Pastinaca clausii
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Триба: Tordylieae
Рід: Пастернак (Pastinaca)
Вид: P. clausii
Pastinaca clausii
(Ledeb.) Calest., 1905
Синоніми
Malabaila graveolens (Spreng.) Hoffm.
Pastinaca graveolens Bieb., non Hoffm.
Посилання
Віківиди: Pastinaca clausii
IPNI: 1004016-1
NCBI: 405845

Pastinaca clausii (степовий пастернак запашний як Malabaila graveolens[1], малабайла пахуча як Malabaila graveolens[2] — вид рослин з родини окружкових (Apiaceae), поширений у південній і південно-східній Європі, Казахстані, Сирії.

Опис ред.

Дворічна чи багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50–100 см. Стебло ребристе, м'яко запушене сіруватими відстовбурченими волосками. Листки перисторозсічені, нижні на черешках, з довгасто-яйцеподібними глибоко-лопатевими або надрізаними нерівнобокими біля основи, клиноподібними, пильчато-зубчастими часточками; верхні листки скорочені до піхви. Центральний зонтик ≈ 10 см в діаметрі, з 10–27 променями, бічні дрібніші, без обгортки; обгорточки однобокі, з 3–7 листочками. Плоди 6–7 мм довжиною, зі щільними широкими крайовими ребрами[2].

Поширення ред.

Поширений у південній і південно-східній Європі, Казахстані, Сирії[3][4][5].

В Україні вид на сухих степових схилах, галявинах — у південній частині Лісостепу, зрідка; в Степу і Криму, нерідко[2].

Джерела ред.

  1. Malabaila graveolens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 238, 239.
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11.07.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 11.07.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 11.07.2019. (англ.)