Enterobacter
| Enterobacter | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![Enterobacter cloacae на триптон-соєвому бульйоні[en]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Enterobacter_cloacae_01.png) Enterobacter cloacae на триптон-соєвому бульйоні[en]
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Species
| ||||||||||||
|
E. aerogenes | ||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||
| Cloaca Castellani & Chalmers, 1919
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Enterobacter — рід грам-негативних паличкоподібних неспороутворюючих факультативно анаеробних бактерій родини Enterobacteriaceae. Декілька штамів бактерій із цього роду є патогенними і спричиняють опортуністичні інфекції в імуноскомпрометованих (здебільшого ушпиталених) господарів, а також в осіб на штучній вентиляції легень. Сечовивідні та дихальні шляхи є найтиповішими ділянками розвитку інфекції. Рід Enterobacter входить до групи коліформних бактерій. Він не належить до фекальних коліформів (як і до термостійких коліформів), на відміну від Escherichia coli, оскільки бактерії цього роду не здатні до росту за температури 44,5 °C в присутності солей жовчних кислот. Деякі з представників роду Enterobacter в дослідженнях показали здатність до відчуття кворуму[1][2].
Єдиним клінічно важливим видом роду Enterobacter є E. cloacae.
2018 року, після виявлення наявності п'яти непатогенних для людини штамів Enterobacter bugandensis на Міжнародній космічній станції (МКС), дослідниками було повідомлено про потребу в уважному моніторингу мікроорганізмів на МКС задля забезпечення безпечного для здоров'я астронавтів середовища[3][4].
Біохімічні характеристики ред.
Представники роду Enterobacter ферментують лактозу з утворенням газу при 48-годинній інкубації за температури 35-37 °C в присутності солей жовчних кислот і поверхнево-активних речовин. Ці бактерії є оксидазо- та індол-негативними, а також уреазо-варіабельними[2][5].
Антибактерійні засоби ред.
Антибактерійна терапія ентеробактерної інфекції завжди залежить від місцевих тенденцій до антибіотикорезистентності. Застосовуються такі препарати:
- Цефепім — цефалоспорин четвертого покоління (група β-лактамних антибіотиків).
- Іміпенем (група карбапенемів) — часто є антибіотиком вибору.
- Аміноглікозиди на кшталт амікацину також показали свою високу ефективність[5].
- Хінолони є ефективними антибіотиками другої лінії[5].
Зв'язок із ожирінням ред.
Нещодавнє дослідження показало, що присутність Enterobacter cloacae B29 у кишковому каналі в осіб із ожирінням могла спричинятись до виникнення даного ожиріння. Зменшення бактерійного навантаження в кишках пацієнта з 35 % до невизначального рівня було пов'язане із паралельним зменшенням ендотоксинового навантаження та одночасним суттєвим зниженням маси тіла[6]. Більше того, той самий бактерійний штам, ізольований від пацієнта, індукував ожиріння та інсулінорезистентність у стерильних мишей C57BL/6J, що перебували на дієті з високими вмістом жирів. Дослідження висновує, що E. cloacae B29 може спричинятися до ожиріння у своїх господарів-людей через ендотоксин-індукований, запалення-опосередкований механізм[6].
Примітки ред.
- ↑ Tan, Wen-Si; Muhamad Yunos, Nina Yusrina; Tan, Pui-Wan; Mohamad, Nur Izzati; Adrian, Tan-Guan-Sheng; Yin, Wai-Fong; Chan, Kok-Gan (13 червня 2014). Freshwater-Borne Bacteria Isolated from a Malaysian Rainforest Waterfall Exhibiting Quorum Sensing Properties. Sensors. 14 (6): 10527—10537. doi:10.3390/s140610527. PMC 4118381. PMID 24932870.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Cabral, JPS (2010). Water Microbiology. Bacterial Pathogens and Water. Int. J. Environ. Res. Public Health. 7 (10): 3657—3703. doi:10.3390/ijerph7103657. PMC 2996186. PMID 21139855.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ BioMed Central (22 листопада 2018). ISS microbes should be monitored to avoid threat to astronaut health. EurekAlert!. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
- ↑ Singh, Nitin K. та ін. (23 листопада 2018). Multi-drug resistant Enterobacter bugandensis species isolated from the International Space Station and comparative genomic analyses with human pathogenic strains. BMC Microbiology. 18 (1): 175. doi:10.1186/s12866-018-1325-2. PMC 6251167. PMID 30466389.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в Russo Thomas A, Johnson James R, «Chapter 143. Diseases Caused by Gram-Negative Enteric Bacilli» (Chapter). Fauci AS, Braunwald E, Kasper DL, Hauser SL, Longo DL, Jameson JL, Loscalzo J: Harrison's Principles of Internal Medicine, 17e: http://www.accessmedicine.com/content.aspx?aID=2894446 [Архівовано 6 квітня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Fei, Na; Zhao, Liping (13 грудня 2012). An opportunistic pathogen isolated from the gut of an obese human causes obesity in germfree mice. The ISME Journal. 7 (4): 880—4. doi:10.1038/ismej.2012.153. ISSN 1751-7362. PMC 3603399. PMID 23235292.
Посилання ред.
| Проєкт Віківиди має дані за темою: |
- Enterobacter на BacDive — метабазі даних про бактерійне різномаїття [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)