Tulipa altaica (укр. Тюльпан алтайський[1]) — багаторічна рослина роду тюльпан родини лілійних.

Tulipa altaica
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілієві (Liliaceae)
Підродина: Lilioideae
Триба: Lilieae
Рід: Тюльпан (Tulipa)
Підрід: Tulipa subg. Tulipa
Вид:
T. altaica
Біноміальна назва
Tulipa altaica
Синоніми

Tulipa gesneriana var. lutea Regel

Історія ред.

Відкрив цей вид Петер-Симон Паллас, який вперше зібрав його на Алтаї (гора Імаус) наприкінці 1770-х років. Офіційний опис виду був опублікований німецьким ботаніком Куртом Шпренгелєм в 1825 році.

Опис ред.

 
Цибулина

Цибулина яйцеподібна, до 2,5 см в діаметрі, з тонкошкірястими, бурими лусками, з внутрішньої сторони по всій поверхні волосистими. Стебло у верхній частині запушене, 10-40 см заввишки. Листків — 3-4 шт., зазвичай відігнуті, трохи розставлені, сизі, по краю хрящоподібні і хвилясті, нижній лист ланцетовий або довгастий, до 4 см завдовжки. Квітка поодинока, чашоподібно-лілейна, частки оцвітини жовтуваті або жовті, 2,5-5 см завдовжки, загострені, зовнішні зовні зеленуваті, брудно-фіолетові або червонуваті, довгасті, внутрішні обернено довгасті. Тичинки в 2 — 2,5 рази коротше оцвітини. Тичинкові нитки жовті, голі. Пильовики жовті, в 1,5 — 2 рази довші за нитки. Зав'язь трохи коротша за тичинки, з майже сидячим рильцем. Плід — коробочка 1,5 — 2 см завширшки, 2 — 4 см завдовжки. Кількість нормально розвинених насінин — до 165. Розмноження насіннєве і вегетативне.

Цвіте з кінця квітня до кінця другої декади травня, плодоносить в червні.

Близький середньоазійський вид Tulipa schrenkii (укр. тюльпан Шренка) відрізняється червоними частками оцвітини, різко звуженими в коротке загострення, і голим у верхній частині (під квіткою) стеблом.

Екологія ред.

Зростає у степах і на кам'янистих схилах невеликих сопок.

Поширення ред.

Ареал охоплює Середню Азію і Західний Сибір. Країни поширення — Китай (Східний Туркестан), Росія (Алтайський край, Омська область), Казахстан, Киргизстан, Таджикистан. У Казахстані зустрічається в Зайсанській улоговині, на хребтах Південного Алтаю (Наримський, Курчумський, Азутау), в Тарбагатаї і у східній частині Казахського дрібносопочника (Східноказахстанська область).

Охоронні заходи ред.

Вид занесений до Червоних книг Алтайського краю і Омської області Росії.[2]

Культивування ред.

Вперше введений в культуру в Санкт-Петербурзькому ботанічному саду Е. Л. Регелєм у 1870-х роках, з початку XX століття став відомий у Західній Європі. При цьому в культурі поширений мало. Успішно культивується в містах Південного Сибіру (Барнаул, Новосибірськ, Горно-Алтайськ) і Казахстану (Ріддер, Алмати).

Використання ред.

Перспективний вид для ландшафтного озеленення та альпінаріїв. Має цінність через стійкість у відкритому ґрунті і доброю здатністю до вегетативного розмноження, а також різноманіттям габітуальних форм. Оригінальні низькорослі форми з великою квіткою і сильно хвилястими «кучерявим» листками.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Tulipa altaica Pall. ex Spreng.. Плантариум. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 28.11.2017.  (рос.)

Література ред.

Джерела ред.

Посилання ред.