Юрій Кароль Глібович
Юрій Кароль Глібович, Глебович Юрій (*бл. 1605 — 18 квітня 1669) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої.
| Юрій Глебович | |
|---|---|
| пол. Jerzy Karol Hlebowicz | |
| Народився | бл. 1605 |
| Помер |
18 квітня 1669[1][2] Заславль, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | білорус |
| Діяльність | дипломат |
| Титул | граф Заславський |
| Посада | воєвода Віленський |
| Термін | 1668—1669 роки |
| Попередник | Михайло Казимир Радзивілл |
| Наступник | Михайло Казимир Пац |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Глібовичі |
| Батько | Миколай Глібович |
| Мати | Марцебелла Анна Корецька |
| У шлюбі з | Катерина Радзивілл |
| Діти | 2 доньки |
 | |
Життєпис ред.
Походив з білоруського магнатського роду Глібовичів гербу Леліва. Син Миколая Глібовича, воєводи смоленського, та Марцебелли Анни Корецької. Народився близько 1605 року. Спочатку отримав домашню освіту. Потім навчався у Болонському і Лейденському університетах.
1630 році надав фундуш на костел і кляштор бернардинського монастиря в родинному замку Дубровно. У 1633 році стає старостою анікштанським і радошковицьким. У червні 1639 році отримав посаду литовського підстолія. Того ж року призначено підскарбієм литовським.
У 1640 році одружився з представницею роду Радзивіллів. У 1643 році призначений воєводою смоленським та стольником великим литовським. Багато часу приділяв зміцненню фортифікацій Смоленська, на час відставивши заради цього політичні справи в Вільно, Кракові та Варшаві, де з'являвся рідко.
У березні 1644 року і в 1645 році брав активну участь в засіданнях Сенату Речі Посполитої. Під час бескоролів'я у 1648 році (після смерті Владислава IV) приїхав до Кракова в листопаді, щоб взяти участь у виборах і підписати елекційних диплом Яна Казимира Вази. Під час коронації сейму підіймав для обговорення питання щодо оборони Смоленська.
У 1650 році брав участь в роботі створеної в Вільно комісії з питань фінансування армії Великого князівства Литовського. У 1651 році був комісаром при укладення Білоцерковського миру з Богданом Хмельницьким. У 1653 році призначений генеральним старостою жемайтським.
Брав участь у військових діях проти Московського царства, війська якого вдерлися до Великого князівства Литовського. У 1655 році визнав владу короля Швеції, в числі інших підписав Кейданську унію. З 1659 року перебував у листуванні з Богуславом Радзивіллом з приводу володінь останнього на території Великого князівства Литовського. Того ж року вів перемовини з гетьманом Іваном Виговським.
У 1660, 1662, 1664 роках комісаром брав участь в дипломатичних і мирних переговорах з Московським царством. У 1663 році стає маршалком Головного Трибуналу Великого князівства Литовського. У складі делегації Речі Посполитої підписав Андрусівське перемир'я в січні 1667 року, за оцінками сучасників зіграв значну роль в його укладенні.
У 1668 році, в тому числі в нагороду за укладення Андрусівського перемир'я, Глібович призначений воєводою віленським. Помер у 1669 році.
Родина ред.
1. Дружина — Катерина, донька Кшиштофа Радзивілла, польного гетьмана литовського
Діти:
- Марцебелла Анна ((1641—1681), дружина Марціана Александра Огінського, великого канцлера литовського
- Кристина Барбара (1647—1695), дружина Казимира Яна Сапіги, великого гетьмана литовського
Джерела ред.
- Заяц Ю. А. Заславль X—XVIII веков (историко-археологический очерк). — Мн.: Наука и техника, 1987. (рос.)
- Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku spisy opracowali Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba, Kórnik 1994, s. 188, 166.
|
Це незавершена стаття про особу Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |