Spectre (відеогра)

відеогра 1991 року

Spectre — відеогра жанру шутера/симулятор танка для комп'ютерів Apple Macintosh, розроблена в 1990 році Peninsula Gameworks і видана в 1991 Velocity Development. Вона являла собою шутер з примітивною тривимірною графікою, подібний до аркадної гри Battlezone. Пізніше гра була видана для Windows, Super NES і FM Towns.

Spectre
Розробник Peninsula Gameworks
Видавець Velocity Development
Дистриб'ютор App Store
Жанр(и) шутер, симулятор
Платформа Macintosh, MS-DOS, Microsoft Windows, Super NES, FM Towns, iOS
Дата випуску

1991 (Mac OS)
1992 (Windows)
1993 (FM Towns)
1994 (SNES)

2010 (iOS)
Режим гри однокористувацький, багатокористувацький
Технічні деталі
Носій дискета, CD, ігровий картридж

В керівництві з гри до версії на CD-ROM подавалася інформація про умовний сюжет гри, де згадувався боєць на ім'я Харт (англ. Hart), який бореться на віртуальній арені.

Ігровий процес ред.

Гравець керує танком, який їздить плоским полем бою і на кожному рівні збирає розставлені в різних місцях прапорці. На полі розміщені перешкоди у вигляді геометричних фігур і їздять згенеровані комп'ютером ворожі танки, що намагаються знищити танк гравця. Боєзапас обмежений, але поповнюється збиранням зелених квадратів. На екрані розміщені показники міцності, боєзапасу, набраних очок, прапорців і т. д. Крім того наявний радар, який показує об'єкти поблизу. Камеру огляду можна змінювати: від третьої особи, від першої, і вигляд зверху.

В одиночному режимі гравець може вибрати один з чотирьох типів танків з різними характеристиками: Збалансований, Швидкий, Міцний і Налаштовуваний. Останній тип пропонується створити самому, розподіливши 15 очок характеристик. Кожен наступний рівень складніший за попередній, зростають чисельність ворожих танків і їхня швидкість. З 6-го рівня з'являються оранжеві танки (швидші і міцніші за звичайні червоні), а кожні 10 рівнів броня ворогів збільшується на одне очко. З 9-го рівня гравцеві дається можливість кидати гранати, на які витрачається 10 одиниць боєзапасу і які завдають ушкоджень всім ворогам в радіусі дії.

Гра підтримувала мультиплеєр через мережу AppleTalk з різними режимами.

Версії ред.

  • Версія для Windows, що вийшла 1992, видана Velocity Inc., відрізнялася наявністю текстур в об'єктів довкілля та прапорців, була присутня музика і кілька відеороликів.
  • Для SNES гру портували Synergistic Software і видали Cybersoft, Inc. (в США) та GameTec (в Європі) 7 вересня 1994 року. Ця версія мала новий музичний супровід, поле бою отримало шахову розмітку. Перешкоди не мали текстур і їхня різноманітність була меншою. Огляду зверху і радару не було.
  • Для FM Towns гру було видано Fujitsu Interactive в 1993 під назвою Megaspectre. Ця версія не мала можливості мультиплеєру[1].

Продовження ред.

  • Spectre Supreme (1993) — ця гра мала аналогічний ігровий процес, але більшу різноманітність об'єктів на арені та ворогів. Вороги після знищення розпадались на частини. Танк гравця міг телепортуватись крізь спеціальні брами. До 8-и гравців мали змогу змагатись одні з одними по мережі в низці режимів[2].
  • Spectre VR (1994) — орієнтована на мережеву гру з розширеним набором об'єктів, ворогів і різною зброєю, котру гравці могли підбирати на арені[3].
  • Spectre 3D (Spectre: Cybertank Wars, 2010) — видана 21 травня 2010 Brilliant Bytes Software для iPhone, iPod Touch та iPad з осучасненою графікою, зберігаючи стиль оригіналу. Ця гра включає рівні зі Spectre Classic і Spectre VR, та чотири мультиплеєрні гри (Arena, Capture the Flag, Flag Rally, Base Raid) з підтримкою до 16-и гравців по Bluetooth, Wi-Fi або через Інтернет[4].

Примітки ред.

  1. Megaspectre for FM Towns (1993) Forums. MobyGames. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
  2. Spectre Supreme for Macintosh (1993). MobyGames. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
  3. Spectre VR for DOS (1993). MobyGames. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
  4. Spectre - the official homepage. www.spectre3d.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.

Посилання ред.