Ґеорґ Бількенрот
| Ґеорґ Бількенрот | |
|---|---|
| нім. Bilkenroth Georg | |
| Народився |
24 лютого 1898[1] Галле, Мерзебург[d], Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер | 20 квітня 1982[1] (84 роки) |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія→.svg){kind=small} Третій Рейх→ НДР→ Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | інженер |
| Alma mater | Клаустальський технічний університет |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Фрайберзька гірнича академія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Членство | Академія наук НДР |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Відомий завдяки: | розробив газифікацію вугілля |
| Діти | Клаус-Дітер Бількенрот |
| Нагороди | |
Бількенрот Ґеорґ (нім. Georg Bilkenroth; нар. 24 лютого 1898, Галле, Саксонія-Ангальт — пом. 20 квітня 1982, Шторков, Бранденбург, Німеччина) — німецький науковець, хімік, професор, дійсний член Академії наук НДР, член Науково-дослідної ради НДР, лауреат Національної премії НДР (1951).
Його син — професор Клаус-Дітер Бількенрот, Почесний доктор Фрайберзькій гірничій академії.
Життєпис ред.
Ґеорґ Бількенрот навчався з 1919 по 1923 роки у Клаустальському технічному університеті. З 1923 року працював інженером-технологом (гірничим інженером) на шахті у місті Дойцен, Саксонія[2][3].
У 1937 році Ґеорґ Бількенрот вступив у Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію[4].
Після Другої світової війни, у середині 1945 року був заарештований НКВС та засуджений окружним судом міста Борна[5]. Відбував покарання, з 5 грудня 1945 року, в Спеціальному таборі НКВД № 1, який знаходився в місті Мюльберг. У середині 1946 року, він був переведений до табору в Радянському Союзі. У грудні 1947 року був амністований та повернувся в НДР[6].
Працював технічним директором у конструкторському вугільному бюро НДР. Зіграв важливу роль у розвитку вуглевидобувної промисловості НДР. Спільно з професором Еріхом Раммлером у 1949 році розробив у Фрайберзькій гірничій академії технологію високотемпературної газифікації бурого вугілля. За наукові досягнення у 1951 році нагороджений Національною премією НДР.
У 1955 році став дійсним членом Академії наук Німецької Демократичної Республіки. 1957 році Ґеорґ Бількенрот був призначений заступником голови Науково-дослідної ради НДР при Рада міністрів НДР. Почесний доктор Фрайберзькій гірничій академії (1958).
Праці ред.
- Die persönlichen Beziehungen zwischen Georg Bilkenroth und Erich Rammler. In: Ein Leben für die Braunkohle. TU Bergakademie Freiberg, 2001, S. 27-36.
Література ред.
- Ehrenkolloquium zum 65. Geburtstag von Georg Bilkenroth. Dt. Verl. für Grundstoffindustrie Leipzig, 1965. (Freiberger Forschungshefte; A 343)
- E. Rammler: Nachruf auf Georg Bilkenroth. In: Neue Bergbautechnik 12(1982)9, S. 490—491.
- Herbert Krug, Karl Heinz Rentrop: Die Erzeugung eines hochfesten, grobstückigen Braunkohlenhochtemperaturkokses (BHT-Koks) im einstufigen Verfahren nach Bilkenroth-Rammler — eine komplexe Aufgabe. Bergakademie Freiberg 1991.
- W. Naundorf, B. Meyer: Georg Bilkenroth — 100 Jahre. In: Braunkohle ISSN [https://portal.issn.org/resource/ISSN/1431-2719 1431-2719][недоступне посилання з серпня 2019]. 50(1998)2, S. 204.
- Klaus-Peter Meinecke: Bilkenroth, Georg. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1, Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118663224 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Georg Bilkenroth: Die Kraft- und Wasserwirtschaft sowie der umgebaute Naß- und Trockendienst der Grube Kraft II bei Deutzen. In: Braunkohle. 1938, Heft 37, S.485-489(нім.)
- ↑ Siehe Ansprache von Theo Schlösser [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] auf dem 38. Delegiertentage des Ring Deutscher Bergingenieure am 5. Juni 2004, abgerufen am 7. Februar 2015. Die Angabe in «Wer war wer in der DDR?» ist unrichtig.(нім.)
- ↑ Harry Waibel: Diener vieler Herren: Ehemalige NS-Funktionäre in der SBZ/DDR. Lang, Frankfurt am Main 2011 ISBN 978-3-631-63542-1 S. 42(нім.)
- ↑ Wolfgang Schuster: Im Konzentrationslager 1945—1950. Eigenverlag, S. 13 und S. 31, ISBN 3-8311-1582-6(нім.)
- ↑ Anett Grzelak, Hannelore Naß: Verschollen in der Heimat. Bornaer Bürger in den Lagern des NKWD. Borna, 1999(нім.)