Яворівка (Звягельський район)
Яворі́вка — село в Україні, в Звягельському районі Житомирської області. Населення становить 318 осіб. Входить до складу Брониківської сільської громади. Знаходиться за 30 км від районного центру.
| село Яворівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Новоград-Волинський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1840 |
| Населення | 318 |
| Площа | 1,504 км² |
| Густота населення | 211,44 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11784 |
| Телефонний код | +380 4141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°27′36″ пн. ш. 27°52′10″ сх. д. / 50.46000° пн. ш. 27.86944° сх. д.Координати: 50°27′36″ пн. ш. 27°52′10″ сх. д. / 50.46000° пн. ш. 27.86944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
216 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11784, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Лебедівка |
| Карта | |
  Яворівка | |
 Яворівка | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
На північно-східній околиці села бере початок річка Рудня (Луб'янка).
Історія ред.
Назва ред.
Назва Дзекунка ймовірно походить від прізвища Дзекун. Дзекунами українці називали білорусів за характерне для білоруської мови "дзекання".
Одні з перших згадок про село датуються 1840 роком у польськомовних метриках католицької каплиці в Чернецькій Слободі Новоград-Волинської парафії під назвою Гута Дзеконька та Гута Дзекунка. Тоді в селі жили поляки, які, вочевидь, працювали на шкляній гуті.
Перше поселення під назвою Дзікунка (інші назви - Дзекунка, Гута Дзекунка) засноване в 1892 році паном Яблунівським, який побудував тут гуту (завод), на якому виготовляли пляшки в античному стилі та інші скляні вироби. Назва походила від польського слова «дзікі» (дикі). Засновник заводу Яблунівський так називав вільне населення, що не мало постійного місця проживання. Ці люди найчастіше й працювали на скляному заводі промисловця.
У 1923 році село Дзекунка (Гута Дзекунка) належало до Слободо-Чернецької сільської ради Рогачівської волості Новоград-Волинського району №3 Житомирської округи Волинської губернії разом із селом Чернецька Слобода та колонією Муравня (Мурові Голендри). Село налічувало 150 дворів та 748 мешканців.[1]
Село на місці поселення засноване 1937 року, спочатку продовжило носити назву Дзекунка, а пізніше (в 1944 році), було перейменовано на Яворівку. До кінця 1950-років у селі знаходилась Яворівська сілька Рада, зараз Яворівка входить до складу Лебедівської сільської ради[2].
Радянська епоха ред.
СРСР встановив свою владу в селі в липні 1920 року. Станом на грудень 1923 року тут проживало 1050 чол. 1929 року в Яворівці (тоді ще Дзекунці) було організовано перший колгосп ім. Кірова, головою правління призначено місцевого жителя Антона Машевського. Пізніше колгоспи сіл Яворівка, Владин та Лебедівка були об'єднані в один, що отримав назву «Ім. Дзержинського» з центром управління в Яворівці.
Багато хто з мешканців відмовлявся добровільно вступали до колгоспу, тому їх примушували до цього, забираючи інвентар, худобу, майно, а іноді житло.
Після експропріації майна селян переселяли на цілинні неродючі землі. Це в переважній більшості були польські та німецькі сім'ї. Поляків виселяли в Донецьку, Харківську та Дніпропетровську області, а німців — переважно до Казахстану. Багато людей помирало в дорозі до нового дому. На останніх чекало життя в бараках на територіях, не підготованих до проживання людей: без комунікацій, транспортної системи, підвозу харчування тощо.
В 1936 році з Дзекунки було вивезено 40 польських та 9 німецьких сімей (всього 196 чоловік). У колгоспі не було техніки, землю орали кіньми та волами, сіяли насіння і збирали врожай вручну. Окрім того, було введено податки на землю та на майно.
Період Голодомору ред.
Яворівка, Владин та Лебедівка в 1932—1933 роках втратили 581 людину, а враховуючи переселення та репресії − 1071 людину. Після репресій в село почали завозити переселенців з Черкаської області.
Період Німецько-радянської війни 1941—1945 р.р. ред.
Яворівка була зайнята німецькими військами 9 липня 1941 року. Під час німецької окупації були зруйновані всі колгоспні будівлі, школа, близько 30 будинків жителів. Багато молоді було вивезено до Німеччини на каторжні роботи. В місцевій семирічній школі під час війни жили угорські кінні військові.
З фронтів не повернулося 74 жителі, 24 жителі загинули від катувань. Поруч з селом у лісі діяв партизанський загін під командуванням С. В. Старченка, розвідником у загоні був Франц Машевський.
1 січня 1944 року село зайняли радянські війська. Перед відступом було спалено школу, вона була повністю знищена.
Післявоєнний період ред.
Після війни в Яворівці проживало 42 учасники бойових дій, з них дві жінки. На 2014 рік тут проживав один учасник бойових дій (Білецький Франц Іванович) і один учасник війни в Афганістані — (Щирський Станіслав Йосипович). У центрі сусіднього села Лебедівки в 1959 році було встановлено пам'ятник загиблим в роки Другої світової війни воїнам.
У 1950 році було збудовано нову семирічну школу, ця школа досі діє і є єдиною в селі[3]. В 1962 році колгосп перейменовано на «Колгосп ім. Свердлова». За господарством було закріплено 3.838,7 га землі, з них 2.254,2 га ріллі. Посіви зернових в 1960-х роках становили 1000 га, льону-довгунця — 200 га, картоплі — 170 га, кукурудзи — 60 га, буряків — 50 га.
Налічувалось 324 селянських дворів, 673 члени колгоспу, з яких 486 працездатних. З техніки було 11 тракторів, 3 зернозбиральні комбайни, 2 силосозбиральні, 1 льонозбиральний, 1 картоплезбиральний, 8 вантажних автомобілів, 1 легковий автомобіль.
Колгосп включав 4 тваринницькі комплекси, де утримувалося 1400 голів великої рогатої худоби, 179 свиней, 336 овець, 90 коней та 520 голів птиці.
За період з 1950 по 1990 роки в селі збудовано клуб, магазин, фельдшерський пункт, 8 цегляних будинків для молодих сімей. Лікарня, сільська рада, будинок культури, магазин розташовувались в Лебедівці. В 1990 році в Яворівці було побудовано дитячий садочок, який працює і у 2016 році[4].
У 1992 році колгосп ім. Свердлова реорганізовано в сільськогосподарське підприємство «Явір»[5], що у 2016 році продовжує працювати і налічує 200 голів великої рогатої худоби, з них 110 корів, 27 коней. Посівна площа становить 205 га, зернові − 105 га. Господарство має 3 робочі трактори, 1 вантажний автомобіль, 2 зернозбиральні комбайни, кількість працівників − 31.
Сьогодення ред.
В центрі Яворівки працює магазин, клуб (в якому розміщена сільська бібліотека), школа, дитячий садочок. Через село проходить недобудована траса Санкт-Петербург — Одеса. Будівництво траси розпочато ще до Другої світової війни, на початку війни будівництво припинилося.
В селі є ставок і річка Росяночка. З півдня та заходу село оточене лісом. Церкви в Яворівці немає, в Лебедівці є костел, збудований в 1920 році майстром Свідерським з дерева без жодного металевого цвяха. Яворівка майже повністю газифікована.
Розпочато будівництво нової школи, яке досі не закінчене. Роботи в селі практично немає, тому молодь масово виїжджає у пошуках роботи.
Колишній орган місцевого самоврядування - Лебедівська сільська рада.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии / Волынская Губернская Административно-территориальная комиссия УССР. — Житомир : Волынский Губернский Отдел Управления, 1923.
- ↑ Лебедівська сільська рада - Житомирська область. rada.info. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Опис - Яворівка - Житомирська область. ІСУО. zt.isuo.org. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Яворівький ДНЗ - Житомирська область. ІСУО. zt.isuo.org. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ ЯВІР, ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО (Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Яворівка) — сайт, контакти, адреси, телефони, продукція і послуги, інтернет реклама. ua-region.com.ua. Процитовано 12 лютого 2016.
Посилання ред.
| У Вікісловнику є сторінка Яворівка. |
- Погода в селі Яворівка
- Dziekunka, osada, pow. nowogradwołyński, gm. Chulsk, wł. hr. Tyszkiewiczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 272. (пол.)
- Dziekunka, wś, pow. nowogradwołyński, gm. Rochaczów, par. Czernica, wł. Tyszkiewiczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 463. (пол.)
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |