Спеціальні представники Європейського Союзу

Спеціальний представник Європейського Союзу (СПЄС) (англ. European Union Special Representatives) - це особливий інститут, призначений для врегулювання міжнародних конфліктів і реалізації пріоритетних програм міжнародного співробітництва з боку об'єднання. Його втілює дипломатичний представник-емісар Союзу з особливими завданнями за його межами.

Правові підстави діяльності ред.

Посада СПСЄ створена відповідно до ст. 31-33 Консолідованої угода "Про Європейський союз" [1]. "Європейська рада може призначити спеціального представника кваліфікованою більшістю згідно із Ст. 31.1 за пропозицією Високий представник Європейського Союзу з питань зовнішніх справ і політики безпеки ... з мандатом пов'язаним з окремими питаннями політичного курсу (Ст. 33 Консолідованої угоди, колишня ст. 18 Угоди "Про Європейський Союз)".

 
Кетрін Ештон

Специфіка інституту, ролі і функції ред.

Якщо посол ЄС відповідає за зносини Союзу з однією державою, то Спеціальний Представник - відповідальний за вирішення окремих питань, певні зони конфлікту чи регіон. Він є безпосередньо відповідальним перед Високим представником ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки (баронессою Кетрін Ештон) і діє під спільним керівництвом Високого представника ЄС, а також президента Європейської Комісії. Його діяльність фінансує та керує ним Високий представник ЄС.

Спеціальний представник координує Спільну зовнішню політику і політику безпеки ЄС в довіреному йому регіоні або проблемній сфері. Він представляє ЄС та його інтереси в ключових "проблемних" регіонах планети, популяризує його політику за межами Союзу, є його "голосом" і "обличчям", "очима" і "вухами". Його роль полягає у посиленні присутності Союзу у глобальній політиці через зусилля з об'єднання різних держав планети, зміцнення міжнародної стабільності та верховенства закону, демократії і належного урядування.

Після набуття чинності в грудні 2009-го р. Лісабонська угода відбулось часткове злиття функцій Спеціального представника ЄС і глави делегації Європейської Комісії в певному регіоні (державі). Статус Спеціального представника був підвищений до статусу делегата ЄС. Він володіє політичною і дипломатичною легітимністью від Європейської Ради і на основі рішення Європейської Комісії. Це є наслідком інновації, втіленої у Лісабонській угоді - злиття функцій Високого представника ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки та Єврокомісар із зовнішніх справ і створення єдиної дипломатичної служби ЄС - Європейська служба зовнішньої діяльності.

Діючі Спеціальні Представники ред.

На даний час ЄС призначив 11-ть Спеціальних представників у 12-ти різних державах і регіонах планети. Частина з них постійно перебуває в підвідомчих регіонах, частина має постійною штаб-квартирою Брюссель, періодично відвідуючи підопічні зони.

Тематичний (з прав людини) ред.

  • Ставрос Ламбрінідіс. Колишній міністр закордонних справ Греції та віце-президент Європейського парламенту. Призначений 25 липня 2012-го р. Перший тематичний спеціальний представник ЄС [2][3].
  • Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.
  • Мандат - широкий, гнучкий, дозволяє адаптуватись до змінюваних умов. Орієнтований на охоплення від імені ЄС таких проблемних областей, як зміцнення демократії на планеті, зміцнення міжнародного правосуддя, розвиток і зміцнення прав людини та сприяння скасуванню смертної кари в різних державах Землі.
  • Роль - забезпечення ефективності політики ЄС щодо прав людини, забезпечення Стратегічних рамок ЄС і плану дій ЄС з прав людини і демократії [4].

Працює в тісному зв'язку із Європейською службою зовнішньої діяльності, яка надає йому повну підтримку.

  • Цей спеціальний представник став одним з адресатів Листа до Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії з приводу проекту закону, "який в цей час знаходиться на розгляді в українському парламенті, та дискримінує лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів (ЛГБТ)" [5].

Регіональні СПЄС ред.

у Південному Середземномор'ї ред.

  • Бернардіно Леон (Bernardino Leon[en] [6]). Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.

Цілі – базовані на "політиці сусідства" ЄС. На південних кордонах Союзу вони зводяться до: зміцнення політичного діалогу Союзу з державами Південного Середземномор'я, встановлення тісної координації з ними. Спеціальний представник співпрацює із міжнародними та регіональними організаціями - Африканським союзом, Радою співробітництва арабських держав Перської затоки, Організацією Ісламська конференція, Лігою арабських держав і ООН.

у Європі ред.

у Боснії і Герцоговині ред.

  • Лорд Ешдаун (Lord Ashdown[en]) Тривалість мандату – з 11 березня 2002-го р. по 31 серпня 2005-го р.
  • Крістіан Шварц-Шиллінг [7]. Тривалість мандату – з 30 січня 2006-го р. - 30 червня 2007-го р.
  • Мирослав Лайчак Тривалість мандату – з 18 червня 2007-го р. по 28 лютого 2009-го р.
  • Валентин Інцко. Тривалість мандату – з 11 березня 2009-го р. по 31 серпня 2011-го р.
  • Пітер Соренсен (Peter Sørensen[en]) на посаді спеціального представника ЄС у Боснії і Герцеговині [8]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го р. по 30 червня 2015-го р. Цей пост існує паралельно із посадою Високого представника ЄС в Боснії і Герцеговині (обіймає Валентин Інцко). Його зусилля спрямовані на сприяння стратегії підготовки Боснії і Герцеговини до вступу в ЄС.

у Македонії ред.

  • Франсуа Леотар (François Léotard[en]) Франція. Тривалість мандату – з 29 червня 2001-го р. по 29 жовтня 2001-го р.
  • Ален Леруа (Alain Le Roy[en]) Франція. Тривалість мандату – з 29 жовтня 2001–го р. по 28 лютого 2002-го р.
  • Алексіс Брунс (англ. Alexis Brouhns) Бельгія. Тривалість мандату – з 30 вересня 2002-го р. по 31 грудня 2003-го р.
  • Серена Ессен-Петерсен (Søren Jessen-Petersen[en]) Данія. Тривалість мандату – з 26 січня 2004-го р. по 30 червня 2004-го р.
  • Майкл Салін[sv], Швеція. Тривалість мандату – з 12 липня 2004-го р. по 31 серпня 2005-го р.
  • Ерван Фуере (англ. Erwan Fouéré) Ірландія. Тривалість мандату – з 17 жовтня 2005-го р. по 31 серпня 2011-го р.

у Молдові ред.

  • Адріан Якобовіц де Сегед (англ. Adriaan Jacobovits de Szeged) Нідерланди. Тривалість мандату – з 23 березня 2005-го р. по 28 лютого 2007-го р.
  • Кальман Міжей (Kálmán Mizsei[en]) Угорщина.

Спеціальний представник контролював прикордонну допомогу ЄС в Молдові й Україні - на придністровській ділянці кордону. Місія (EU BAM) НАТО [9][10][11]. Тривалість мандату – з 15 лютого 2007-го р. по 28 лютого 2011-го р.

для Косово ред.

  • Вольфганг Петрич Австрія. Тривалість мандату – з 30 березня 1999-го р по 29 липня 1999-го р.
  • Пітер Фейт (Pieter Feith[en]). Тривалість мандату – з 4 лютого 2008-го р. по 30 квітня 2011-го р.
  • Фернандо Джентілліні (англ. Fernando Gentillini). Тривалість мандату – з 1 травня 2011-го р. по 1 вересня 2011-го р.
  • Самуель Збогар. Тривалість мандату - з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.
  • Мандат включає надання поради з боку ЄС в Косово підтримку політичного процесу в краї і загальну політичну координацію дій ЄС щодо краю [12].
  • Спеціальний представник дає директиви для місії спеціальної місії ЄС в Косово - EULEX покликаної зміцнити верховенство закону в краї. Згідно з планом М. Ахтісаарі для Косова Спеціальний представник повинен об'єднати свої функції із функціями "Міжнародного цивільного представника" у Приштіні.

на Південному Кавказі і в Грузії ред.

  • (фр. fr: Représentant spécial de l'UE pour la crise en Géorgie). Штаб-квартира - Брюссель.
  • I-й представник - Хейккі Талвітіє (Heikki Talvitie[en]). Фінляндія Тривалість мандату - з 7 липня 2003-го по 31 серпня 2005-го р.[13].
  • Петер Семнебі (Peter Semneby[en]) Швеція. Тривалість мандату – з 20 лютого 2006-го р. по 28 лютого 2011-го р.
  • П'єр Морель Тривалість мандату – з 25 вересня 2008-го р. по 31 серпня 2011-го р. Спеціальний представник ЄС з Південного Кавказу і кризи в Грузії за сумісництвом [14][15][16].
  • Чинний - Філіп Лефорт[17]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го по 30 червня 2013-го р.

з пакту стабільності для Південно-Східної Європи ред.

  • Панайотіс Румеліотіс (Panagiotis Roumeliotis[en]). Греція. Тривалість мандату – з 31 травня 1999-го р. по 31 травня 2000-го р.

Був спеціальним представником, відповідальним за Руайомонський процес.

  • Бодо Хомбах (Bodo Hombach[en]) ФРН. Тривалість мандату – з 29 липня 1999-го р. по 31 грудня 1999-го р.
  • Ерхард Бузек (Erhard Busek[en]) Австрія. Тривалість мандату – з 19 грудня 2001-го р. по 31 грудня 2003-го р.

У Федеративній Республіці Югославії ред.

  • Феліпе Гонсалес Іспанія. Тривалість мандату – з 8 червня 1998-го р. по 11 жовтня 1999-го р.

у Азії ред.

у Афганістані ред.

  • Клаус Петер Клабер[en] ФРН. Тривалість мандату – з 10 грудня 2001-го р. по 10 червня 2002-го р.
  • Франческа Вендрель (Francesc Vendrell[en]) Іспанія Тривалість мандату – з 25 червня 2002 по 28 лютого 2009-го р. (за іншими даними - до кінця 2008-го р.)
  • Етторе Франческо Секуі[it] Італія. Тривалість мандату – з 24 липня 2008-го р. по 31 березня 2010-го р.
  • Чинний - Франц-Міхаель Скйолд Меллбін [18]. Тривалість мандату - з 1 квітня 2010-го р. по 30 червня 2013-го р.
  • Мандат - сприяння реалізації політики Союзу в Афганістані, зокрема, реалізаціяː Спільної декларації ЄС-Афганістан; Плану дій ЄС щодо Афганістану і Пакистану, зміцнення ролі ООН в Афганістані, сприяння поліпшенню координації дій держав і міжнародних організацій з надання міжнародної допомоги Афганістану.
  • Спеціальний представник ЄС тісно співпрацює із Спеціальним представником Генсека ООН і представниками держав-членів ЄС в Афганістані.

у Центральній Азії ред.

  • (фр. fr: Représentant spécial de l'UE pour l'Asie centrale) штаб-квартира - Брюссель. Посада створена в 2005-му р. з огляду на особливу важливість регіону як зв'язку Азії і Європи. Мета створення - зміцнення і поширення дипломатичної присутності Союзу в регіоні з огляду на його роль у підтриманні міжнародної стабільності, потребу захисту власної загальної і енергетичної безпеки, забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

Представникиː ред.

  • I-й представник Ян Кубіш Словаччина. Тривалість мандату – з 18 липня 2005-го р. по 5 липня 2006-го р.
  • П'єр Морель[19][20][21][22] Франція. Тривалість мандату – з 5 жовтня 2006-го р. по 30 червня 2012-го р.

Призначений на цю посаду з огляду на дипломатичний досвід в регіоні. - У 1976-79-му рр. він здійснив дипломатичні поїздки республіками Середньої Азії як I-й секретар, а згодом - II-й радник посольства Франції у СРСР. Надзвичайний і повноважний посол Республіки Франції в РФ з 1992-го по 1996-й рр. Своїм першочерговим завдання він визначав координацію зусиль усіх членів ЄС і його органів щодо виконання нових елементів підходу ЄС до діяльності в Центральній Азії [23].

  • Чинний представник - Патриція Флор (Patricia Flor[en]) [24]. Тривалість мандату - з 1 липня 2012-го р по 30 червня 2013-го р.

Діяльність ред.

Місія почалась у тісному співробітництві із Секретаріатом Ради Європи та Європейською Комісією. Її метою було визначити засади Стратегії ЄС «Для нового партнерства і співробітництва з Центральною Азією» [25], яка була прийнята в червні 2007-го р. під головуванням ФРН. Прийнята Стратегія була затверджена як платформа для реалізації курсу зовнішньої політики ЄС щодо відзначеного регіону. У 2009-му р. члени і установи ЄС проаналізували пророблену в регіоні роботу [26] і намітили шляхи для поглиблення участі ЄС в кожній області, визначеній Стратегієюː

  • загрози колективній безпеці,
  • права людини,
  • верховенство закону,
  • економіка,
  • енергія і транспорт,
  • оточуюче середовище, включно із змінами клімату, і вода,
  • молодь і освіта.

Після цього почалась практична реалізація Стратегії. Спеціальний представник забезпечує політичний діалог ЄС з державами Центральної Азії, регулярний обмін думками між їх керівниками та місцевими органами влади і представниками ЄС на регіональному, дво- і багатосторонньому рівнях, зокрема з "великими гравцями" в регіоні - РФ, КНР, США, Японією, а також з ОБСЄ, ЄБРР.

для Близькосхідного мирного процесу [27] ред.

  • Мігель Анхель Моратінос Іспанія. Тривалість мандату – з 25 листопада 1996-го р. по 31 травня 2002-го р.
  • Марк Отте (Marc Otte[en]) Бельгія. Тривалість мандату – з 14 липня 2003-го р. по 28 лютого 2011-го р.
  • Андреас Рейніке [28]. Тривалість мандату - [1] [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.

Мандат - базований на цілях політики Союзу щодо близькосхідного мирного процесу] і цілях політики ЄС щодо Ізраїлю і Палестинської автономії зокрема. Мета забезпечити співіснування двох держав, що живуть в межах безпечних і визнаних кордонів, побудови демократичної, життєздатної, мирної і суверенної палестинської держави, відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН №242, 338, 1397, 1402 і принципів Мадридської конференції [29]. Спеціальний представник забезпечує політичне керівництво двома місіями ЄС: митної в Рафах (EU BAM) і поліцейської - на всіх окупованих палестинських територіях (EU POL COPPS).

У Африці ред.

при Африканському Союзі ред.

Мета - побудова мирного, безпечного і заможного майбутнього на основі Спільної стратегії Африка-ЄС [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.].

в Сахелі ред.

  • Домінік Мішель Ревейран де Ментон. Тривалість мандату - з 18 березня 2013-го р. по 28 лютого 2014-го р.

в Судані ред.

Тривалість мандату - з 1 вересня 2010-го р по 30 червня 2013-го р. Мета - вирішення питання незалежності Південного Судану.

на Африканському Розі ред.

Мандат заснований на цілях політики ЄС на Африканському Розі, спрямованих на досягнення тривалого миру, безпеки і розвитку в регіоні [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.].

в Африканському регіоні Великих озер ред.

Спеціальний представник тісно співпрацював із місією в Демократичній Республіці Конго (Європол).

Література ред.

  • [2] [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ: ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ Сборник Института Европы РАН и Ассоциации европейских исследований (АЕВИС), выпуск № 59, январь-март 2010 года под редакцией Борко Ю. А. (отв.ред.), Буториной О. В., Журкина В. В., Потемкиной О. Ю. МОСКВА, апрель 2010

Примітки ред.

  1. VERSION OF THE TREATY ON EUROPEAN UNION // Official Journal of the European Union 30.3.2010 Art. 31-33
  2. Special Representative (EUSR) for Human Rights
  3. Lambrinidis
  4. Special Representative (EUSR) for Human Rights Stavros Lambrinidis
  5. «Гендер Зед»? Лист до Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії з приводу Саміту ЄС-Україна[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Special Representative for the Southern Mediterranean region
  7. Шварц-Шиллінг – останній Високий представник у Боснії та Герцеговині: Інтерв’ю (НАТО Ревю, весна 2006)[недоступне посилання]
  8. Почесного консула Боснії і Герцеговини в УкраїніːПерший спеціальний представник ЄС Пітер Соренсен вручив вірчі грамоти та офіційно розпочав місію у Боснії і Герцеговині[недоступне посилання з жовтня 2019]
  9. Європейського Союзу з надання прикордонної допомоги (EUBAM)[недоступне посилання з липня 2019]
  10. аналізу Відділу аналітичної й оперативної підтримки EUBAM[недоступне посилання з липня 2019]
  11. В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПРИДНІСТРОВСЬКОГОВРЕГУЛЮВАННЯ:ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ Аналітична доповідь Одесаː Фенікс, 2011
  12. Union Special Representative for Kosovo
  13. ШЕЛЕСТ Чорноморська синергія Зовнішні справи. - №9, 2008[недоступне посилання з липня 2019]
  14. Армении - Терт.am: Армения должна стать транзитером энергоносителей — представитель ЕС Пьер Морель[недоступне посилання з липня 2019]
  15. Морель: Нельзя судить людей за пересечение т.н. границы в конфликтных регионах Грузии // Тбилиси 12:44 - 31.03.10 «GHN». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 липня 2019. 
  16. не единственный вариант, Взаимозависимость должна стать правилом для управления энергетическим потенциалом Центральной Азии, считает Пьер Морель // Независимая Газета, 2009-01-30
  17. Representative for the South Caucasus and the crisis in Georgia
  18. Special Representative (EUSR) in Afghanistan
  19. объединить усилия международного сообщества по нормализации ситуации в Кыргызстане - Пьер Морель // Trend News Agency 19 июня 2010, 11:18 (GMT+05:00)[недоступне посилання з липня 2019]
  20. отчаянно не хватает газа (По материалам: NEWSru) // bin.ua: Новости ТЭК 10:23 05.03.2010[недоступне посилання з липня 2019]
  21. выделит Таджикистану $60 млн 18:56 Источник: KMnews 14.01.2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2022. 
  22. Фергана.ру. Спецпредставитель ЕС Морель: Странам Центральной Азии нужно отказаться от возведения огромных плотин Международное агентство новостей «Фергана».Ру, 08.04.2009 13:02 msk
  23. Pierre Morel, Former EU Special Representative for Central Asia. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  24. Special Representative for Central Asia
  25. д. Клаус В. Гревлих, посол Федеративной Республики Германия в Кыргызстанеː Европейский Союз — стратегия для Центральной Азии
  26. ЕС в Центральной Азии успешна: Пьер Морель[недоступне посилання з липня 2019]
  27. pdf. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 1 листопада 2013. 
  28. Андреас Рейніке. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2013. 
  29. EU Special Representative for Far East. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013. 
  30. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2013. 

Зовнішні посилання ред.

representatives](англ.)