Япет (супутник)

**Япет**
Iapetus
Дані про відкриття
Мозаїка знімків апарата «Кассіні», 2004
Дата відкриття	25 жовтня 1671
Відкривач(і)	Джованні Доменіко Кассіні
Планета	Сатурн
Номер	VIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	3 560 820 км
Перицентр	3 458 936 км
Апоцентр	3 662 704 км^[1]
Орбітальний період	79,3215 діб
Ексцентриситет орбіти	0,0286125
Нахил орбіти	17,28° до площини екліптики (15,47° до площини екватора планети)^[2]
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	10.2–11.9
Діаметр	1494×1498×1425 км^[3]
Середній радіус	735,60 ± 1,5 км^[4]
Площа поверхні	6 700 000 км²
Маса	1,805635±0,000375× 10²¹ кг^[4]
Густина	1,0830±0,0066 г/см³^[4]
Прискорення вільного падіння	0,223 м/с²
Друга космічна швидкість	0,572 км/с
Період обертання навколо своєї осі	79,3215 діб
Нахил осі обертання	0°
Альбедо	0,04—0,5
Атмосфера	відсутня
Інші позначення
Сатурн VIII
Япет у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Япет.

Япе́т (лат. Iapetus, грец. Ιαπετός) — третій за розміром (після Реї) та двадцять четвертий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий Дж. Д. Кассіні 1671 року. Названий Джоном Гершелем на честь одного з титанів із грецької міфології. Діаметр — близько 1470 км^[5], радіус орбіти — 3,561 млн км.

Япет примітний різкою відмінністю альбедо півкуль: провідна півкуля в десять разів темніша за ведену. Це пов'язують із осіданням на неї пилу з інших супутників, зокрема Феби. Потемніння поверхні спричиняє її посилене нагрівання сонячним світлом, прискорене випаровування льоду і, як наслідок, ще більше потемніння^[6].

Іншою особливістю супутника є Стіна Япета — високий переривчастий гірський хребет, що опоясує Япет по екватору.

Деталі поверхні Япета називають за мотивами середньовічної французької поеми «Пісня про Роланда», тому що Кассіні відкрив цей супутник під час роботи у Франції. Кратери яскравої області названо іменами позитивних героїв поеми — франків та їхніх союзників. Кратери темної області (або розташовані в перехідній зоні, але з темними денцями) отримали імена їхніх супротивників — маврів^[7]. Темна частина Япета названа областю Кассіні (Cassini Regio) на честь першовідкривача супутника, а світлу поділено навпіл за екватором: північну половину назвали Ронсевальською землею (Roncevaux Terra), а південну — землею Сарагоса (Saragossa Terra)^[8].

Примітки ред.

↑ Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
↑ За даними en:Iapetus (moon)^{[неавторитетне джерело]}; за даними http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html [Архівовано 20 квітня 2007 у Wayback Machine.] нахил орбіти до площини екватора Сатурна рівний 7,52°
↑ Thomas, P. C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E.; Jacobson, R. A. (March 13-17 2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites (PDF). 37th Annual Lunar and Planetary Science Conference. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2013. Процитовано 9 квітня 2007.
↑ ^а ^б ^в Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2017.
↑ Thomas P. C. (2010). Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission (PDF). Icarus. 208 (1): 395—401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 4 квітня 2017.
↑ Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science. 327 (432): 432—435. Bibcode:2010Sci...327..432S. doi:10.1126/science.1177132. PMID 20007862.
↑ Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.
↑ Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 4 квітня 2017.

Посилання ред.

Карта Япета з чинними назвами деталей поверхні (архів за 08.01.2017)

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.

[2] За даними en:Iapetus (moon)^{[неавторитетне джерело]}; за даними http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html [Архівовано 20 квітня 2007 у Wayback Machine.] нахил орбіти до площини екватора Сатурна рівний 7,52°

[Thomas_2006-3] Thomas, P. C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E.; Jacobson, R. A. (March 13-17 2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites (PDF). 37th Annual Lunar and Planetary Science Conference. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2013. Процитовано 9 квітня 2007.

[Jacobson_2006-4] а ^б ^в Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2017.

[Thomas_2010-5] Thomas P. C. (2010). Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission (PDF). Icarus. 208 (1): 395—401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 4 квітня 2017.

[Spencer_2010-6] Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science. 327 (432): 432—435. Bibcode:2010Sci...327..432S. doi:10.1126/science.1177132. PMID 20007862.

[Burba_1986-7] Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.

[gazetteer_Iapetus_all-8] Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 4 квітня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]