Відкрити головне меню

Список Маршалів Радянського Союзу

стаття-список у проекті Вікімедіа

Список Маршалів Радянського Союзу є переліком усіх осіб, які протягом 1935–1991 років носили військове звання Маршала Радянського Союзу. Військове звання Маршал Радянського Союзу було введене постановою ЦВК та РНК СРСР від 22 вересня 1935 року й до введення звання Генералісімуса Радянського Союзу 9 травня 1945 року було найвищим військовим званням в Радянській армії, а після смерті єдиного Генералісімуса Радянського Союзу Йосипа Сталіна, де-факто лишалося найвищим військовим званням у СРСР до його розпаду у 1991 році.

За історію існування радянських військових сил звання Маршала Радянського Союзу присвоювалося 41 раз. Уперше звання було присвоєно 20 листопада 1935 року п'ятьом воєначальникам: Василеві Блюхеру, Семенові Будьоному, Климентові Ворошилову, Олександрові Єгорову та Михайлові Тухачевському. Востаннє звання присуджувалося 28 квітня 1990 року Дмитрові Язову, котрий лишається єдиним нині живим Маршалом Радянського Союзу.

Зміст

СписокРедагувати

Зображення Ім'я
роки життя
Дата присвоєння звання Примітки
  Блюхер Василь Костянтинович
(1890–1938)
20 листопада 1935 Учасник Першої світової війни. Командувач дивізіями під час Громадянської війни у 1918–1921 роках на Уралі та в Криму. У 1921–1921 роках військовий міністр Далекосхідної республіки та головнокомандувач її армії. Протягом 1922–1923 років служив у Петрограді. У 1924–1927 роках головний військовий радник революційного уряду Китаю. У 1929–1938 роках командувач Особливою Червонопрапорною Далекосхідною армією. У жовтні 1938 року заарештований, помер у Лефортовській в'язниці. 1939 року посмертно позбавлений звання Маршала радянського Союзу та засуджений до смертної кари. Реабілітований 1956 року.
  Будьонний Семен Михайлович
(1883–1973)
20 листопада 1935
  Ворошилов Климент Єфремович
(1881–1969)
20 листопада 1935
  Єгоров Олександр Ілліч
(1883–1939)
20 листопада 1935
  Тухачевський Михайло Миколайович
(1893–1937)
20 листопада 1935
90px Кулик Григорій Іванович
(1890–1950)
7 травня 1940
  Тимошенко Семен Костянтинович
(1865–1970)
7 травня 1940
  Шапошников Борис Михайлович
(1982–1945)
7 травня 1940
  Жуков Георгій Костянтинович
(1896–1974)
18 січня 1943
  Василевський Олександр Михайлович
(1895–1977)
16 лютого 1943
  Сталін Йосип Віссаріонович
(1879–1953)
6 березня 1943
  Конєв Іван Степанович
(1897–1973)
20 лютого 1944
  Говоров Леонід Олександрович
(1897–1955)
18 червня 1944
  Рокоссовський Костянтин Костянтинович
(1896–1968)
29 червня 1944
  Малиновський Родіон Якович
(1898–1967)
10 вересня 1944
  Толбухін Федір Іванович
(1894–1949)
12 вересня 1944
  Мерецков Кирило Панасович
(1897–1968)
26 жовтня 1944
  Берія Лаврентій Павлович
(1899–1953)
9 липня 1945
  Соколовський Василь Данилович
(1897–1968)
3 липня 1946
  Булганін Микола Олександрович
(1895–1975)
3 листопада 1947
  Баграмян Іван Христофорович
(1897–1982)
11 березня 1955
  Бірюзов Сергій Семенович
(1904–1964)
11 березня 1955
90px Гречко Андрій Антонович
(1903–1976)
11 березня 1955
  Єрьоменко Андрій Іванович
(1892–1970)
11 березня 1955
  Москаленко Кирило Семенович
(1902–1985)
11 березня 1955
  Чуйков Василь Іванович
(1900–1982)
11 березня 1955
  Захаров Матвій Васильович
(1898–1972)
8 травня 1959
  Голіков Пилип Іванович
(1900–1980)
6 травня 1961
90px Крилов Микола Іванович
(1903–1972)
28 травня 1962
  Якубовський Іван Гнатович
(1912–1976)
12 квітня 1967
90px Батицький Павло Федорович
(1910–1984)
15 квітня 1968
90px Кошовий Петро Кирилович
(1904–1976)
15 квітня 1968
  Брежнєв Леонід Ілліч
(1906–1982)
7 липня 1976
  Устинов Дмитро Федорович
(1908–1984)
30 липня 1976
  Куликов Віктор Георгійович
(1921–2013)
14 січня 1977
  Огарков Микола Васильович
(1917–1994)
14 січня 1977
  Соколов Сергій Леонідович
(1911–2012)
17 лютого 1978
  Ахромеєв Сергій Федорович
(1923–1991)
25 березня 1983
90px Куркоткін Семен Костянтинович
(1917–1990)
25 березня 1983
  Петров Василь Іванович
(1917–2014)
25 березня 1983
  Язов Дмитро Тимофійович
(нар. 1924)
28 квітня 1990 Міністр оборони СРСР у 1987–1991. Учасник заколоту ДКНС, після викриття якого перебував під арештом до 1993 року. У 1994 році звільнений з військової служби[1]. Єдиний нині живий маршал Радянського Союзу.

Дивись такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати