Y., Avci, A. & Yeniyurt, C. Stellagama stellio (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020. 
  20. Ananjeva et al, 2006, с. 55
  21. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Phrynocephalus guttatus (англ.). МСОП. Процитовано 18 квітня 2020. 
  22. Ananjeva et al, 2006, с. 56
  23. Ananjeva, N.B., Tuniyev, B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S., Dujsebayeva, T., Terbish, K., Melnikov, D., Nazarov, R., Shestopal, A., Litvinchuk, S., Shi, L. & Guo, X. Phrynocephalus helioscopus (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020. 
  24. Ananjeva et al, 2006, с. 58
  25. Dujsebayeva, T., Ananjeva, N.B., Sattorov, T., Nazarov, R., Doronin, I., Melnikov, D., Shestopal, A., Nuridjanov, D., Tuniyev, B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S., Shi, L., Guo, X. & Wang, Y. Phrynocephalus mystaceus (англ.). МСОП. 
  26. Trapelus sanguinolentus (PALLAS, 1814) (англ). Reptile Database. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 19 квітня 2020. 
  27. а б Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S. & Shi, L. Trapelus sanguinolentus (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020. 
  28. Кузьмин С. Л., Семёнов Д. В. (2006). Конспект фауны земноводных и пресмыкающихся России. Москва: Товарищество научных изданий КВК. с. 48. ISBN 5-87317-303-6. 
  29. Ananjeva et al, 2006, с. 51
  30. а б в Jablonski, Daniel, David Jandzik, Peter Mikulíček et al. (2016). Contrasting evolutionary histories of the legless lizards slow worms (Anguis) shaped by the topography of the Balkan Peninsula. BMC Evolutionary Biology (англ.) 16: 99. doi:10.1186/s12862-016-0669-1. 
  31. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Anguis cephallonica (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020. 
  32. а б Daniel Jablonski, Bartłomiej Najbar, Renata Grochowalska, Václav Gvoždík, and Tomasz Strzała (2017). Phylogeography and postglacial colonization of Central Europe by Anguis fragilis and Anguis colchica. Amphibia-Reptilia (англ.) 38 (4): 562—569. doi:10.1163/15685381-00003133. 
  33. Gvoždík V., Jandzik D., Lymberakis P., Jablonski D., Moravec J. (2010). Slow worm, Anguis fragilis (Reptilia: Anguidae) as a species complex: Genetic structure reveals deep divergences. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.) 55 (2). с. 460–472. doi:10.1016/j.ympev.2010.01.007. 
  34. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Hans Konrad Nettmann, Wolfgang Böhme, Bogoljub Sterijovski, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Varol Tok, Roberto Sindaco, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt. Anguis fragilis (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020. 
  35. National Reptile Survey. Irish Wildlife Trust. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020. 
  36. Anguis graeca BEDRIAGA, 1881 (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. 
  37. Julien Renet, Daniela Lucente, Michel Delaugerre, Olivier Gerriet, Grégory Deso, Chiara Abbattista, Roberta Cimmaruta (2018). Discovery of an Italian slow worm (Anguis veronensis Pollini, 1818) population on a Western Mediterranean Island confirmed by genetic analysis. Acta Herpetologica (англ.) 13 (2): 165—169. doi:10.13128/Acta_Herpetol-23290. 
  38. Pseudopus apodus (PALLAS, 1775) (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. 
  39. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Idriz Haxhiu. Pseudopus apodus (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  40. а б Eva M. Albert, A. Fernández (2009). Evidence of cryptic speciation in a fossorial reptile: description of a new species of Blanus (Squamata: Amphisbaenia: Blanidae) from the Iberian Peninsula. Zootaxa (англ.) 2234 (1): 56—68. doi:10.11646/zootaxa.2234.1.4. 
  41. а б Luis M. P. Ceríaco & Aaron M. Bauer (2018). An integrative approach to the nomenclature and taxonomic status of the genus Blanus Wagler, 1830 (Squamata: Blanidae) from the Iberian Peninsula. Journal of Natural History (англ.) 52 (13—16): 849—880. doi:10.1080/00222933.2017.1422283. 
  42. а б в Speybroeck, 2017, с. 348
  43. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Blanus cinereus (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  44. Blanus cinereus VANDELLI, 1797 (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. 
  45. Filipa L. Sampai, D. James Harris, Ana Perera and Daniele Salvi (2015). Phylogenetic and diversity patterns of Blanus worm lizards (Squamata: Amphisbaenia): insights from mitochondrial and nuclear gene genealogies and species tree. Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research (англ.) 53 (1): 45—54. doi:10.1111/jzs.12075. 
  46. Andrea Villa, Martin Kirchner, David M Alba et al. (2018). Comparative cranial osteology of Blanus (Squamata: Amphisbaenia). Zoological Journal of Linnean Society (англ.) 185 (3): 693—716. doi:10.1093/zoolinnean/zly082. 
  47. Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Aziz Avci, Nazan Üzüm. Blanus strauchi (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  48. Speybroeck, 2017, с. 355—356
  49. Ananjeva et al, 2006, с. 124
  50. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Roberto Sindaco, Wolfgang Böhme, Philippe Geniez, Jose Antonio Mateo Miras, Yehudah Werner, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Riyad Sadek, Ibrahim Baran, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Bogoljub Sterijovski, Sherif Baha El Din, László Krecsák. Eryx jaculus (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  51. Ananjeva et al, 2006, с. 125
  52. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Eryx miliaris (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  53. а б Speybroeck, 2017, с. 220
  54. Maria Dimaki, Anna K. Hundsdörfer, Uwe Fritz (2008). Eastern Mediterranean chameleons (Chamaeleo chamaeleon, Ch. africanus) are distinct. Amphibia-Reptilia (англ.) 29 (4): 535—540. doi:10.1163/156853808786230415. 
  55. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Sherif Baha El Din. Chamaeleo africanus (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  56. Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din. Chamaeleo chamaeleon (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  57. Speybroeck, 2017, с. 386
  58. Glatsnog Coronella austriaca (датська). Dankmarks Fugle og Natur. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. 
  59. Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Alexander Westerström, Cornelius C. De Haan, Varol Tok, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Coronella austriaca (англ.). МСОП. Процитовано 20 квітня 2020. 
  60. Speybroeck, 2017, с. 388
  61. Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Coronella girondica (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  62. Speybroeck, 2017, с. 369
  63. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Bogoljub Sterijovski. Dolichophis caspius (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  64. Speybroeck, 2017, с. 370
  65. Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Petros Lymberakis, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Sherif Baha El Din, Uğur Kaya. Dolichophis jugularis (англ.). МСОП. Процитовано 8 травня 2020. 
  66. Ananjeva et al, 2006, с. 164
  67. Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Böhme, W., Crochet, P.-A., Kaya, U., Borkin, L., Milto, K., Golynsky, E., Rustamov, A, Nuridjanov, D., Munkhbayar, K. & Shestapol, A. Dolichophis schmidti (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  68. Geniez, 2018, с. 136—137
  69. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson. Eirenis collaris (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  70. Geniez, 2018, с. 119
  71. Josef Friedrich Schmidtler, Bayram Göçmen, Mehmet Zülfü Yildiz, Bahadır Akman, Deniz Yalçinkaya & Zoltán Tamás Nagy (2009). Rediscovery of the snake genus Eirenis on Cyprus (Reptilia: Colubridae). Salamandra 45 (1): 15—23. 
  72. Werner, Y.L., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Crochet, P.-A., Sadek, R., Hraoui-Bloquet, S., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Avci, A., Üzüm, N. & Sindaco, R. Eirenis levantinus (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  73. а б в г д е ж Spoybroeck et al, 2016, с. 358
  74. Geniez, 2018, с. 117—119
  75. Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Göran Nilson, Steven Anderson, Claus Andrén. Eirenis modestus (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  76. Geniez, 2018, с. 164—166
  77. Ananjeva et al, 2006, с. 150
  78. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya. Elaphe dione (англ.). МСОП. Процитовано 21 квітня 2020. 
  79. Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Petros Lymberakis, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Dušan Jelić. Elaphe quatrolineata (англ.). МСОП. Процитовано 24 квітня 2020. 
  80. Geniez, 2018, с. 162—164
  81. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Roberto Sindaco. Elaphe sauromates (англ.). МСОП. 
  82. Russische rattenslang (Exoot) (голанд.). RAVON. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 9 травня 2020. 
  83. Daniel Jablonski​, Oleg V. Kukushkin, Aziz Avcı, Sabina Bunyatova, Yusuf Kumlutaş, Çetin Ilgaz, Ekaterina Polyakova, Konstantin Shiryaev, Boris Tuniyev, David Jandzik (2019). The biogeography of Elaphe sauromates (Pallas, 1814), with a description of a new rat snake species. PeerJ 7: e6944. doi:10.7717/peerj.6944. 
  84. Wagner, P. & Wilms, T. Hemorrhois algirus (англ.). МСОП. Процитовано 24 квітня 2020. 
  85. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Hemorrhois hippocrepsis (англ.). МСОП. Процитовано 25 квітня 2020. 
  86. Speybroeck et al, 2016, с. 367
  87. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Sherif Baha El Din. Hemorrhois nummifer (англ.). МСОП. Процитовано 9 травня 2020. 
  88. Ananjeva et al, 2006, с. 135
  89. Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet. Hemorrhois ravergieri (англ.). МСОП. Процитовано 25 квітня 2020. 
  90. Spoybroeck et al, 2016, с. 362
  91. Petros Lymberakis, Rastko Ajtic. Hierophis gemonensis (англ.). МСОП. Процитовано 26 квітня 2020. 
  92. Spoybroeck et al, 2016, с. 360
  93. Vogrin, M., Corti, C., Pérez Mellado, V., Sá-Sousa, P., Cheylan, M., Pleguezuelos, J., Meyer, A., Schmidt, B., Sindaco, R., Romano, A. & Martinez Solano, I. Hierophis viridiflavus (англ.). МСОП. Процитовано 26 квітня 2020. 
  94. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet. Hierophis cypriensis (англ.). МСОП. Процитовано 9 травня 2020. 
  95. R Alexander Pyron, Frank T Burbrink (2009). Systematics Of The Common Kingsnake (Lampropeltis Getula; Serpentes: Colubridae) And The Burden Of Heritage In Taxonomy. Zootaxa 2241: 22—32. doi:10.5281/zenodo.190597. 
  96. Geniez, 2018, с. 190—191
  97. Hammerson, G.A. Lampropeltis californiae (англ.). МСОП. Процитовано 9 травня 2020. 
  98. Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Iñigo Martínez-Solano. Macroprotodon brevis (англ.). МСОП. Процитовано 26 квітня 2020. 
  99. Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Philippe Geniez, Sherif Baha El Din, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Macroprotodon cucullatus (англ.). МСОП. Процитовано 26 квітня 2020. 
  100. Wolfgang Böhme, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Riyad Sadek, Yakup Kaskaş, Yusuf Kumluta, Aziz Avci, Roberto Sindaco. Platyceps collaris (англ.). МСОП. Процитовано 26 квітня 2020. 
  101. Ananjeva et al, 2006, с. 133
  102. Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Idriz Haxhiu, Wolfgang Böhme, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov. Platyceps najadum (англ.). МСОП. Процитовано 27 квітня 2020. 
  103. Spoybroeck et al, 2016, с. 391
  104. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Idriz Haxhiu. Telescopus fallax (англ.). МСОП. Процитовано 28 квітня 2020. 
  105. Ananjeva et al, 2006, с. 151
  106. Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Bogoljub Sterijovski, Göran Nilson, Boris Tuniyev, Ferdi Akarsu. Zamenis hohenackeri (англ.). МСОП. Процитовано 28 квітня 2020. 
  107. а б Spoybroeck et al, 2016, с. 359
  108. Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Zamenis lineatus (англ.). МСОП. Процитовано 28 квітня 2020. 
  109. Spoybroeck et al, 2016, с. 380
  110. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer. Zamenis longissimus (англ.). МСОП. Процитовано 29 квітня 2020. 
  111. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Rhinechis scalaris (англ.). МСОП. Процитовано 27 квітня 2020. 
  112. Spoybroeck et al, 2016, с. 382
  113. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Claudia Corti, Idriz Haxhiu, Roberto Sindaco, Aziz Avci, Jelka Crnobrnja Isailovic, Yusuf Kumlutas. Zamenis situla (англ.). МСОП. Процитовано 29 квітня 2020. 
  114. Ananjeva et al, 2006, с. 32
  115. Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Papenfuss, T., Nilson, G., Terbish, K., Dujsebayeva, T., Munkhbaatar, M., Melnikov, D., Shestopal, A., Wang, Y. & Shi, L. Alsophylax pipiens (англ.). МСОП. Процитовано 29 квітня 2020. 
  116. а б в г д е ж и к Panayiota Kotsakiozia, Daniel Jablonski, Çetin Ilgaz et al. (2018). Multilocus phylogeny and coalescent species delimitation in Kotschy's gecko, Mediodactylus kotschyi: Hidden diversity and cryptic species. Molecular Phylogenetics and Evolution 125: 177—187. doi:10.1016/j.ympev.2018.03.022. 
  117. а б Speybroeck et al, 2016, с. 228
  118. Гекон середземноморський Mediodactylus kotschyi (Steindachner, 1870). Червона книга України. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020. 
  119. Farkas, B., Uvari B., Koszeci G. (1999). Geographic distribution: Cyrtopodion kotschyi. Herpetological Review 30 (3): 173–174. 
  120. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Yakup Kaska, Yusuf Kumluta?, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Jelka Crnobrnja Isailovic. Mediodactylus kotschyi (англ.). МСОП. Процитовано 30 квітня 2020. 
  121. Ananjeva et al, 2006, с. 40
  122. Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Nazarov, R., Shafiei Bafti, S., Papenfuss, T. & Shi, L. Mediodactylus russowii (англ.). МСОП. Процитовано 10 травня 2020. 
  123. а б Krasylenko, Yu.А., Kukushkin, O.V. (2017). An update of thin-toed gecko Tenuidactylus bogdanovi (Reptilia, Gekkonidae) population status in Odessa City, Ukraine. Збірник праць зоологічного музею (англ.) 48: 3—12. 
  124. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Tenuidactylus caspius (англ.). МСОП. Процитовано 30 квітня 2020. 
  125. Ananjeva et al, 2006, с. 36
  126. Speybroeck et al, 2016, с. 226
  127. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok. Hemidactylus turcicus (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  128. Speybroeck et al, 2016, с. 236
  129. Tahar Slimani, Jose Antonio Mateo Miras, Ulrich Joger, El Hassan El Mouden, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Acanthodactylus erythrurus (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  130. а б в г д Reptiles (англ.). Virtual Biodiversity Museum of Cyprus. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020. 
  131. Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Acanthodactylus schreiberi (англ.). МСОП. Процитовано 10 травня 2020. 
  132. Speybroeck et al, 2016, с. 245
  133. Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Algyroides fitzingeri (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  134. Speybroeck et al, 2016, с. 244
  135. Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Algyroides marchi (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  136. Speybroeck et al, 2016, с. 247
  137. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Algyroides moreoticus (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  138. Speybroeck et al, 2016, с. 242—243
  139. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Idriz Haxhiu, Jelka Crnobrnja Isailovic, Roberto Sindaco. Algyroides nigropunctatus (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  140. Anatololacerta anatolica (англ.). Lacerta.de. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020. 
  141. Anatololacerta anatolica (англ.). Euro Lizards. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020. 
  142. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Petros Lymberakis. Anatololacerta oertzeni (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020. 
  143. а б в Speybroeck et al, 2016, с. 331
  144. Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Petros Lymberakis. Anatololacerta anatolica (англ.). МСОП. Процитовано 1 травня 2020. 
  145. Anatololacerta budaki - Budak's Rock Lizard (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020. 
  146. Anatololacerta pelasgiana - Pelasgian Rock Lizard (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020. 
  147. Speybroeck et al, 2016, с. 294
  148. Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Patrick Haffner. Archaeolacerta bedriagae (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  149. Speybroeck et al, 2016, с. 308
  150. Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin. Dalmatolacerta oxycephala (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  151. а б в Ananjeva et al, 2006, с. 80
  152. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia alpina (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  153. Agasyan, A. & Ananjeva, N.B. Darevskia armeniaca (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  154. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia brauneri (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  155. Ananjeva et al, 2006, с. 81
  156. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia caucasica (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  157. Ananjeva et al, 2006, с. 82
  158. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia daghestanica (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  159. Доценко И.Б, Песков В. Н., Миропольськая М. В. (2008-2009). Сравнительный анализ внешней морфологии скальных ящериц рода Darevskia, обитающих ныне на территории Украины, и вопрос видовой принадлежности сомнительных экземпляров ящериц-интродуцентов. Збірник праць Зоологічного музею 40: 130–142. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. (англ.)
  160. Agasyan, A. & Ananjeva, N.B. Darevskia dahli (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  161. Ananjeva et al, 2006, с. 83
  162. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia derjugini (англ.). МСОП. Процитовано 2 травня 2020. 
  163. Speybroeck et al, 2016, с. 317
  164. а б Darevskia pontica (LANTZ & CYRÉN, 1918) (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  165. Speybroeck et al, 2016, с. 320
  166. Ananjeva et al, 2006, с. 87
  167. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Hans Konrad Nettmann, László Krecsák. Darevskia praticola (англ.). МСОП. Процитовано 3 травня 2020. 
  168. Ananjeva et al, 2006, с. 88
  169. Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Boris Turiyev, Uğur Kaya. Darevskia rudis (англ.). МСОП. Процитовано 3 травня 2020. 
  170. Ananjeva et al, 2006, с. 88—89
  171. Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Aram Agasyan, Nikolai Orlov & Sako Tuniyev. Darevskia saxicola (англ.). МСОП. Процитовано 3 травня 2020. 
  172. а б Speybroeck et al, 2016, с. 309—310
  173. Crnobrnja-Isailović, J. & Bowles, P. Dinarolacerta montenegrina (англ.). МСОП. Процитовано 3 травня 2020. 
  174. Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin. Dinarolacerta mosorensis (англ.). МСОП. Процитовано 3 травня 2020. 
  175. Speybroeck et al, 2016, с. 235
  176. Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov. Eremias arguta (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  177. Ananjeva et al, 2006, с. 101—102
  178. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Eremias velox (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  179. Speybroeck et al, 2016, с. 323
  180. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Hellenolacerta graeca (англ.). МСОП. Процитовано 4 травня 2020. 
  181. Gallotia atlantica (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020. 
  182. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia atlantica (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  183. Gallotia bravoana (англ.). Lacerta. Процитовано 11 травня 2020. 
  184. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia bravoana (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  185. Gallotia caesaris (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020. 
  186. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Paulo Sá-Sousa, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia caesaris (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  187. Gallotia galloti (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020. 
  188. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia galloti (англ.). МСОП. Процитовано 11 травня 2020. 
  189. Gallotia intermedia (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 13 травня 2020. 
  190. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia intermedia (англ.). МСОП. Процитовано 13 травня 2020. 
  191. Gallotia simonyi (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020. 
  192. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia simonyi (англ.). МСОП. Процитовано 14 травня 2020. 
  193. Gallotia stehlini (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020. 
  194. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia stehlini (англ.). МСОП. Процитовано 15 травня 2020. 
  195. а б в г д е ж Speybroeck et al, 2016, с. 272
  196. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Patrick Haffner. Iberolacerta aranica (англ.). МСОП. Процитовано 4 травня 2020. 
  197. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta aurelioli (англ.). МСОП. Процитовано 4 травня 2020. 
  198. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta bonnali (англ.). МСОП. Процитовано 5 травня 2020. 
  199. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta cyreni (англ.). МСОП. Процитовано 5 травня 2020. 
  200. Oscar Arribas. Iberolacerta galani (англ.). МСОП. Процитовано 5 травня 2020. 
  201. Speybroeck et al, 2016, с. 311
  202. Vogrin, M., Böhme, W., Crochet, P.-A., Nettmann, H.K., Sindaco, R. & Romano, A. Iberolacerta horvathi (англ.). МСОП. Процитовано 5 травня 2020. 
  203. Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta martinezricai (англ.). МСОП. Процитовано 5 травня 2020. 
  204. Valentin Pérez-Mellado, Paulo Sá-Sousa, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta monticola (англ.). МСОП. Процитовано 6 травня 2020. 
  205. Speybroeck et al, 2016, с. 260
  206. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Martin Kyek, Alexander Westerström, Hans Konrad Nettmann, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Lacerta agilis (англ.). МСОП. Процитовано 6 травня 2020. 
  207. а б Speybroeck et al, 2016, с. 252
  208. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Lacerta agilis (англ.). МСОП. Процитовано 6 травня 2020. 
  209. а б в Panagiotis Kornilios, Evanthia Thanou, Petros Lymberakis, Çetin Ilgaz, Yusuf Kumlutaş, Adam Leaché (2019). A phylogenomic resolution for the taxonomy of Aegean green lizards. Zoologica Scripta (англ.) 49 (1): 14—27. doi:10.1111/zsc.12385. 
  210. Lacerta citrovitatta (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020. 
  211. Lacerta diplochondrodes (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020. 
  212. Ananjeva et al, 2006, с. 103
  213. Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç. Lacerta media (англ.). МСОП. Процитовано 16 травня 2020. 
  214. Speybroeck et al, 2016, с. 258
  215. Paulo Sá-Sousa, Rafael Marquez, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Lacerta schreiberi (англ.). МСОП. Процитовано 16 травня 2020. 
  216. Ananjeva et al, 2006, с. 108
  217. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Lacerta strigata (англ.). МСОП. Процитовано 16 травня 2020. 
  218. Lacerta trilineata (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020. 
  219. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Hans Konrad Nettmann, Bogoljub Sterijovski, Yusuf Kumlutas, Nazan Üzüm. Lacerta trilineata (англ.). МСОП. Процитовано 16 травня 2020. 
  220. Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Hans Konrad Nettmann, Bogoljub Sterijovski, Petros Lymberakis, Richard Podloucky, Dan Cogalniceanu, Aziz Avci. Lacerta virids (англ.). МСОП. Процитовано 17 травня 2020. 
  221. Speybroeck et al, 2016, с. 241
  222. Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Pierre-André Crochet, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Sherif Baha El Din. Ophisops elegans (англ.). МСОП. Процитовано 17 травня 2020. 
  223. Phoenicolacerta troodica. Lacerta. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020. 
  224. Petros Lymberakis. Phoenicolacerta troodica (англ.). МСОП. Процитовано 17 травня 2020. 
  225. Speybroeck et al, 2016, с. 273
  226. Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis bocagei (англ.). МСОП. Процитовано 17 травня 2020. 
  227. Speybroeck et al, 2016, с. 275
  228. Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis carbonelli (англ.). МСОП. Процитовано 19 травня 2020. 
  229. а б Speybroeck et al, 2016, с. 329
  230. Petros Lymberakis. Podarcis cretensis (англ.). МСОП. Процитовано 19 травня 2020. 
  231. Speybroeck et al, 2016, с. 324
  232. Petros Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Wolfgang Böhme. Podarcis erhardii (англ.). МСОП. Процитовано 19 травня 2020. 
  233. Speybroeck et al, 2016, с. 304
  234. Claudia Corti, Valentin Pérez-Mellado, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis filfolensis (англ.). МСОП. Процитовано 19 травня 2020. 
  235. Speybroeck et al, 2016, с. 327
  236. Petros Lymberakis. Podarcis gaigeae (англ.). МСОП. Процитовано 19 травня 2020. 
  237. Speybroeck et al, 2016, с. 279
  238. Podarcis guadarramae (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020. 
  239. а б Speybroeck et al, 2016, с. 278
  240. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis hispanicus (англ.). МСОП. Процитовано 20 травня 2020. 
  241. Nikolaos Psonis, Aglaia Antoniou, Oleg Kukushkin et al. (2017). Hidden Diversity in the Podarcis Tauricus (Sauria, Lacertidae) Species Subgroup in the Light of Multilocus Phylogeny and Species Delimitation. Molecular Phylogenetics and Evolution 106: 6—17. doi:10.1016/j.ympev.2016.09.007. 
  242. Podarcis ionicus (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020. 
  243. Podarcis ionicus. Lacerta. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020. 
  244. Petros Lymberakis. Podarcis levendis (англ.). МСОП. Процитовано 21 травня 2020. 
  245. Speybroeck et al, 2016, с. 290
  246. Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis lilfordi (англ.). МСОП. Процитовано 21 травня 2020. 
  247. Podarcis liolepis (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 21 травня 2020. 
  248. Speybroeck et al, 2016, с. 313
  249. Rastko Ajtic, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Roberto Sindaco. Podarcis melisellensis (англ.). МСОП. Процитовано 22 травня 2020. 
  250. Speybroeck et al, 2016, с. 326
  251. Petros Lymberakis. Podarcis milensis (англ.). МСОП. Процитовано 22 травня 2020. 
  252. Speybroeck et al, 2016, с. 265
  253. Матвеев А. С., Кукушкин О. В., Соколов Л. В. (2013). Обыкновенная стенная ящерица, Podarcis muralis (Sauria, Lacertidae), — новый вид в фауне Украины. Праці українського герпетологічного товариства (рос.) 4: 95–108. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. 
  254. Wolfgang Böhme, Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Hans Konrad Nettmann, László Krecsák, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt, Petros Lymberakis, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Aziz Avci. Podarcis muralis (англ.). МСОП. Процитовано 25 травня 2020. 
  255. а б Alien amphibian and reptile species in the UK. Amphibian and Reptile Conservation. с. 20. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020. 
  256. Speybroeck et al, 2016, с. 321
  257. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Podarcis peloponnesiacus (англ.). МСОП. Процитовано 28 травня 2020. 
  258. Speybroeck et al, 2016, с. 292
  259. Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis pityusensis (англ.). МСОП. Процитовано 28 травня 2020. 
  260. Speybroeck et al, 2016, с. 299
  261. Claudia Corti, Valentin Pérez-Mellado, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis raffoneae (англ.). МСОП. Процитовано 29 травня 2020. 
  262. Podarcis siculus. Lacerta. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 30 травня 2020. 
  263. Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Jelka Crnobrnja Isailovic, Aziz Avci. Podarcis siculus (англ.). МСОП. Процитовано 30 травня 2020. 
  264. Speybroeck et al, 2016, с. 318
  265. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, László Krecsák, Bogoljub Sterijovski, Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Podloucky, Dan Cogalniceanu, Aziz Avci. Podarcis tauricus (англ.). МСОП. Процитовано 30 травня 2020. 
  266. Speybroeck et al, 2016, с. 296
  267. Marc Cheylan, Claudia Corti, Roberto Sindaco & Antonio Romano. Podarcis tiliguerta (англ.). МСОП. Процитовано 1 червня 2020. 
  268. Speybroeck et al, 2016, с. 281
  269. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis vaucheri (англ.). МСОП. Процитовано 1 червня 2020. 
  270. Speybroeck et al, 2016, с. 280
  271. Speybroeck et al, 2016, с. 300
  272. Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis waglerianus (англ.). МСОП. Процитовано 2 червня 2020. 
  273. Speybroeck et al, 2016, с. 238—239
  274. Mateo, J.A., Cheylan, M., Nouira, M.S., Joger, U., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Martinez Solano, I. & Sindaco, R. Psammodromus algirus (англ.). МСОП. Процитовано 2 червня 2020. 
  275. а б в Speybroeck et al, 2016, с. 240
  276. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Psammodromus hispanicus (англ.). МСОП. Процитовано 2 червня 2020. 
  277. Speybroeck et al, 2016, с. 289
  278. Philippe Geniez, Tahar Slimani, El Hassan El Mouden, Iñigo Martínez-Solano. Scelarcis perspicillata (англ.). МСОП. Процитовано 5 червня 2020. 
  279. а б Speybroeck et al, 2016, с. 15
  280. а б в г Reptiles. Madeira Islands. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020. 
  281. Paulo Sá-Sousa, Roberto Sindaco. Teira dugesii (англ.). МСОП. Процитовано 5 червня 2020. 
  282. а б Speybroeck et al, 2016, с. 250
  283. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Timon lepidus (англ.). МСОП. Процитовано 5 червня 2020. 
  284. а б Speybroeck et al, 2016, с. 269
  285. Zootoca vivipara. Greek Herpetofauna. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
  286. Katarina Ljubisavljević, Ljiljana Tomović, Aleksandar Urošević, Slađana Gvozdenović, Vuk Iković, Vernes Zagora, Nenad Labus (2018). Species diversity and distribution of lizards in Montenegro. Acta Herpetologica 13 (1): 3—11. doi:10.13128/Acta_Herpetol-21327. 
  287. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Hans Konrad Nettmann, Jelka Crnobrnja Isailovic, Ulrich Joger, Marc Cheylan, Valentin Pérez-Mellado, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, Benedikt Schmidt. Zootoca vivipara (англ.). МСОП. Процитовано 6 червня 2020. 
  288. Werner Mayer, Wolfang Böhme, Franz Tiedemann & Wolfang Bischoff (2000). On oviparous populations of Zootoca vivipara (JACQUIN, 1787) in south-eastern Central Europe and their phylogenetic relationship to neighbouring viviparous and South-west European oviparous populations. Herpetozoa 13 (1/2): 59—69. 
  289. Ana Rodriguez-Prieto, Giovanni Giovine, Lorenzo Laddaga, Samuele Ghielmi & Luca Cornetti (2017). Very similar, but not identical: morphological taxonomic identification to improve the resolution of fine-scale distribution of Zootoca(vivipara) carniolica. Amphibia-Reptilia 38 (4): 533—539. doi:10.1163/15685381-00003120. 
  290. Zootoca carniolica. Lacerta. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
  291. Felix Pokrant, Carolin Kindler, Martin Ivanov, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Wolfgang Böhme, Uwe Fritz (2016). Integrative taxonomy provides evidence for the species status of the Ibero-Maghrebian grass snake Natrix astreptophora. Biological Journal of the Linnean Society 118 (4): 873–888. doi:10.1111/bij.12782. 
  292. а б в Speybroeck et al, 2016, с. 394
  293. а б в Carolin Kindler, Maxime Chèvre, Sylvain Ursenbacher, Wolfgang Böhme, Axel Hille, Daniel Jablonski, Melita Vamberger, Uwe Fritz (2017). Hybridization patterns in two contact zones of grass snakes reveal a new Central European snake species. Scientific Reports 7 (1). doi:10.1038/s41598-017-07847-9. 
  294. Speybroeck et al, 2016, с. 397
  295. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Natrix maura (англ.). МСОП. Процитовано 7 червня 2020. 
  296. European Reptile & Amphibian Specialist Group. Natrix natrix (англ.). МСОП. Процитовано 7 червня 2020. 
  297. Speybroeck et al, 2016, с. 399
  298. Petr Vlček, Bartłomiej Najbar & Daniel Jablonski (2010). First records of the Dice Snake (Natrix tessellata) from the North-Eastern part of the Czech Republic and Poland. Herpetology Notes 3: 23—26. 
  299. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, Hans Konrad Nettmann, Cornelius C. De Haan, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer. Natrix tessellata (англ.). МСОП. Процитовано 7 червня 2020. 
  300. Perenquén majorero - Tarentola angustimentalis Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020. 
  301. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola angustimentalis (англ.). МСОП. Процитовано 7 червня 2020. 
  302. Perenquén de Boettger - Tarentola boettgeri Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  303. Paulo Sá-Sousa, Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola boettgeri (англ.). МСОП. Процитовано 8 червня 2020. 
  304. Perenquén de Delalande - Tarentola delalandii (Duméril y Bibron, 1836) (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  305. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola delalandii (англ.). МСОП. Процитовано 8 червня 2020. 
  306. Perenquén gomero - Tarentola gomerensis Joger y Bischoff, 1983 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  307. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola gomerensis (англ.). МСОП. Процитовано 8 червня 2020. 
  308. Speybroeck et al, 2016, с. 224
  309. Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola mauritanica (англ.). МСОП. Процитовано 8 червня 2020. 
  310. а б Speybroeck et al., 2016, с. 400
  311. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Milan Vogrin, Sherif Baha El Din. Malpolon insignitus (англ.). МСОП. Процитовано 10 червня 2020. 
  312. Iñigo Martínez-Solano, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Juan M. Pleguezuelos, Marc Cheylan. Malpolon monspessulanus (англ.). МСОП. Процитовано 10 червня 2020. 
  313. Ablepharus budaki GÖCMEN, KUMLUTAS & TOSUNOGLU, 1996 (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020. 
  314. Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Ablepharus budaki (англ.). МСОП. Процитовано 10 червня 2020. 
  315. Speybroeck et al, 2016, с. 339
  316. Böhme, W., Lymberakis, P., Ajtic, R., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Crochet, P.-A., Haxhiu, I,, Sterijovski, B., Krecsák, L., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Avci, A. & Jelić, D. Ablepharus kitaibelii (англ.). МСОП. Процитовано 11 червня 2020. 
  317. Speybroeck et al, 2016, с. 336
  318. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides bedriagai (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  319. а б Speybroeck et al, 2016, с. 337
  320. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Chalcides chalcides (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  321. Lisa de Salvador - Chalcides coeruleopunctatus Salvador, 1975 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
  322. Speybroeck et al, 2016, с. 334
  323. Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Tahar Slimani, Jose Antonio Mateo Miras, Ulrich Joger, El Hassan El Mouden, Philippe Geniez, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok, Roberto Sindaco. Chalcides ocellatus (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  324. Lisa grancanaria - Chalcides sexlineatus Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
  325. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides sexlineatus (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  326. Lisneja - Chalcides simonyi Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
  327. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides simonyi (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  328. Pleguezuelos, J., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Márquez, R., Cheylan, M., Martinez Solano, I., Sindaco, R. & Romano, A. Chalcides striatus (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  329. Lisa dorada - Chalcides viridanus (Gravenhorst, 1851) (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
  330. Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides viridanus (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  331. Ananjeva et al, 2006, с. 73
  332. Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Philippe Geniez, Jose Antonio Mateo Miras, Wolfgang Böhme, Souad Hraoui-Bloquet, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok. Eumeces schneideri (англ.). МСОП. Процитовано 13 червня 2020. 
  333. Speybroeck et al, 2016, с. 341
  334. Lymberakis, P., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Nilson, G., Akarsu, F. & Kaya, U. Heremites auratus (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  335. Böhme, W., Mateo, J.A., Joger, U., Slimani, T., El Mouden, E.H., Geniez, P., Hraoui-Bloquet, S., Nouira, M.S., Baha El Din, S., Lymberakis, P., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Kaya, U., Avci, A., Üzüm, N., Yeniyurt, C. & Akarsu, F. Heremites vittatus (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  336. а б Speybroeck et al, 2016, с. 340
  337. Panagiotis Kornilios, Yusuf Kumlutas, Petros Lymberakis, Cetin Ilgaz (2018). Cryptic diversity and molecular systematics of the Aegean Ophiomorus skinks (Reptilia: Squamata), with the description of a new species. Journal of Zoologic Systematics and Evolutionary research 56 (3): 364—381. doi:10.1111/jzs.12205. 
  338. Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Ophiomorus punctatissimus (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  339. Speybroeck et al, 2016, с. 230
  340. Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Euleptes europaea (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  341. Speybroeck et al, 2016, с. 354
  342. Ananjeva et al, 2006, с. 119
  343. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Idriz Haxhiu, Sherif Baha El Din, Bogoljub Sterijovski, Wolfgang Böhme, Dušan Jelić. Xerotyphlops vermicularis (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  344. Ananjeva et al, 2006, с. 232—233
  345. Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner. Macrovipera lebetina (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  346. Speybroeck et al, 2016, с. 422
  347. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Claes Andrén. Macrovipera schweizeri (англ.). МСОП. Процитовано 14 червня 2020. 
  348. Speybroeck et al, 2016, с. 423
  349. Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Montivipera xanthina (англ.). МСОП. Процитовано 15 червня 2020. 
  350. Speybroeck et al, 2016, с. 416
  351. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, U?ur Kaya, Roberto Sindaco, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Ljiljana Tomovic, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Ulrich Joger, Bogoljub Sterijovski, Göran Nilson, Dušan Jelić. Vipera ammodytes (англ.). МСОП. Процитовано 15 червня 2020. 
  352. Speybroeck et al, 2016, с. 414
  353. Claudia Corti, Juan M. Pleguezuelos, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Ulrich Joger, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Vipera aspis (англ.). МСОП. Процитовано 15 червня 2020. 
  354. а б Speybroeck et al, 2016, с. 406
  355. Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Ljiljana Tomović, Bogoljub Sterijovski, Ulrich Joger, A. Westerström, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Dušan Jelić. Vipera berus (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  356. Ananjeva et al, 2006, с. 202—203
  357. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera dinniki (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  358. а б в Speybroeck et al, 2016, с. 411
  359. Mizsei, E., Szabolcs, M., Dimaki, M., Roussos, S.A. & Ioannidis, Y. Vipera graeca (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  360. Ananjeva et al, 2006, с. 211
  361. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera kaznakovi (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  362. Speybroeck et al, 2016, с. 419
  363. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Vipera latastei (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  364. Göran Nilson, Claes Andrén, Boris Tuniyev. Vipera renardi (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  365. Speybroeck et al, 2016, с. 409
  366. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Vipera seoanei (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  367. Ulrich Joger, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, László Krecsák, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Roberto Sindaco. Vipera ursinii (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  368. Speybroeck et al, 2016, с. 213—214
  369. М. В. Пестов, М. В. Клетной (2012). Обнаружение логгерхеда (Caretta caretta) у российских берегов Чёрного моря. Современная герпетология 12 (3/4): 158—159. 
  370. Casale, P. & Tucker, A.D. Caretta caretta (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  371. Speybroeck et al, 2016, с. 215
  372. Seminoff, J.A. (Southwest Fisheries Science Center, U.S.). Chelonia mydas (англ.). МСОП. Процитовано 16 червня 2020. 
  373. а б Speybroeck et al, 2016, с. 212
  374. Mortimer, J.A & Donnelly, M. (IUCN SSC Marine Turtle Specialist Group). Eretmochelys imbricata (англ.). МСОП. Процитовано 17 червня 2020. 
  375. Wibbels, T. & Bevan, E. Lepidochelys kempii (англ.). МСОП. Процитовано 17 червня 2020. 
  376. Ohiana Revuelta, Carlos Carreras, Francesc Domènech, P. Gozalbes, J. Tomás (2015). First report of an olive ridley (Lepidochelys olivacea) in the Mediterranean Sea. Mediterranean Marine Science 16 (2): 346—351. doi:10.12681/mms.1131. 
  377. Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829) (фран.). INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018. 
  378. Abreu-Grobois, A & Plotkin, P. (IUCN SSC Marine Turtle Specialist Group). Lepidochelys olivacea (англ.). МСОП. Процитовано 17 червня 2020. 
  379. Speybroeck et al, 2016, с. 216
  380. Wallace, B.P., Tiwari, M. & Girondot, M. Dermochelys coriacea (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  381. Speybroeck et al, 2016, с. 206—207
  382. van Dijk, P.P. & Sindaco, R. Emys orbicularis (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  383. Speybroeck et al, 2016, с. 209
  384. van Dijk, P.P., Harding, J. & Hammerson, G.A. Trachemys scripta (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  385. Ananjeva et al, 2006, с. 21
  386. Speybroeck et al, 2016, с. 211
  387. van Dijk, P.P., Mateo Miras, J.A., Cheylan, M., Joger, U., Sá-Sousa, P. & Pérez-Mellado, V. Mauremys leprosa (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  388. Speybroeck et al, 2016, с. 210
  389. van Dijk, P.P., Lymberakis, P., Ahmed Mohammed Mousa Disi, Ajtic, R., Tok, V., Ugurtas, I., Sevinç, M. & Haxhiu, I. Mauremys rivulata (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  390. Speybroeck et al, 2016, с. 202
  391. Ananjeva et al, 2006, с. 22
  392. van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo graeca (англ.). МСОП. Процитовано 18 червня 2020. 
  393. Speybroeck et al, 2016, с. 199
  394. van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo hermanni (англ.). МСОП. Процитовано 20 червня 2020. 
  395. Speybroeck et al, 2016, с. 204
  396. van Dijk, P.P., Lymberakis, P. & Böhme, W. Testudo marginata (англ.). МСОП. Процитовано 11 червня 2020. 
  397. European Reptile & Amphibian Specialist Group (1996). Trionyx triunguis. МСОП. Процитовано 20 червня 2020. 
  398. Trionyx triunguis (Forskål, 1775). Herpetofauna of Greece. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020. 
  399. Peter Paul van Dijk, Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Sherif Baha El Din. Trionyx triunguis. МСОП. Процитовано 20 червня 2020. 
  400. Frost, D.R. & Hammerson, G.A. Anolis carolinensis. МСОП. Процитовано 21 червня 2020. 
  401. Anolis carolinensis VOIGT, 1832. Reptile DataBase. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 21 червня 2020. 
  402. James T. Stroud, Mark Outerbridge, and Sean T. Giery (2016). First Specimen of an American Green Anole (Anolis carolinensis) on the Oceanic Island of Bermuda, with a Review of the Species’ Current Global Distribution. IRCF Reptiles & Amphibians 23 (3): 188—190. 
  403. José Jesus, Ana Isabel Freitas, António Brehm & David James Harris (2002). An introduced population of Hemidactylus mabouia (MOREAU DE JONNÉS, 1818) on Madeira Island. Herpetozoa 15 (3/4): 179—180. 
  404. Parvilacerta parva (BOULENGER, 1887). Lacerta. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  405. Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Ferdi Akarsu. Parvilacerta parva. МСОП. Процитовано 24 червня 2020. 
  406. Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Natrix megalocephala. МСОП. Процитовано 21 червня 2020. 
  407. Kindler, C., Böhme, W., Corti, C., Gvoždík, V., Jablonski, D., Jandzik, D., Metallinou, M., Široký, P., Fritz, U. (2013). Mitochondrial phylogeography, contact zones and taxonomy of grass snakes (Natrix natrix, N. megalocephala). Zoologica Scripta 42 (5): 458—472. doi:10.1111/zsc.12018. 
  408. Ananjeva et al, 2006, с. 192—193
  409. Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Aram Agasyan, Nikolai Orlov, Sako Tuniyev, Steven Anderson, Göran Nilson. Gloydius halys. МСОП. Процитовано 20 червня 2020. 
  410. Гадюка Нікольського, гадюка лісостепова Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986. Червона книга України. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 1 серпня 2015. 
  411. а б Inês Freitas, Sylvain Ursenbacher, Konrad Mebert et al. (2020). Evaluating taxonomic inflation: towards evidence-based species delimitation in Eurasian vipers (Serpentes: Viperinae). Amphibia-Reptilia. Advanced Articles: 1—27. doi:10.1163/15685381-bja10007. 
  412. Oleksandr Zinenko, Vladimir Turcanu, Alexandru Strugariu (2010). Distribution and morphological variation of Vipera berus nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986 in Western Ukraine,The Republic of Moldova and Romania. Amphibia-Reptilia 31: 51–67. 
  413. Гадюка Нікольського, гадюка лісостепова Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986. Червона книга України. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 1 серпня 2015. 
  414. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera lotievi. МСОП. Процитовано 22 червня 2020. 
  415. Ananjeva et al, 2006, с. 217
  416. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. magnifica. МСОП. Процитовано 22 червня 2020. 
  417. Ananjeva et al, 2006, с. 218
  418. Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera orlovi. МСОП. Процитовано 22 червня 2020. 
  419. Turtle Taxonomy Working Group: Anders G.J. Rhodin, John B. Iverson, Roger Bour, Uwe Fritz, Arthur Georges, H. Bradley Shaffer, and Peter Paul van Dijk (2017). TURTLES OF THE WORLD Annotated Checklist and Atlas of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status. Chelonian Research Foundation and Turtle Conservancy. с. 49. 
  420. Samuel Pinya, Miguel A. Carretero (2011). The Balearic herpetofauna: a species update and a review on the evidence. Acta Herpetologica 6 (1): 59—80. 
  421. Van Dijk, P.P. Chrysemys picta. МСОП. Процитовано 20 червня 2020. 
  422. Speybroeck et al, 2016, с. 207
  423. van Dijk, P.P. Emys trinacris. МСОП. Процитовано 21 червня 2020. 
  424. Turtle Taxonomy Working Group: Anders G.J. Rhodin, John B. Iverson, Roger Bour, Uwe Fritz, Arthur Georges, H. Bradley Shaffer, and Peter Paul van Dijk (2017). TURTLES OF THE WORLD Annotated Checklist and Atlas of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status. Chelonian Research Foundation and Turtle Conservancy. с. 177. 
  425. Asian Turtle Trade Working Group. Pelodiscus sinensis. МСОП. Процитовано 21 червня 2020. 
  426. Adnan Zimić, Mirza Cengic, Ana Ćurić, Emina Šunje, B Jusić, Suvad Lelo, Dušan Jelić. (2018). The checklist of reptile fauna (Chordata: Vertebrata: Reptilia) in Bosnia and Herzegovina. Стендова доповідь представлена на 2nd Balkan Herpetological Symposium. Посилання: https://www.researchgate.net/publication/327821930_The_checklist_of_reptile_fauna_Chordata_Vertebrata_Reptilia_in_Bosnia_and_Herzegovina

ДжерелаРедагувати