Вікіпедія

Maserati

Maserati (італ. Maserati, італійською: [mazeˈraːti]; укр. Мазераті) — італійська компанія зі штаб-квартирою в Модені, що спеціалізується на випуску комфортабельних спортивних автомобілів з ефектною зовнішністю і високими динамічними показниками. Входить до складу найбільшої італійської автомобільної корпорації «Fiat Auto SpA».

Maserati S.p.A.
Тип автомобілебудівна компанія
дочірнє підприємство
бізнес і публічна компанія
Форма власності S.p.A.
Галузь автомобільна промисловість
Засновано 1 грудня 1914
Засновник(и) Альф'єрі Мазераті
Штаб-квартира Модена і Болонья
Територія діяльності увесь світd
Продукція Люкс-автомобіль
Виторг 1 603 000 000 € (2019)
Чистий прибуток −199 000 000 € (2019)
Власник(и) Stellantis
Співробітники 1100 осіб (2013)
Холдингова компанія Stellantis
maserati.com​(англ.)
Мапа
CMNS: Maserati у Вікісховищі
Maserati GranTurismo
Maserati Quattroporte

Історія ред.

 
1957 Maserati 200SI на Scarsdale Concours

Кожен із шести братів Мазераті — Карло, Біндо, Альф'єрі, Маріо, Етторе і Ернесто — у тій чи іншій мірі вніс свій внесок до розвитку компанії, яку досі називають їхнім прізвищем. Карло, старший із братів, першим у сім'ї почав займатися автомобілями. Саме він і створив перший автомобіль «Maserati», споряджений одноциліндровим двигуном і дуже простим шасі. Карло почав вдалу кар'єру автогонщика, але в 1919 році помер від туберкульозу. Хвороба і смерть 29-річного Карло Мазераті, перервали роботу.

Маріо присвятив себе мистецтву. Альф'єрі, Біндо і Ернесто працювали на автомобільній фірмі «Isotta Fraschini». У 1914 році Альф'єрі вирішив відкрити власну майстерню в околицях Болоньї. Незабаром до нього приєдналися двоє молодших братів — Біндо і Ернесто, і вони разом побудували спортивний автомобіль з дволітровим двигуном. У 1926 році за фінансової підтримки Діато брати заснували компанію «Мазераті». Компанія почала випускати автомобілі з 4-, 6-, 8- і 16-циліндровими двигунами. Один з перших Maserati, керований Альф'єрі, переміг у 1926 році в Targa Florio.

Художник Маріо розробив емблему компанії — тризуб. У 1932 році помер Альф'єрі, проте залишилися три брати — Біндо, Етторе і Ернесто — вони і продовжили справу компанії.

Орсі ред.

 
Maserati Birdcage

У 1937 році брати, що залишилися продали компанію Maserati родині Орсі, яка у 1940 перенесла штаб-квартиру компанії в рідне місто Модена, де вона і знаходиться дотепер. Сім'я Орсі зробила ставку на випуск виключно спортивних автомобілів. Брати продовжили працювати в компанії, виконуючи роль інженерів на підставі десятирічного контракту. У гоночних серіях команда також часто брала перемоги, незважаючи на участь німецьких гоночних гігантів, таких як Audi або Mercedes. У 1940 році Maserati отримала перемогу в Індіанаполісі.

Під час Другої світової війни компанія працювала для потреб італійської армії. В цей час «Мазераті» розробляла автомобіль з двигуном V16 для Беніто Муссоліні змагаючись з Фердинандом Порше з Volkswagen, який побудував автомобіль для Адольфа Гітлера. Вони зазнали невдачі в цій спробі, і плани були переглянуті. Як тільки війна закінчилася «Мазераті» повернулася до виробництва автомобілів серії Maserati A6, та участі в автогонках. Після закінчення 10-річного контракту брати покинули компанію сім'ї Орсі і заснували власну нову компанію під назвою «O.S.C.A.».

Відомий аргентинський пілот Хуан Мануель Фанхіо в 1950-х роках брав участь в гонках на автомобілях Maserati і в 1957 році на автомобілі Maserati 250F здобув перемогу в чемпіонаті світу з автогонок у класі Формула-1. Крім того, слід визнати успішними інші моделі — 200S, 300S, 350S, 450S, і знамениту Maserati Birdcage 1961 року. Компанія «Мазераті» відмовилася від участі в змаганнях між фабриками-виробниками автомобілів після нещасного випадку на гонках Mille Miglia в Гуїдіццоло (1957), але продовжила будувати гоночні автомобілі для окремих замовників, що бажають брати участь в гонках самі і котрих не підтримувала жодна з автомобільних компаній.

 
Maserati 5000 GT купе 1959

Після 1957 «Мазераті» сконцентрувалася на створенні дорожніх машин, а головний конструктор Джуліо Альф'єрі створив Maserati 3500 2+2 купе з алюмінієвим корпусом оснащену шестициліндровим двигуном.

Citroën ред.

У 1968 році в компанії відбулися великі зміни — вона була продана компанії Citroën. За деякими даними вартість операції склала один мільярд лір. Адольфо Орсі зберіг номінальну посаду президента, однак політика Maserati сильно змінилася. Машини стали виготовлятися в небаченому досі темпі — до двох автомобілів на день. Сітроен запозичив досвід і двигун Maserati для створення моделі Citroën SM та інших моделей, а також Мазераті об'єднав деякі свої технології з технологіями Сітроен, наприклад, гідравлічну підвіску.

 
Maserati 3500gti

У 1970-тих роках лінійка Maserati складалася з відомих і престижних моделей: купе Maserati Merak з двигуном V6 і робочим об'ємом 2965 см ³, Maserati Bora з мотором V8 і 4719 см ³, Maserati Khamsin з мотором V8 і 4930 см ³, а також розкішного седана Maserati Quattroporte теж з двигуном V8 і 4236 см ³, найбільш успішної моделі компанії Maserati Indy. Однак у 1970-тих роках вибухнула нафтова криза, що змусила скоротити обсяг угод на авторинку, і особливо постраждав ринок спортивних автомобілів. У зв'язку з цим у 1974 році компанія Citroën була змушена почати процедуру банкрутства і 23 травня 1975 року нова керуюча компанія PSA Peugeot Citroën, яка контролювала Maserati, оголосила про її ліквідацію.

«Де Томазо» ред.

У 1975 році компанію «Мазераті» придбав відомий гонщик і конструктор Алессандро де Томазо. У 1976 році новий модельний ряд Maserati складався з Maserati Kyalami та Maserati Quattroporte III.

У 1982 році була створена нова відносно дешева модель Maserati Biturbo з мотором V6, оснащеним подвійним турбонаддувом об'ємом 2 літри і потужністю 180 к.с. Автомобілі з двигунами об'ємом понад 2 літри обкладалися великими податками в Італії. Настільки великими, що ті відчутно «били по кишенях» навіть забезпечених людей. Але ця модель користувалася великим попитом. Поява «Biturbo» стало сенсацією. В умовах економічної кризи і захмарних цін на бензин компанія змогла по-новому поглянути на саму ідею суперкару. Вона створила маленький «дводверник» класичної компоновки. Зате мініатюрний салон був царством шкіри та дерева. Центральну консоль прикрашав годинник у золотому корпусі. Задумуючи «Biturbo», власник компанії «Мазераті» Алессандро Де Томазо міркував приблизно так:

"Продавати величезні ненажерливі суперкари зараз неможливо. Однак з маленькою ексклюзивною машиною можна розраховувати на успіх. Компактний купе повинен вийти легким і економічним. Великий мотор йому не потрібен … "

Поставлена ставка виправдала себе. «Biturbo» легко увійшла в цей світ і стала відразу обростати модифікаціями. З'явилася експортна версія з двигуном 2,5 літри і розподіленим вприскуванням. Також у кінці 1980-тих були розроблені два нових купе: Maserati Shamal та Maserati Ghibli II, які були представлені в 1990 та 1992 роках відповідно. Зовнішність «Shamal» створював знаменитий стиліст Марчелло Гандіні. Він навіть залишив свій «автограф» на кузові — особливої ​​форми виріз задньої колісної арки. Потужність цих автомобілів досягала 326 к.с. Ера «Biturbo» для «Мазераті» закінчилася в 1997 році.

Крім того, з 1988 року «Мазераті» поставляє 4-циліндрові мотори з робочим об'ємом 2,2 л для комплектації американського Chrysler TC, виробленого компанією Chrysler, яку очолював давній друг де Томазо — Лі Якокка.

FIAT ред.

У травні 1993 році компанія «Мазераті» стала власністю концерну «FIAT». Були зроблені значні вкладення, через що багато хто вважає це відродженням «Мазераті».

У 1999 почалася нова глава історії «Мазераті», яка була відкрита новою моделлю 3200 GT. Це був дводверний кузов-купе, оснащений двигуном V8 об'ємом 3,2 літра з турбонаддувом потужністю 370 к. с. Автомобіль розганявся з 0 до 60 миль на годину за 5 секунд. Максимальна швидкість становила 285 км/год (177 миль/год).

Ferrari ред.

У 1997, FIAT передала пакет з 50 % акцій Maserati в довгострокове користування Ferrari (в той час контрольоване також концерном FIAT). В 1999 Ferrari отримала повний контроль над компанією і перетворила Maserati в підрозділ елітних автомобілів. В цей же час будується новий завод замість застарілого 1940-х років.

Maserati сьогодні ред.

У 2016 році Maserati представила свій перший кросовер Levante[1]. «Levante, автомобіль, який замінює минуле, залишаючись вірним сьогоденню, відзначаючи шлях до майбутньої технологічної переваги, який піклується про довкілля та характеризується безпомилковими конструктивними особливостями» повідомляється на офіційному сайті. Окрім того, Maserati згадала про свої спортивні коріння та в 2020 році представила свій перший за останні 15 років суперкар під назвою MC20[2] (попередня модель мала індекс MC12).

Модельний ряд ред.

Історія продажів ред.

Рік Продаж кінцевим споживачам (кількість офіційно затверджених транспортних засобів)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
1998[3] 518  
1999[4] 1,538  
2000[5] 1,970  
2001[6] 1,869  
2002[7] 3,567  
2003[7] 2,900  
2004[8] 4,877  
2005[9] 5,568  
2006[10] 5,734  
2007[11] 7,496  
2008[12] 8,759  
2009[13] 4,489  
2010[14] 5,675  
2011[15] 6,159  
2012[16] 6,288  
2013[17] 15,393  
2014[18] 36,448  
2015[19] 32,474  
2016[20] 42,100  
2017[21] 51,500  
2018[22] 34,900  

Див. також ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Maserati

Примітки ред.

  1. ↑ Первый кроссовер Maserati Levante | фото, видео, цена, инфо (ru-RU) . 19 лютого 2016. Процитовано 3 січня 2021.
  2. ↑ Суперкар Maserati MC20 показан официально, цены, характеристики (ru-RU) . 10 вересня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  3. ↑ Ferrari frenata da Maserati: utile in calo, ma più vendite, La Repubblica, 1 квітня 2000, архів оригіналу за 20 травня 2020, процитовано 11 березня 2015
  4. ↑ The Fiat Group in 1999 - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., с. 51, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  5. ↑ The Fiat Group in 2000 - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., с. 70, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  6. ↑ The Fiat Group in 2001 - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., с. 70, архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015, процитовано 11 березня 2015
  7. ↑ а б Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., May 2004, с. 56, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  8. ↑ Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., June 2005, с. 65, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  9. ↑ Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., May 2006, с. 58, архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2016, процитовано 11 березня 2015
  10. ↑ Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., April 2007, с. 66, архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015, процитовано 11 березня 2015
  11. ↑ Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., March 2008, с. 71, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  12. ↑ Annual Report - Consolidated and Statutory Financial Statements (PDF), Fiat S.p.A., March 2009, с. 75, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  13. ↑ Annual Report (PDF), Fiat S.p.A., March 2010, с. 93, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  14. ↑ Fiat Group - 2010 Full Year and Fourth Quarter results (PDF), Fiat S.p.A., 27 січня 2011, с. 12, архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015, процитовано 11 березня 2015
  15. ↑ Annual Report (PDF), Fiat S.p.A., March 2012, с. 109, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  16. ↑ Annual Report (PDF), Fiat S.p.A., March 2013, с. 51, архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2016, процитовано 11 березня 2015
  17. ↑ Annual Report (PDF), Fiat S.p.A., March 2014, с. 49, архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016, процитовано 11 березня 2015
  18. ↑ FCA Full Year 2014 Results (PDF), Fiat Chrysler Automobiles, 28 січня 2015, с. 18, архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2015, процитовано 11 березня 2015
  19. ↑ FCA Full Year 2015 Results (PDF), Fiat Chrysler Automobiles, 27 січня 2016, с. 16, архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2017, процитовано 30 січня 2016
  20. ↑ FCA Full Year 2016 Results (PDF), Fiat Chrysler Automobiles, 26 січня 2017, с. 14, архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2017, процитовано 7 лютого 2017
  21. ↑ FCA Full Year 2017 Results (PDF), Fiat Chrysler Automobiles, 25 січня 2018, с. 12, архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020, процитовано 4 лютого 2019
  22. ↑ FCA Full Year 2018 Results (PDF), Fiat Chrysler Automobiles, 7 лютого 2019, с. 14, архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2020, процитовано 7 лютого 2019


  Це незавершена стаття про автомобілі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Maserati&oldid=39121254