Міномет M2 — 60-мм ротний міномет США часів Другої світової війни; був ліцензійною копією французького міномета Brandt Mle 1935.

Міномет, M2, 60 мм
Американський ротний 60 мм міномет M2-Mortar
Американський ротний 60 мм міномет M2-Mortar
Походження Сполучені Штати
Історія використання
Оператори США США
Війни Друга світова війна,
Корейська війна та
Війна у В'єтнамі
Історія виробництва
Розробник По ліцензії на французький міномет Brandt Mle 1935; патент та ліцензія придбані у французького інженера Едгара Брандта
Розроблено Оригінал у 1935
Серійний американський міномет — з 1940
Характеристики
Вага 19,05 кг
Довжина 726 мм
Обслуга 5 чоловік

Калібр 60 мм
Лафет Опорна плита
Підвищення +40…+85°
Темп вогню 18 пострілів в хвилину
Дульна швидкість 158 м/с
Дальність вогню
Ефективна 1815 м

M2 (міномет) у Вікісховищі

Історія виробництва і експлуатації ред.

Французький інженер Едгар Вільям Бранд на основі конструкції англійця сера Фредеріка Вїлфріда Скотта Стокса, що з'явилася наприкінці Першої Світової війни, створив міномет, який на довгі роки став класичним зразком цього виду зброї. Міномет системи Стокса-Брандта виявилася настільки вдалим, що практично не зазнав змін протягом кількох десятиліть.

Французька армія до середини 1930-х років, крім 50- та 81-мм мінометів Брандта прийняла на озброєння в 1937 році ще один його міномет системи — 60mm Mle1935.

Виробництво першої партії з 1500 шт. мінометів було розпочато в січні 1940 року.

Міномет був прийнятий на озброєнні армії США, застосовувався у ході Другої світової війни, Корейської війни та війни у В'єтнамі.

Після закінчення Другої світової війни поставлявся країнам-союзникам США, армією Сальвадора у громадянській війні 1979—1992.

Патент та ліцензія на виробництво Brandt Mle 1935 придбані у французького інженера Едгара Брандта.

Опис конструкції ред.

Становить гладкоствольну жорстку систему, заряджання якої проводиться з дула.

60-мм міномет Mle1935 був виконаний за схемою «уявного трикутника» і мав просту конструкцію: гладкостінна труба довжиною 725 мм спиралася на прямокутну масивну опорну плиту і підтримувалася двоногою.

  • Двонога, у свою чергу, оснащувалася підйомним механізмом, вирівнювачем і гвинтовою рейкою, що дозволяла у певних незначних межах здійснювати горизонтальне наведення.
  • Грубе вертикальне наведення здійснювалося переміщенням двоноги.
  • На нижній поверхні опорної плити були виконані припливи, що грають роль сошників і усувають можливість її ковзання по ґрунту.
  • Для полегшення поштовхів на двоногу в момент пострілу до гвинтової рейки був закріплений амортизатор, який складався з двох циліндрів з вкладеними в них штоками та пружинами.
  • Вирівнювач служив для усунення бічного звалювання міномета.
  • Кути вертикального наведення становили від +45° до + 83°.
  • Кути горизонтального наведення залежали від піднесення ствола і становили: 11° при куті піднесення ствола +45°, 13,5° при куті піднесення ствола +60° і 20,5° при куті піднесення + 75°.
  • Постріл відбувався шляхом «самонаколу» міни під дією власної ваги на нерухомо закріплений бойок міномета.

Країни — оператори ред.

Відомі варіанти ред.

  • Brandt Mle 1935 — оригінальний міномет: поступив на озброєння французької армії в 1937 році.
  • Тип 31 — неліцензійна копія китайського виробництва.
  • Minobacač 60 mm M57 — модифікація хорватського виробництва, на думку деяких джерел, є зразком для американського 60-мм міномета M3[джерело?].
  • М-57 минобацач — югославський 60-мм міномет, на базі конструкції міномета M2.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Переважно М2, проте невелика кількість М1 теж поставлялася