PolyITAN-1 — перший український наносупутник у форматі CubeSat.

PolyITAN-1
Супутник «КПІ» PolyITAN-1 перед встановленням у пусковий контейнер.
Основні параметри
COSPAR ID 2014-033AJ
NORAD ID 40042
Виготівник Україна НТУУ КПІ
Штучний супутник Землі
Дата запуску 19 червня 2014 19:11:11 UTC
Ракета-носій Дніпро
Космодром Росія Домбаровський
Технічні параметри
Маса близько 1
Розміри 10х10х10 см
Платформа CubeSat
Орбітальні дані
Нахил орбіти 97.99
Період обертання 97.03
Апоцентр 626
Перицентр 606

Загальна інформація ред.

PolyITAN-1 був створений у Київському політехнічному інституті разом із українськими радіоаматорами. 19 червня 2014, о 19:11:11 (UTC), ракета-носій «Дніпро»[1] була успішно запущена і супутник PolyITAN-1 був виведений на орбіту в першій групі супутників, що відокремилися від ракети-носія. PolyITAN-1 зможе пробути на висоті 650-710 км кілька років.

 
Супутник «КПІ» PolyITAN-1 у пусковому контейнері

Створила супутник група молодих науковців та інженерів теплоенергетичного і радіотехнічного факультетів, факультету електроніки, а також Інституту телекомунікаційних систем НТУУ «КПІ» під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Рассамакіна. У складі групи розробників — член ГО «Вікімедіа Україна» Євген Коваленко[2]. Запуск здійснено у рамках міжнародної співпраці КПІ з університетами інших країн: після презентації інженерної моделі наносупутника в Інституті імені Калмана (Бельгія) київських політехніків було запрошено до участі в Міжнародному проєкті QB50.

 
Фінальне налаштування супутника PolyITAN-1

Завдання супутника ред.

  • Підготовка висококваліфікованих фахівців для ракетно-космічної галузі на основі нової сучасної елементної бази з широким залученням провідних фахівців ракетно-космічної галузі;
  • Створення малогабаритної уніфікованої платформи класу наносупутник для проведення космічних досліджень, відпрацювання нових конструкторських, технологічних рішень та нової елементної бази з низькими енергетичними і високими інформаційними характеристиками, малими габаритами та малою вартістю для широкого класу корисного навантаження;
  • Створення на базі уніфікованої платформи університетського наносупутника як основного інструменту лабораторного практикуму з управління малими космічними апаратами, приймання та обробки супутникової інформації;
  • Створення наземної випробувальної інфраструктури на фактори космічного простору в НТУУ «КПІ»;
  • Проведення космічного експерименту з відпрацювання в умовах космічного простору доступною для широкого кола споживачів нової елементної бази, матеріалів, нових приладів та нових конструктивних і технологічних рішень;
  • Проведення експерименту з відпрацювання в умовах космічного простору сонячних батарей розроблених НТУУ «КПІ»;
  • Дослідження впливу космічного простору на роботу електронних підсистем супутника;
  • Дослідження функціонування систем GPS оригінальної конструкції.

Конструкція ред.

Наносупутник створено у форматі CubeSat з використанням процесора Cortex-M3, STM32F105. Вага супутника — близько 1 кг, розміри 10х10х10 сантиметрів. Активна розробка космічного апарату розпочалася у 2009 році.

Конструкція забезпечує механічне з'єднання бортової апаратури та усіх елементів супутника в єдине ціле, монтаж кабельної мережі, зачековки, їх фіксацію на момент транспортування, виведення на орбіту та приведення в робочий стан на орбіті. Конструкція наносупутника складається з ферми, приладових панелей, сонячних панелей, елементів кріплення до адаптера ракетоносія, елементів кріплення та монтажу. Ферма являє собою єдину зварену конструкцію з габаритами 116х116х110 мм і складається з основної плити, верхнього обрамлення, а також силових поперечних елементів. Основна плита зроблена у вигляді квадратної фрезерованої плити розміром 140х140х6 мм. Для забезпечення необхідного теплового режиму та радіаційного захисту апаратури, розміщеної всередині корпусу, до відкритих сторін ферми кріпляться п'ять сонячних батарей. У конструкціях сонячних батарей застосовувалися кремнієві фотоперетворювачі з ККД 17,2-17,5%. Ці панелі виготовлені в НТУУ «КПІ». Сотопанельний каркас являє собою тришарову панель з полегшеним алюмінієвим стільниковим наповнювачем, двома вуглепластиковими обшивками та наклеєною діелектричною поліімідною плівкою (ППМ).

Підсистеми ред.

  • Обробки даних
  • Орієнтації та стабілізації
  • Навігації та телеметрії
  • Електропостачання
  • Приймально-передавальна
  • Міжсистемної кабельної мережі
  • Конструкції (ферми та основної плити)

Комунікаційна система ред.

Для супутника була обрана система з використанням двох радіоканалів: один працює в ультракороткохвильовому діапазоні на частоті 437,675 МГц (довжина хвилі ~ 70 см) радіоаматорського діапазону і служить для передачі сигналу маяка в телеграфі (CW), а також телеметрії на швидкості 9600 біт/c, а інший для передачі даних в широкосмуговому діапазоні на частоті 2,4 ГГц (ISM-діапазон).

Чутливість Потужність Швидкість передачі
Частота 437,675 МГц 116 dBm 33 dBm 9600 біт/с
Частота 2,4 ГГц 116 dBm 30 dBm 500 кбіт/с

Усі модулі, розроблені при створенні цього апарату, можуть бути використані для цілої серії інших супутників. Для відстеження польоту космічного апарату і проведення запланованих досліджень в університеті створено центр з необхідним випробувальним обладнанням.

Система орієнтації ред.

За датчиками магнітного поля, гіроскопу, відносно Сонця, а також залежно від режиму роботи наносупутника згідно з циклограмою, періодично розраховується поточна його орієнтація. Згідно з орієнтацією наносупутника розраховується й подається напруга на котушки орієнтації.

Запуск ред.

Запуск наносупутника PolyITAN-1 будо здійснено ракетою-носієм «Дніпро» 19 червня 2014 року, о 19:11:11 (UTC), з ШПУ № 13 майданчику № 370 пускової бази «Ясний» на території району «Домбровський» в Оренбурзькій області бойовими розрахунками РВСП на замовлення ЗАТ «Космотрас». Ракета-носій відправила на орбіту також 33 супутники, створені вченими 17 країн світу, серед яких — платформа з пусковими контейнерами QuadPack, розробленими фірмою ISIS (м. Делфт, Нідерланди), в яких містилися університетські мікросупутники. За 16 хвилин після старту всі вони успішно від'єдналися від третьої ступені та вийшли на задані орбіти.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Перший український наносупутник, створений у КПІ, вже на орбіті. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 травня 2022. 

Джерела ред.