SN 1987A
SN 1987A — наднова, яка спалахнула у Великій Магелановій Хмарі, що є карликовою галактикою-супутником нашого Чумацького Шляху, приблизно за 50 кілопарсек від Сонця. Світло спалаху досягло Землі 23 лютого 1987 року[1]. Оскільки це була перша наднова, що спостерігалась 1987 року, вона отримала позначення SN 1987A. У максимумі блиску її було видно неозброєним оком, максимальна видима зоряна величина +3m. Це найближчий та один з найяскравіших спалахів наднової з часів винаходу телескопу. SN 1987A є надновою типу II, що утворюються на кінцевому етапі з одиночних масивних зір.
SN 1987A вперше дозволила підтвердити безпосередніми спостереженнями радіоактивне джерело енергії для випромінювання видимого світла, адже вчені проспостерігали передбачуване гамма-випромінювання від двох поширених типів радіоактивних ізотопів. Це довело радіоактивну природу тривалого післявибухового світіння наднових зірок.
Зоря-попередник та спалах ред.
Зорею-попередником SN 1987A був блакитний надгігант Sanduleak −69° 202 із масою близько 17 M☉. Спалах призвів до перегляду деяких засад теорії зоряної еволюції, оскільки вважалось, що спалахувати як наднові можуть лише червоні надгіганти[2].
Нейтринний спалах ред.
Приблизно за 3 години до візуального спалаху нейтринні обсерваторії Kamiokande II, IMB та Баксан зареєстрували спалах нейтрино, що тривав менше ніж 13 секунд. Хоча за цей час було зареєстровано всього 24 нейтрино та антинейтрино, це суттєво перевищило фон. Це був перший випадок реєстрації нейтрино від спалаху наднової. За сучасними уявленнями, нейтрино виносять близько 99 % всієї енергії, що виділяється під час спалаху. Всього утворилося близько 1058 нейтрино із загальною енергією приблизно 1046 джоулів.
Нейтрино та антинейтрино досягли Землі майже одночасно, що стало підтвердженням загальноприйнятої теорії, за якою гравітаційні сили діють на матерію та антиматерію однаково.
Залишки наднової ред.
Залишок[3] SN 1987A є об'єктом пильної уваги[4][5]. Цікавою особливістю є два симетрично розташованих не надто яскравих кільця, які відкрито 1994 року[6]. Їх походження не до кінця зрозуміле.
Після десятиліть пошуків, в 2020 році астрономи нарешті знайшли ядро зорі, що сколапсувала, яке стало нейтронною зорею, як і повинно було б бути відповідно до моделей цього явища.[7] Відкриття здійснили завдяки спостереженню телескопа ALMA.
Посилання ред.
- Опис на AAVSO(англ.)
- Українські та італійські науковці спільно змоделювали еволюцію залишку найважливішої наднової SN 1987A. www.nas.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 7 квітня 2023.
30 years later, supernova 1987A is still sharing secrets (амер.). 8 лютого 2017. Процитовано 16 серпня 2023.
Примітки ред.
- ↑ IAUC 4316: 1987A; N Cen 1986. www.cbat.eps.harvard.edu. Процитовано 7 квітня 2023.
- ↑ [Тайна ближайшего взрыва сверхновой (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2010. Тайна ближайшего взрыва сверхновой (рос.)]
- ↑ [Рентгеновские кольца вокруг SN1987A (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 24 вересня 2010. Рентгеновские кольца вокруг SN1987A (рос.)]
- ↑ [Создано первое трехмерное ВИДЕО взорвавшейся сверхновой звезды (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 24 вересня 2010. Создано первое трехмерное ВИДЕО взорвавшейся сверхновой звезды (рос.)]
- ↑ Телескоп Hubble зробив знімки наднової
- ↑ [Кольцо вокруг сверхновой SN1987A (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 24 вересня 2010. Кольцо вокруг сверхновой SN1987A (рос.)]
- ↑ skyandtelescope.org -NEUTRON STAR FOUND IN SUPERNOVA 1987A. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.