Юда га-Насі

Юда га-Насі (бл.135 — бл.220) — визнаний римлянами глава Синедріону, систематизатор Усного Закону і редактор Мішни, на якому базується Талмуд і з якого отримано класичний єврейський закон Галаха. Голова єврейської громади в Палестині під час репресій після повстання Бар Кохби.

Юда га-Насі
Народився	135 Юдея, Ізраїль
Помер	219 Сепфоріс
Поховання	Ізраїль
Діяльність	Насі (титул), рабин
Вчителі	Шимон Бар Йохай і Simeon ben Gamliel IId
Відомі учні	Abba Arikad і Bar Kapparad
Magnum opus	Мішна
Конфесія	юдаїзм
Батько	Simeon ben Gamliel IId
Діти	Ґамліель IIId і Simeon ben Judah ha-Nasid
Медіафайли у Вікісховищі

Сучасники називали його «нашим святим рабином» (rabbenu ha-kadosz). З часом стали називати просто Раббі. Він був сином Шимона бен Гамлієля II, керівника релігійної академії в Узі, де Юда провів юність. Єврейська традиція пов'язує його дружбою з імператором Антонієм (Марком Аврелієм або Александром Севером). У той же час він користувався широким визнанням серед євреїв у Палестині. Скориставшись мирними часами, він взявся за остаточну редакцію Мішни, тому був представником останнього, шостого покоління танаїтів. Він створив науковий та релігійний центр у Сепфорісі, де згодом помер. Його поховали у Бет-Шеарімі. Його учнями були Абба Аріха та Мар Шмуель, пропагандисти юдаїзму у равінській версії у Вавилонії та засновники його равінських академій.

Посилання

• Юда га-Насі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.