Яната Олександр Алоїзович
Олекса́ндр Алоїзович Яна́та (* 28 травня 1888, Миколаїв — † 1938, Колима) — український агроном і ботанік чеського походження. Дійсний член АН УРСР і НТШ. Чоловік Наталії Осадчої-Янати.
| Яната Олександр Алоїзович | |
|---|---|
| Народився |
28 травня 1888 Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
3 червня 1938 (50 років) ГУЛАГ[d], СРСР |
| Діяльність | агроном |
| Галузь | ботаніка |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка, Українське наукове товариство, Сільськогосподарський науковий комітет України і Державний біотехнологічний університет |
| Членство | НАН України і Наукове товариство імені Шевченка |
| У шлюбі з | Осадча-Яната Наталія |
Біографія ред.
Яната Олександр Алоїзович народився в Миколаєві у сім'ї садівника. Його батько був чехом за національністю, а мати походила з російських німців,[1] сам О. Яната в офіційних документах визначав національність як "українець (з чехів)".
По закінченні Київського політехнічного інституту працював агрономом у Криму і Харкові, 1917-го — секретар Українського Військового Комітету Південно-Західного фронту. Також Олександр Яната згадується у 1917 р. як писар (секретар) Мінської Української Громади.[2] У 1919 році відмовився від пропозиції Симона Петлюри зайняти посаду міністра освіти Української Народної Республіки[3]
З 1928 у Києві, викладав в університеті й був секретарем Українського наукового товариства та одним із засновників «Українського ботанічного журналу»; з 1928 року був ученим секретарем Сільськогосподарського наукового комітету України (СГНКУ) та керував його Ботанічною секцією і редагував «Вісник сільськогосподарської науки». Після ліквідації СГНКУ 1928-го — професор сільськогосподарського інституту в Харкові, де організував і очолював Інститут прикладної ботаніки й Інститут рослинництва.
15 березня 1933 року постановою президії Української сільгоспакадемії О. А. Янату за «протягнення» буржуазних теорій у галузі «боротьби з бур'янами» звільнено з роботи в Інституті захисту рослин. Того ж року заарештований і засуджений за "український націоналізм" як член контрреволюційних організацій "Український націоналістичний центр" та "Українська військова організація". Кілька років відбував покарання на Соловках, де в таборі працював агрономом-фітопатологом сільгоспу й намагався проводити наукові дослідження, шукаючи способів ефективної боротьби зі шкідниками рослин. У травні 1938 року термін його ув'язнення мав закінчитися, 29 серпня1937 року1937 р. Яната був направлений із Соловків, разом із особистою справою, до Севвостлагу НКВС[4] . 31 липня 1937 р. ЦВК СРСР за клопотанням Особливої наради при НКВС СРСР термін його покарання в ІТЛ було продовжено ще на п'ять років. За даними матеріалів Управління внутрішніх справ Магаданського облвиконкому 3 червня 1938-го О.А. Яната у 50-річному віці помер на засланні на Колимі, відомо, що вчений страждав на туберкульоз, у нього було хворе серце. Похований на цвинтарі селища за 19 км від Тенькинської траси Магаданської області
Реабілітовано вченого 10 червня 1964 року, завдяки клопотанню «Української радянської енциклопедії».
Природоохоронна діяльність ред.
Під час навчання на агрономічному факультеті політехнічного інституту він створив у 1909 році студентський гурток природознавців та Миколаївське товариство любителів природи, Один з ініціаторів заснування Комісії з охорони пам'яток природи та старовини при Кримському товаристві природознавців та аматорів природи (1913), Українського ботанічного товариства (1919), Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1931, нині — Національна академія аграрних наук України) .
О. Яната — один з фундаторів заповідної справи в Україні, голова Комісії з охорони природи Сільськогосподарського наукового комітету Наркомату землеробства УРСР, один з авторів декрету, що визначив природоохоронну політику України двадцятих років — «Про охорону пам'яток культури та природи», затвердженого ВУЦІВ та СНК УРСР 16 червня 1926 р. Особливу вчений увагу приділяв захисту заповідника Асканія-Нова, де працював науковим консультантом, є одним з організаторів заповідників Конча-Заспа та Канівського. Його зусиллями вдалося врятувати від розорювання Хомутівський степ. У 1925 році ним підготовлено разом з комісією президента ВУАН академіка В. І. Липського, науково обґрунтовані рекомендації щодо покращення заповідної справи в Асканії.
Ботанічна номенклатура ред.
Ще перед першою світовою війною О. Яната під час ботанічних досліджень принагідно збирав народні назви рослин. Народні назви Яната записував зі слів селян довколишніх сіл біля Миколаєва. Згодом він став ініціатором широкого розгортання термінологічної роботи Українським науковим товариством, підтримував діяльність не лише в ботаніці, але й в інших галузях[5]. У 1918 році О. Яната очолив ботанічну підкомісію при Товаристві, а в 1921—1925 роках був головою ботанічної секції ІУНМ, котра працювала над укладанням Словника ботанічної номенклатури[6]. У словнику кожному видові здебільшого відповідає кілька (іноді до сотні) народних назв-синонімів. Для майже двох тисяч видів рослин і грибів наведено близько 8 тисяч їхніх українських назв. Фаховий рівень словника був дуже високий. Українська ботанічна номенклатура, що її використовують тепер (йдеться про позитивні аспекти), ґрунтується переважно на доробку укладачів цього словника[7].
Після видання Словника ботанічної номенклатури настав період планового нищення термінологічних здобутків ІУНМ, розпочатий офіційною кампанією деукраїнізації всіх ланок науки й освіти, що широко розгорнулась у 1930-х роках. Інститут було ліквідовано, а укладачів ботанічної номенклатури О. Янату та О. Курило — репресовано.
Праці ред.
Праці про рослинність Південної України й Криму, про ботанічну районізацію України, в галузі насінництва й ґрунтознавства, про українську ботанічну термінологію, автор словника ботанічної термінології (1928).
Його працю, написану спільно з дружиною Наталею, «Спис рослин, зібраних добродієм Громегою в Черкаському повіті на Київщині» — термінологічний словник, до якого увійшов перелік 349 різновидів рослин Черкащини, вперше видано в 1912 році в Сімферополі. Також вона виходила друком у Києві — як окремим виданням, так і як публікація у «Збірнику природничо-технічної секції Українського наукового товариства».[8]
Лише частина праць Янати з'явилася друком, зокрема його визначник «Флора України» вийшов щойно після його арешту й не під його прізвищем (як 1 том «Флори УРСР»). Загалом його перу належить близько 500 публікацій. Переважну більшість втрачено. Його найфундаментальніші праці, насамперед з народної ботанічної номенклатури, Наталя Осадча-Яната вивезла до Сполучених Штатів, де й видала.
Увічнення пам'яті ред.
27 листопада 2015 року комісія Миколаївської міської ради з декомунізації за ініціативи колишнього заступника міського голови Юрія Іцковського запропонувала перейменувати вулицю Куйбишева в Миколаєві на вулицю Олександра Янати.[9]
Розпорядженням миколаївського міського голови № 28 від 19 лютого 2016 року вулиця Куйбишева перейменована на вулицю Олександра Янати.[10]
Примітки ред.
- ↑ Яната & Сапєгін: Відомі ботаніки з Миколаївщини - imykolayivchanyn.com (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022.
- ↑ Друге загальне зібрання Мінської Української Громади. Нова Рада. № 21. 26 квітня 1917 року. С. 2.
- ↑ Борейко В. (1995). Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860–1960). Т. 2. с. 212—219.
- ↑ Семен Підгайний. Українська інтелігенція на Соловках. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 326 с. — С. 69—70
- ↑ Осадча-Яната Н. Українські народні назви рослин. — Нью-Йорк. Укр. вільна акад. наук у США, 1973. — 173 с.
- ↑ Словник ботанічної номенклатури (Проєкт). — К.: Держ. вид-во України, 1928. — 313 с.
- ↑ Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Інститут екології Карпат НАН України. — К.: Наук. думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ О. Купчинський. Потрібне видання з української лексикографії. Науково-інформаційний бюлетень архівного управління УРСР. № 5. 1962. С. 75.
- ↑ Комісія з декомунізації представила результати своєї роботи: Ленінський район — Інгульський, проспект Леніна — Таврійський або Аркасівський // Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Розпорядження Миколаївського міського голови "Про перейменування об’єктів топоніміки" - Новини - Миколаївська міська рада. Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 28 лютого 2016. Процитовано 25 лютого 2016.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 843.
- Борейко В. Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860—1960). Т. 2 (М — Я). — К., 1995. — 224 с. — (История охраны природы, № 5). Яната О. А., с. 212—219.
- Борейко В. Яната Александр Алоисович //Борейко В. Словарь деятелей охраны природы. — К., 2001. — С. 503—511. (рос.)
- Горлова Н. І. О. Я. Яната — дослідник природи Північної Таврії //Проблеми історичного краєзнавства, музеєзнавства та відродження культури українського народу: Тези доп. наук.-практ. конф. 15-16 верес. 1993 р. — Херсон, 1993. — С. 18—20.
- Олександр Яната: Ботанік, агроном, педагог, організатор науки //Народжені Україною: Мемор. альм. У 2-х т. — К., 2002. — Т. 2. — С. 798.
- О. А. Яната та його діяльність в галузі української природничо-наукової термінології: монографія / В. М. Гамалія ; відп. ред. О. Я. Пилипчук ; [Акад. наук вищ. шк. України, Від-ня історії та методології освіти, науки і техніки]. — К. : Акад. наук вищ. шк. України, 2006. — 222 с. : портр. ; 20 см. — (Серія «Історія освіти, науки і техніки: в школах, напрямах, іменах» ; кн. 5). —Надзаг. та назва сер. парал.: укр., англ. — Парал. тит. арк. англ. — Бібліогр. в кінці розд. та в тексті. — 150 пр. — ISBN 966-7355-90-8
- Пилипчук О. О. А. Яната: Біля витоків формування української ботанічної термінології та номенклатури /Пилипчук О., Ученко Н. //Язык и культура: 6-я Междунар. наук. конф. — К., 1998. — Т.2. — С. 99-105. — Бібліогр.: 6 назв.
- Борейко В. Трагічна доля лідера українських природоохоронців: Деякі штрихи з біографії Олександра Алоїсовича Янати //Рідна природа. — 1995. — № 3/4. — С. 65—66.
- Джуран В. М. Внесок представників різних національностей у створення зеленої скарбниці України: До вивчення напрямів наук. досліджень у заповіднику Асканія-Нова /Джуран В. М., Ігнатенко В. В. //Відродження. — 1998. — № 5. — С. 40—42.
- Коробченко А. Олександр Яната. Розвиток екологічної освіти в Україні //Освіта і управління. — 1999. — № 3. — С. 155—163.
- Онопрієнко В. Талановитий дослідник рослинного світу /Онопрієнко В., Щербань Т. //Вісн. НАН України. — 2004. — № 4. — С. 63.
- Повернення із забуття: Професор Олександр Алоїсович Яната (1888—1938) //Укр. ботан. журн. — 2001. — № 4. — С. 513—514.
- Ситник К. М. Сучасність і сприйняття ідей Олександра Алоїсовича Янати //Укр. ботан. журн. — 2003. — № 3. — С. 325—332.
Посилання ред.
- [[https://web.archive.org/web/20110701152944/http://www.personal-plus.net/178/903.html Архівовано 1 липня 2011 у Wayback Machine.] «Олександр Яната: відомого вченого — природознавця чесько-німецького походження знищили за українськість…» Персонал плюс. № 27 (178) 6 — 12 липня 2006 року]
- Яната Олександр Алоїсович (1888—1938) вчений, ботанік (До 120-річчя від дня народження) [Архівовано 25 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Олександр Алоїзович Яната — засновник Миколаївського товариства любителів природи // Вєдєнєєва Г. К. Олександр Алоїзович Яната — засновник Миколаївського товариства любителів природи [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]