Список богомолів Європи

У фауні Європи відомо понад 40 видів богомолів (за різними оцінками від 35[1] до 41[2]), які належать до 4 родин та 16 родів. Найпоширенішим видом є богомол звичайний, найбагатшою родиною є Mantidae, а родом — Ameles. Видовий склад богомолів небагатий, у помірній зоні трапляється переважно богомол звичайний, більшим є різноманіття на узбережжі Середземного моря та його островів. 8 видів зустрічаються лише на Канарських островах (причому 7 — їхні ендеміки), без них число видів ледве перевищує 30.

Богомоли Європи
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон Голарктика
Екозона Палеарктика
Місцевість
Континент Європа
Територія Європа
Фауна вищого рангу
За географією Фауна Європи
За систематикою богомоли
За екологією суходільна фауна
За біогеографією ентомофауна Палеарктики
Період існування
Особливості
Визначні раритетні види
Ключові індикаторні види


Видовий обсяг понад 40 видів
Родовий обсяг 16 родів
Чужорідні види деревний богомол закавказький, Hierodula patellifera

Низка видів є рідкісними, занесеними до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи або до природоохоронних переліків окремих країн. Вимерлими вважаються види Pseudoyersinia brevipennis та Ameles fasciipennis. Багато видів з триби Amelini поширені локально та знаходяться під загрозою через господарську діяльність людини.

Фауна богомолів Європи вивчена достатньо добре, у XXI столітті описаний лише один вид Ameles paradecolor, тому відкриття нових видів у регіоні малоймовірне. Проте для низки родів, зокрема Ameles, Pseudoyersinia, Rivetina, можливі коливання кількості видів через перегляд таксономічних відносин між популяціями. Також через потепління клімату змінюється ареали богомолів, відбувається розселення європейських видів до неохоплених ними раніше територій, а також вселення нових видів з Північної Африки та Західної Азії. У 2010-х роках фіксується розширення ареалу богомола звичайного на північ, рух деревного богомола закавказького на північ та захід до континентальної України, Балканського та Апеннінського півостровів, поява богомолів роду Miomantis на Піренейському півострові та розселення Sphodromantis viridis[3]. У 2020 році було повідомлено про виявлення східноазійського H. patellifera на півдні Франції принаймні з 2013 року[4], а також на півночі Італії[5].

Список богомолів, знайдених у ЄвропіРедагувати

Наукова назва Автор і дата опису Зображення Статус за Червоним списком МСОП Країни ареалу Примітки
Родина: Amorphoscelidae
Perlamantis allibertii Guerin-Méneville, 1843   ? Іспанія, Португалія, Франція
Родина: Богомолові (Mantidae)
Ameles andreae Galvagni, 1976   ? Італія, Іспанія
Ameles assoi Bolivar, 1873   ? Іспанія
Ameles decolor (Charpentier, 1825)   ? Франція, Італія, Хорватія, Боснія і Герцоговина
Ameles fasciipennis Kaltenbach, 1963   CR Італія
Ameles gracilis (Brullé, 1838)   VU Канарські острови ендемік
Ameles heldreichi Brunner von Wattenwyl, 1882   ? Греція, Албанія, Македонія, Румунія
Ameles limbata (Brullé, 1838)   VU Канарські острови ендемік
Ameles nana (Charpentier, 1825)   ? Італія, Іспанія, Португалія
Ameles paradecolor Agabiti, Salvatrice & Lombardo, 2010   ? Іспанія
Ameles picteti (Saussure, 1869)   ? Італія
Ameles spallanzania (Rossi, 1792)   ? Італія, Хорватія, Боснія, Франція, Іспанія, Португалія, Мальта
Ameles taurica Jakovlev[ru] 1903[6]   ? Україна, Росія
Apteromantis aptera (Fuente, 1894)   LC Іспанія, Португалія
Bolivaria brachyptera Pallas, 1773   ? Україна, Росія
Geomantis larvoides Pantel, 1896   ? Франція, Іспанія, Португалія, Італія, Хорватія, Албанія, Греція
Hierodula transcaucasica Brunner[en], 1878   ? Україна, Росія, Албанія
Mantis religiosa Linnaeus, 1758   LC більшість країн, на північ до Бельгії, Німеччини, Польщі, Білорусі, Латвії, Росії
Miomantis paykullii Stal, 1871   ? Португалія
Miomantis caffra Saussure, 1871   ? Португалія
Pseudoyersinia betancuriae Wiemers, 1993   DD Канарські острови ендемік
Pseudoyersinia brevipennis (Yersin, 1860)   ? Франція
Pseudoyersinia canariensis Chopard, 1942   EN Канарські острови ендемік
Pseudoyersinia lagrecai Lombardo, 1984   ? Італія
Pseudoyersinia paui (Bolivar, 1898)   ? Італія, Іспанія
Pseudoyersinia pilipes Chopard, 1954   DD Канарські острови
Pseudoyersinia subaptera Chopard, 1942   VU Канарські острови
Pseudoyersinia teydeana Chopard, 1942   DD Канарські острови
Rivetina baetica tenuidentata La Greca & Lombardo, 1982   ? Італія, Мальта, Кіпр, Іспанія
Rivetina balcanica Kaltenbach, 1963   ? Греція, Албанія
Rivetina nana Mistshenko, 1967   ? Росія
Rivetina syriaca (Saussure[en], 1869)   ? Кіпр
Severinia turcomaniae (Saussure[en], 1872)   ? Росія
Sphodromantis viridis (Forskal, 1775)   ? Іспанія, Португалія, Греція, Кіпр
Родина: Емпузові (Empusidae)
Blepharopsis mendica (Fabricius, 1775)   LC Кіпр, Канарські острови
Empusa fasciata Brullé[en], 1832   ? Румунія, Болгарія, Греція, кол. Югославія, Італія, Україна, Кіпр
Empusa pennata (Thunberg, 1815)   ? Італія, Франція, Іспанія, Португалія
Empusa pennicornis Pallas, 1773   ? Україна, Росія
Hypsicorypha gracilis (Burmeister, 1838)   LC Канарські острови
Родина: Tarachodidae
Iris oratoria (Linnaeus, 1758)   ? Франція, Іспанія, Італія, Греція, Болгарія
Iris polystictica Fischer-Waldheim, 1846   ? Україна, Росія

Країни, де богомоли не знайденіРедагувати

Велика Британія, Ірландія, Ісландія, Нідерланди, Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія.

Країни, де поширений лише Mantis religiosaРедагувати

У країнах, територія яких знаходиться північніше за 45° північної широти зустрічається в основному богомол звичайний. У науковій літературі середини XX сторіччя північною межею поширення цього виду називалися 50-51° північної широти, проте на початку XXI століття цей вид виявлений і в більш північних країнах.

 
Найпоширеніший богомол Європи — богомол звичайний
  • Бельгія[7]
  • Латвія[8]
  • Німеччина[7]
  • Чехія[9]
  • Словаччина[9]
  • Польща[10]
  • Білорусь[11]
  • Швейцарія[10]
  • Австрія[12]
  • Угорщина[13]
  • Люксембург[7]
  • Естонія[14]
  • Литва[15]

ІспаніяРедагувати

 
Apteromantis aptera, рідкісний богомол з Іспанії та Португалії

24 види богомолів: 14 на Піренейському півострові[16], 7 ендемічних на Канарських островах, 1 спільний з материковою Іспанією та 2 спільних з південним Середземномор'ям канарські види.[1][17][18]

Піренейський півострів і Балеарські островиРедагувати

Канарські островиРедагувати

 
Африкансько-аравійський вид Hypsicorypha gracilis мешкає й на Канарських островах

7 ендемічних видів та 3 звичайних.[17]

ІталіяРедагувати

 
Pseudoyersinia lagrecai, ендемік Сицілії

7 родів, 13 видів[19][20][21].

ПортугаліяРедагувати

 
Богомол Perlamantis allibertii з Португалії

13 видів, 10 родів богомолів.[22][23]

На Азорських островах богомолів не виявлено, на острові Мадейра мешкає богомол звичайний.

ГреціяРедагувати

 
Rivetina balcanica — балканський вид роду Rivetina, характерний для Греції

10 видів[24]

Європейська частина РосіїРедагувати

У фауні Європейської частини Росії відомо 9 видів, тоді як у всій Росії представлено 11 видів богомолів.[25][2]

ФранціяРедагувати

 
Богомол Empusa pennata, поширений на півдні Франції

8 видів.[26][17]

КіпрРедагувати

 
Богомол Blepharopsis mendica зустрічається в Європі лише на Кіпрі та Канарських островах

8 видів[35]

АлбаніяРедагувати

7 видів.[36][37]

УкраїнаРедагувати

7 видів[38].

ХорватіяРедагувати

7 видів[39]:

Європейська частина ТуреччиниРедагувати

Близько 5 видів.

БолгаріяРедагувати

5 видів.[40]

ЧорногоріяРедагувати

5 видів[41].

Північна МакедоніяРедагувати

4[42] або 5[41] видів.

Боснія і ГерцеговинаРедагувати

 
Ameles spallanzania, один з видів богомолів у Боснії і Герцеговині

4 види.

МальтаРедагувати

4 види[43][44], включно з

РумуніяРедагувати

4 види.[45][46]

МолдоваРедагувати

3 види, причому богомол звичайний був занесений до Червоної книги Молдови 2001-го року видання, а Bolivaria brachyptera та Ameles decolor — до видання 2015 року[47].

СербіяРедагувати

3 види[48]:

СловеніяРедагувати

2 види[41].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Marabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal 2: e1037. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.2.e1037. 
  2. а б Shcherbakov, E. O.; Savitsky, V. Yu. (2015). New data on the fauna, taxonomy and ecology of praying mantises (Dictyoptera, Mantodea) from Russia. Entomological Review 95 (2): 181–199. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873815020049. (англ.)(рос.)
  3. Schwarz Christian, Ehrmann Reinhard. Invasive Mantodea species in Europe. Articulata. 2018; 33:73–90(англ.)
  4. Moulin, Nicolas (2020). When Citizen Science highlights alien invasive species in France: the case of Indochina mantis, Hierodula patellifera (Insecta, Mantodea, Mantidae). Biodiversity Data Journal 8. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.8.e46989. (англ.)
  5. Battiston, Roberto; Amerini, Rachele; Di Pietro, William; Guariento, Luis Alessandro; Bolognin, Luca; Moretto, Enzo (2020). A new alien mantis in Italy: is the Indochina mantis Hierodula patellifera chasing the train for Europe?. Biodiversity Data Journal 8. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.8.e50779. (англ.)
  6. Більшість сучасних дослідників вважають цього богомола підвидом балканського виду A. heldreichi taurica, див. наприклад, працю Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review 89 (2): 189–190. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873809020092. (рос.)
  7. а б в Battiston, R. (2016). Mantis religiosa. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T44793247A44798476. 
  8. Pupiņš M., Kalniņš M., Pupiņa A., Jaundaldere I. (2012). First records of European Mantid Mantis religiosa (Linnaeus, 1758) (Insecta: Dictyoptera, Mantidae) in Latvia. Acta Biol. Univ. Daugavp. 12 (2): 175 –184. ISSN 1407-8953. Архів оригіналу за 23 вересень 2015. 
  9. а б Petr Koĉárek, Jaroslav Holuŝa & L'ubomir Vidliĉka (1999). Check-list of Blattaria, Mantodea, Orthoptera and Dermaptera of the Czech and Slovak Republics. Articulata 14 (2): 177–184. 
  10. а б Zieliński, D.; Schwarz, C. J.; Ehrmann, R. (2018). Evaluation of the expansion of Mantis religiosa (L.) in Poland based on a questionnaire survey. Animal Biodiversity and Conservation 41 (2): 275–280. ISSN 1578665X. doi:10.32800/abc.2018.41.0275. (англ.)
  11. Большаков, Л. В.; Щербаков, Е. О.; Мазуров, С. Г.; и др. (2010). Самые северные находки богомола обыкновенного mantis religiosa (linnaeus, 1758) (mantodea: Mantidae) в Европейской России. Эверсманния (23-24): 22–25. (рос.)
  12. W. WEISSMAIR, F. ESSL, A. SCHMALZER, A. SCHUSTER & M. SCHWARZ-WAUBKE (2004). Kommentierte Checkliste der Heuschrecken und Fangschrecken (Insecta: Saltatoria, Mantodea) Oberösterreichs. Beitr. Naturk. Oberösterreichs 13: 5–42. 
  13. Petr JANŠTA, Vladimír VRABEC, Jaroslav STRÁNSKÝ, Miroslav MIKÁT, Bohuslav MOCEK (2008). The occurrence of the praying mantis (Mantis religiosa) (Mantodea: Mantidae) in central Bohemia and its distribution in the Czech Republic. Klapalekiana 44: 21–25. ISSN 1210-6100. 
  14. Tatrik, Katre (16.09.2019). Eestisse jõudis uus lõunamaine loom. palvetajaritsikas: Novaator. (ест.)
  15. Day 23. Praying mantis and life in the marshes. BEF Lithuania(англ.)
  16. Mántidos de Andalucía(ісп.)
  17. а б в Pascual Torres, Felipe: Clase Insecta, Orden Mantodea . Revista IDE@ — SEA, nº 47, 30-06-2015, pp 1–13. ISSN 2386-7183 (ісп.)
  18. María Lourdes Pulido García (1995). Estudio faunístico y ecológico de los órdenes mantodea, phasmatodea y orthoptera (insecta) de la Sierra de Alcaraz (Albacete)[. Univ de Castilla La Mancha. с. 69–. ISBN 978-84-88255-69-3. 
  19. Paolo Fontana, Filippo Maria Buzzetti, Andrea Cogo, 2006. Insecta Mantodea. In: Ruffo S., Stoch F. (eds.). Checklist and distribution of the Italian fauna. Memorie del Museo Civico di Storia Naturale di Verona, 2.Serie, Sezione Scienze della Vita 17: 77-78, with data on CD-ROM
  20. Maggio 2013 Mantidi Lovers Italia Newsletter. OPUSCOLO SULLE Mantidi nostrane(італ.)
  21. Vigna Taglianti A., 2001. Blattaria, Mantodea, Isoptera, Orthoptera, Phasmatodea, Dermaptera, Embioptera (Fascicolo 36). Boll. Soc. ent. it., 133:185-186. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 5 червня 2016. 
  22. Marabuto, Eduardo (2014). The Afrotropical Miomantis caffra Saussure 1871 and M. paykullii Stal 1871: first records of alien mantid species in Portugal and Europe, with an updated checklist of Mantodea in Portugal (Insecta: Mantodea). Biodiversity Data Journal 2: e4117. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.2.e4117. 
  23. Sánchez-Vialas, Alberto; Rodríguez-Flores, Paula C.; García-París, Mario (2015). Confirmation of reproductive success of Rivetina baetica (Rambur, 1838) (Mantodea), a thermophilous species, in continental areas of Central Spain. Graellsia 71 (2): e035. ISSN 1989-953X. doi:10.3989/graellsia.2015.v71.145. (англ.)(ісп.)
  24. Kaltenbach, Alfred (1966). Mantodea und Saltatoria aus Griechenland. Annalen des Naturhistorischen Museums in Wien (Naturhistorisches Museum). 70 . Bd.: 183–199. ISSN 00836133. JSTOR 41781546. 
  25. Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review 89 (2): 189–190. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873809020092. 
  26. Clé de détermination simplifiée des MantesEn Région PACA –Version 1 (2015)
  27. Ameles decolor. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  28. Ameles spallanzania. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  29. Empusa pennata. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  30. Geomantis larvoides. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  31. Iris oratoria. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  32. Mantis religiosa. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  33. Perlamantis alliberti. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  34. Pseudoyersinia brevipennis. National Inventory of the Natural Heritage(англ.)(фр.)
  35. Reinhard Ehrmann (2011). Mantodea from Turkey and Cyprus (Dictyoptera: Mantodea). Articulata 26 (1): 1–42. 
  36. Jaskuła, Radomir (2014). First Record of Geomantis larvoides Pantel, 1896 (Mantidae) from Albania with an updated checklist of Albanian Mantodea. ACTA ZOOLOGICA BULGARICA 66 (1): 125–126. 
  37. van der Heyden, Torsten (2018). First record of Hierodula transcaucasica Brunner von Wattenwyl (Mantodea: Mantidae: Mantinae: Paramantini) in Albania. Revista Chilena de Entomología 44 (4): 407–409. (англ.)
  38. Т. И. Пушкар, В. В. Кавурка Новые данные о распространении закавказского древесного богомола (Hierodula transcaucasica) в Украине. Ukrainska Entomofaunistyka 2016, № 7, с. 77-78(рос.)
  39. Are Empusa Pennata and Bolivaria Brachyptera really present in Croatia? A reply to Kranjčev (2013) with a critical review of the mantid taxa found in Croatia // Entomol. Croat.. — 2014. — Т. 18, вип. 1–2. — С. 17–25.(англ.)
  40. Popov, Alexi (2007). Fauna and Zoogeography of the Orthopterid Insects (Embioptera, Dermaptera, Mantodea, Blattodea, Isoptera, and Orthoptera) in Bulgaria 82. с. 233–296. doi:10.1007/978-1-4020-5781-6_8. 
  41. а б в P. Kment (2012). First exact records of Mediterranean Mantis, Iris oratoria (Dictyoptera: Mantodea: Tarachodidae) from Croatia. Casopis Slezského Zemského Muzea 61 (1). ISSN 1211-3026. 
  42. Dragan P. Chobanov & Branislava Mihajlova (2010). Orthoptera and Mantodea in the collection of the Macedonian Museum of Natural History (Skopje) with an annotated check-list of the groups in Macedonia. Articulata 25 (1): 73–107. Архів оригіналу за 20 грудень 2016. Процитовано 8 травень 2016. 
  43. Baccetti, Baccio (1973). Notulae Orthopterologicae. XXX. Gli Ortotteroidei dell'Arcipelago Maltese. Biogeographia – The Journal of Integrative Biogeography 3. ISSN 1594-7629. doi:10.21426/B63110033. 
  44. [1]
  45. Katona G., Puskás G. (2015). Distributional records to knowledge of Mantis religiosa in the Sălaj- region, Romania (Mantodea). Studia Universitatis “Vasile Goldiş”, Seria Ştiinţele Vieţii 25 (4): 259–261. 
  46. Cazacu, Alexandru (2019). First record of Iris oratoria (Dictyoptera: Mantodea: Tarachodidae) in Romania. Travaux du Muséum National d’Histoire Naturelle “Grigore Antipa” 62 (1): 27–30. ISSN 2247-0735. doi:10.3897/travaux.62.e38596. (англ.)
  47. Asea M. Timuş, Elena V. Baban, Livia I. Calestru (2017). Insects included in the red book of Moldova: limitation factors and protection measures. Current Trends in Natural Sciences 6 (11): 174–182. 
  48. Pavićević, D., Ivković, S., & Horvat, L. (2014). New and rare species of orthopteroid insects in the fauna of Serbia. Fauna Balkana, 3, 103-122.(англ.)

ДжерелаРедагувати