Ядигар-Мухаммед
Ядигар-Мухаммед (Ядегар, Ядкер-Мухаммад) (1522—1565) — 14-й казанський хан у 1552 році. В московських джерелах відомий як Єдигер.
| Ядигар-Мухаммед | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1522 |
| Помер | 1565 |
| Діяльність | суверен |
| Посада | Казанський хан[d] |
| Конфесія | іслам і православ'я |
| Рід | Чингізиди |
| Батько | Касим II |
Життєпис ред.
Походив з Астраханських Тука-Тимуридів, гілки Ахмата. Син Касима II, астраханського хана. 1532 року після повалення батька втік з Астрахані. Згодом брав участь у боротьбі за трон. У 1542 року вступає на службу до Івана IV, великого князя Московського.
Під час війни Москви з Казанським ханством 1550 року брав участь в поході московитів на Казань. Того ж року полишив Москву, перебравшись до Ногайської Орди.
Уже 1551 року деякі казанські мурзи планували запросити Ядигар-Мухаммед на трон, проте були викриті й страчені за наказом хана Шах-Алі. У 1552 році останнього повалили, до влади прийшла ногайська (антимосковська) партія на чолі з урядом Чапкин-беком. Той запросив до влади Ядигар-Мухаммеда. Негайно розпочав боротьбу проти московських завойовників на Волзькому правобережжі. Москва не визнала нової казанської влади й весною 1552 року розпочала підготовку до нового походу. Водночас Ядигар-Мухаммед звернувся до кримського хана Девлет Ґерая по допомогу. Кримська орда вдерлася до Тули.
Московське військо зуміло почати потужний наступ, взяло в облогу Казань, яку захопило в жовтні 1552 року. Ядигар-Мухаммед став одним з небагатьох серед інших мурз і беків, хто не був страчений. Казанське ханство ліквідували, а Іван IV прийняв титул казанський цар. Ханство приєднали з особливим статусом на кшталт віцекоролівства. Але невдовзі боротьбу казанців продовжив Алі-Акрам.
У січні 1553 року йому запропоновано хреститися. 26 лютого він хрестився з ім'ям Симеон Касаєвич. Того ж року оженився з донькою боярина Андрія Клеопіна-Кутузова 1554 року отримав в уділ місто Звенигород.
Згодом брав участь у Лівонській війні, зокрема 1564 року в захопленні фортеці Озерищ. Помер 1565 року.
Джерела ред.
- Henry Hoyle Howorth, History of the Mongols, 1880, Part 2, pp 412—429
- Худяков М. Г. Очерки по истории Казанского ханства / М. Г. Худяков; [Вступ. ст. М. А. Усманова]; Сов. фонд культуры. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: НПО «ИНСАН», 1991. — 318 с. — ISBN 5-85840-253-4. (рос.)
- История татар с древнейших времён в 7-ми томах. — Казань, 2006.