United States Army CCDC Ground Vehicle Systems Center (CCDC GVSC) — Центр систем сухопутних машин США[2]. Розташований у передмісті Воррен міста Детройт (штат Мічиган, США).

GVSC
Тип військове формування
Країна  США[1]
42°29′33″ пн. ш. 83°02′30″ зх. д. / 42.49250000002777483° пн. ш. 83.04169444447222759° зх. д. / 42.49250000002777483; -83.04169444447222759Координати: 42°29′33″ пн. ш. 83°02′30″ зх. д. / 42.49250000002777483° пн. ш. 83.04169444447222759° зх. д. / 42.49250000002777483; -83.04169444447222759
Материнська
організація
RDECOM
Вебсайт: army.mil/tardec

Мапа

Історія ред.

 
Логотип TARDEC

Раніше був відомий як TARDEC (англ. Tank-Automotive Research, Development, and Engineering Center, Центр досліджень, розробок та інженерінгу бронетанкової техніки), що створений у 1946 р. і підпорядковувався Командуванню сухопутних військ з досліджень, розробок та інженерінгу (RDECOM).

З 2019 р. реорганізований в GVSC у складі CCDC (англ. United States Army Combat Capabilities Development Command) — командування сухопутних військ США з розвитку бойових спроможностей.

Структура ред.

Співробітники CCDC GVSC залучені до роботи у міжфункціональних командах (CFT), що підпорядковані Army Futures Command. Зокрема, мова йде про CFT бойових машин нового покоління (NGCV), що працює над питаннями модернізації систем та оновлення парку бойових машин[2][3].

До складу Центру входять дослідні лабораторії різного спрямування.

Лабораторії ред.

Дослідження ред.

CCDC GVSC продовжив дослідження, що проводилися в TARDEC. Зокрема, прикладом є проект щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій[5].

CCDC GVSC є провідною структурою міністерства оборони у сфері автоматизації наземних транспортних засобів та безекіпажних платформ[6]. Відповідні технології передбачають застосування загальноприйнятої операційної системи робототехніки з відкритим вихідним кодом (Robotics Operating System)[6] для тактичних бойових платформ і додатків.

Основним методом досліджень є польові випробування зразків техніки та демонстрації технологій. Зокрема, у такий спосіб вивчається ефективність використання в якості бортового джерела електроенергії паливних елементів (Fuel cell)[3].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Open Funder Registrydoi:10.13039/100009922
  2. а б Слюсар, В.І. (2019). Нова система досліджень і розробок сухопутних військ США (PDF). Озброєння та військова техніка. - №3. – 2019. с. 123 - 128. Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
  3. а б Слюсар, В.І. (2019). Пошук джерел сили. Проблемні аспекти енергетичного менеджменту транспортних платформ – з урахуванням основних трендів та підходів наукових структур НАТО (PDF). Defense Express. - 2019, № 8 (серпень). с. 38 - 41. Архів оригіналу (PDF) за 1 серпня 2019. Процитовано 4 січня 2020.
  4. TARDEC to demo ZH2 fuel cell vehicle - LWI - Land Warfare - Shephard Media. www.shephardmedia.com (англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
  5. Слюсар, В.І. (2018). Методологія ідентифікації критичних вимог до ОВТ (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 53 - 56. doi:10.13140/RG.2.2.36335.69281. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  6. а б Слюсар, Вадим (2016). Основні напрямки розвитку наземних бойових платформ з урахуванням стандартів НАТО (PDF). Бюлетень з питань безпеки “Виклики і ризики”. - Київ: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. - 1 листопада 2016. - № 20 (59). – С. 21 - 24. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.

Посилання ред.