Шотландська волинка
Шотландська волинка, або бегпайп (англ. Great Highland bagpipe, що в буквальному прекладі — «велика гірська сумка з трубками»)[2] — старовинний шотландський інструмент, різновид волинки. Має вигляд резервуара зі шкіри вівці чи кози, що вивернула навиворіт (goose), до якого прикріплюються (прив'язуються) три бурдонні трубки (drones), одна трубка з вісьмома отворами для гри (chanter) і спеціальна коротка трубка для вдування повітря. Має спрощену подачу повітря (через піддувну трубку), що забезпечує свободу правій руці.
 | |
| Класифікація | Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 422.112-7+422.22-62[1] |
| Подібні інструменти | Волинка, Коза, Дуда, Ірландська волинка, Флейта |
 Шотландська волинка у Вікісховищі | |
При грі волинщик наповнює повітрям резервуар і, натискаючи на нього ліктем лівої руки, змушує звучати бурдон та ігрову трубки.
Шотландська волинка — найпопулярніша і найвпізнаваніша волинка у світі. Волинщики дуже цінувалися шотландськими кланами і мали привілеї по відношенню до інших членів клану. Їх професія передавалася з покоління в покоління. Одні з найвідоміших спадкових волинщиків серед горців Шотландії, Маккріммони, що служили клану Маклауд з Данвеган, навіть відкрили на острові Скай власний коледж, в якому навчали грі на волинці.
Шотландська волинка сьогодні виготовляється в тональності сі-бемоль мажор, лад — міксолідійський.
Потужність звукового тиску в шотландській волинці становить 108 дБ. В горах або на відкритому просторі дальність звучання може досягати 6 км. Стрій сучасної шотландської волинки — 446 Гц, на відміну від всіх класичних музичних інструментів, які налаштовуються в 440 Гц. Тим не менш, деякі майстри шотландської волинки виготовляють інструменти з автентичному, низькому строї в 440 Гц.
Таким чином, тональність шотландської волинки розташована посередині між сі-бемоль і сі-бекар і дає їй ранг особливої 25-й тональності, що лежить окремо від відомих 24 класичних. Магія звучання шотландської волинки полягає в пронизливому тембрі, гучності і постійному супроводі основної мелодії бурдонним тоном. Всі ці якості роблять шотландську волинку ідеальним музичним інструментом для церемоній, парадів і створення урочистого настрою, так само як і для психічної атаки.
Цікаві факти ред.
- Шотландська волинка взяла участь у всіх військових кампаніях Британської армії за останні 300 років. 18 червня 1815 року в битві під Ватерлоо в Бельгії, під час контратаки на корпус французького імперського маршала Даву, на шотландській волинці був вперше виконаний патріотичний марш 52-ї піхотної бригади Шотландських стрільців, «Шотландія Хоробра» (англ. Scotland The Brave, шотл. гел. Alba an Aigh), що став пізніше неофіційним гімном Шотландії.
- У столиці Шотландії Единбурзі на залізничному вокзалі Уеверлі, людей, що приїжджають, зустрічає зачаровує звук волинки. У цьому місті у виконанні почесної варти волинка звучить і у неоготичного всесвітньо відомого монумента, присвяченого Вальтеру Скотту.
- Шотландці наділяють волинку «магічними силами», наприклад, вона може відлякувати щурів. Також існує повір'я, що інструмент починає красиво звучати у волинщика тільки через рік, коли звикне до господаря.[2]
- Шотландський ансамбль взяв участь у траурній церемонії пам'яті жертв найбільшого терористичного акту — вибуху Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку здійсненого 11 вересня 2001 р.[3]