Штучний попит
Штучний попит — попит на те, на що за відсутності засобів вливу, попиту не існує. Має суперечливі застосування в мікроекономіці (стратегія «накачати та злити») та в рекламі.[1][2]
Попит зазвичай сприймається як штучний, коли він збільшує споживчу корисність дуже неефективно. Наприклад, лікар, що призначає непотрібні операції, створить штучний попит на них.[3] Державні витрати, що мають за головну мету забезпечення робочих місць для населення також називаються «штучним попитом».[4]
Одним із засобів створення штучного є реклама в засобах масової інформації, яка може створити штучний попит на розрекламовані товари, послуги, закони, платформи та ін.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Strange, Adario (15 квітня 2015). Why Apple Loves Gold. Mashable. Процитовано 11 вересня 2015.
- ↑ Trefis Team (2 вересня 2015). Looking At The Significance Of Sirius XM's Latest $2 billion Share Repurchase Program. Forbes. Процитовано 11 вересня 2015.
- ↑ MacGregor, A. M. C.; MacGregor, C. C. (February 2000). Economic Theory and Physician Behavior in Bariatric Surgery (PDF). Obesity Surgery. Springer. 10 (1): 4—6. doi:10.1381/09608920060674012. PMID 10715635. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2020. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ Real Demand is Not Artificial. www.american-consensus.org. American Consensus. 2008. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 липня 2016.