Вікіпедія

Шлях святого Якова

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сантьяго (значення).

Шлях свято́го Я́кова, або шлях до Сантья́го (ісп. Camino de Santiago) — паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає Північною Іспанією. Відомий з IX століття. Завдяки своїй популярності та розгалуженості цей маршрут справив великий вплив в епоху Середньовіччя. Входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З початку 1980-х популярність маршруту безперервно зростає: так, якщо у 1978 по ньому пройшли всього 13 осіб, то в 2009 — понад 145 000. Також — Компосте́льське пало́мництво (грец. Peregrinatio Compostellana)

Дорога Святого Якова
Route of Santiago de Compostela [1]
Світова спадщина
Карта доріг святого Якова в Європі
42°52′50″ пн. ш. 8°32′38″ зх. д. / 42.88056111113877478° пн. ш. 8.54388888891667619° зх. д. / 42.88056111113877478; -8.54388888891667619
Країна Іспанія Іспанія
Тип Культурний
Критерії ii, iv, vi
Об'єкт № 669
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1993 (17 сесія)
Мапа
CMNS: Шлях святого Якова у Вікісховищі

Історія ред.

Місто Сантьяґо-де-Компостела, куди веде цей шлях, є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. Причина такого шанування, яка дала місту прізвисько «християнської Мекки» — найбільша реліквія Іспанії, мощі апостола Якова, небесного покровителя країни.

Знайдення мощей ред.

 
Місце поховання апостола Якова

Згідно з переказами, після мученицької кончини апостола в 44 на Святій землі, його останки були покладені в човен і пущені по хвилях Середземного моря. Чудовим чином цей човен приплив до Іспанії, де святий проповідував раніше, і був викинутий на берег в гирлі річки Ульї (там, де з'явиться пізніше місто). У 813 році, як свідчить церковний переказ, чернець-відлюдник Пелайо, що жив у цій місцевості, слідуючи за якоюсь дороговказною зіркою, виявив цей ковчег з мощами, які залишалися нетлінними.

У 896—899 король Альфонс III видав указ, за яким на місці знахідки над мощами була побудована невелика церква, а місце було названо Компостела (лат. Campus Stellae, «Місце, позначене зіркою»). Святий Яків, чудесно з'явившись під час битви з маврами — Сантьяґо Матаморос, став покровителем Іспанії та Реконкісти. Як апостол, що почав під час свого служіння далеку подорож зі Святої землі до Іспанії, він став вважатися покровителем паломників.[2]

Зростання популярності маршруту ред.

Відтоді місто Компостела з похованням покровителя країни і одного з дванадцяти апостолів стало особливою святинею Іспанії, а також католицького світу. Для встановлення традиції велике значення мав, як свідчить легенда, сон імператора Карла Великого: йому приснився Чумацький шлях, який тягнувся до святого місця через Францію та Іспанію, а Господь закликав Карла розчистити «зоряну» дорогу від маврів. Імператор повів війська через Піренеї і звільнив Кастилію і Леон, Галісію, Наварру і Ла-Ріоху.[3]

Першим відомим паломником був єпископ Годескальк (Готшальк) з Ле Пюї. Він здійснив подорож із Франції до Компостели взимку 950—951 років.[4]

У XII столітті папа Калікст II дарував прочанам право на отримання індульгенції, що поставило Компостелу на один щабель з Єрусалимом і Римом. Вважають, що основні маршрути сформувалися приблизно в XI столітті; в 1160-ті роки для захисту паломників від вельми частих тоді розбійних нападів кастильська корона заснувала військово-лицарський орден Святого Якова.

У Середньовіччі кількість паломників, що переміщалися по дорогах, що ведуть у Компостелу, було колосальним. Але з часом епідемія чуми, різко скоротило населення Європи, а потім Реформація і політична нестабільність XVI століття привели до спаду популярності паломництва. У XIX столітті відбулося «відкриття» шляху Святого Якова вченими і мистецтвознавцями, які з подивом виявили далеко від основних культурних центрів і столиць, в невеликих містечках, видатні пам'ятки середньовічного мистецтва, що випали з уваги публіки в попередні кілька століть. У 1980-ті роки кількість паломників можна було перерахувати по пальцях, але з тієї пори відзначають наростальний інтерес, і кількість мандрівників з усіх континентів зростає.

Святу подорож в Сантьяго здійснили в різний час англійський король Едуард I, король Єрусалиму Іоанн де Брієн, Франциск Ассізький, Ян ван Ейк, відомий бразильський письменник Пауло Коельйо та багато інших.

Папа Римський Іван Павло II був в Сантьяґо двічі, один раз навіть пройшов невелику ділянку Дороги франків. Після візиту Папи Римського Івана Павла II в Сантьяґо-де-Компостела в 1982 році, Рада Європи визнала Шлях Святого Якова шляхом особливого значення для культури континенту, і закликала до відновлення і підтримання старих маршрутів паломництва. Маршрут був оголошений першим європейським культурним маршрутом в жовтні 1987 року, у 1993 році внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у 2010 році святилище відвідав Папа Бенедикт XVI.

З 1999 року по «Дорозі Якова» паломництво здійснюють православні віряни України.[5] У жовтні 2013 року було відкрито новий відрізок Шляху Святого Якова — з Медики на польсько-українському кордоні до Перемишля. Траса вестиме місцевостями прикордонної смуги, буде пов'язана з велосипедною доріжкою та зі шляхом ікон. На ринку в Перемишлі відкрито стовп, де показано, що з цього місця до Сантьяґо-де-Компостела 4 тисячі 31 кілометр. Довжина підкарпатського фрагменту Шляху святого Якова становить 219 кілометрів і збігається з колишньою королівською дорогою між Східною і Західною Європою Віа Регія.[6]

Паломництво у наш час ред.

 
Мушля Якова — сучасний логотип паломницького шляху

У наші дні десятки тисяч[7] християнських паломників і багато інших мандрівників долають свій шлях до Сантьяґо-де-Компостела. Більшість подорожує пішки; дехто на велосипедах; кілька подорожей зроблено верхи на коні або на віслюку (як наприклад, британський письменник і гуморист Тім Мур). Крім паломників, дорогою Святого Якова йдуть мандрівники і туристи, які ходять маршрутом не з релігійних міркувань, а просто любителі подорожей. Крім того, багато хто здійснює духовне паломництво для того, щоб відволікти себе від марноти сучасного життя.

Статистика паломників ред.

Кількість паломників
Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники
1970 68 1980 209 1990 4 918 2000 55 0043 2010 272 3831 2020 54 144
1971 4511 1981 299 1991 7 274 2001 61 418 2011 183 366 2021 178 9121
1972 67 1982 1 8681 1992 9 764 2002 68 952 2012 192 488
1973 37 1983 146 1993 99 4361 2003 74 614 2013 215 880
1974 108 1984 423 1994 15 863 2004 179 9441 2014 237 886
1975 74 1985 690 1995 19 821 2005 93 925 2015 262 436
1976 2431 1986 1 801 1996 23 218 2006 100 377 2016 277 915
1977 31 1987 2 905 1997 25 179 2007 114 026 2017 301 036
1978 13 1988 3 501 1998 30 126 2008 125 143 2018 327 378
1979 231 1989 5 7602 1999 154 6131 2009 145 878 2019 347 578
1) Рік Святого Якова — коли 25 липня випадає у неділю

2) Світові дні молоді
3) Європейська столиця культури
(Джерело: офіційна статистика паломництва[8])

Маршрути ред.

Символи ред.

 
Аксесуари паломника

Черепашка, велику кількість яких можна знайти на берегах Ґалісії, вже давно стала символом Каміно де Сантьяґо. Протягом століть мушля набула міфічного, метафоричного і практичного значення, навіть якщо її актуальність може насправді походити від бажання паломників забрати додому «на пам'ять».

Існує дві версії з найбільш поширених міфів про походження символу смерті Святого Якова, який прийняв мученицьку смерть через відтинання голови в Єрусалимі в 44 році нашої ери. За даними іспанських легенд він проповідував Євангеліє в Іспанії, але повернувся до Юдеї, побачивши з'яву Діви Марії на березі річки Ебро.[9]

Версія 1: Після смерті Святого Якова, його учні відправили його тіло на Піренейський півострів, щоб поховати його у місці, де зараз стоїть місто Сантьяго. Біля берегів Іспанії важкий шторм обрушився на корабель, і тіло було втрачено в океан. Через деякий час, однак, тіло викинуло на берег неушкодженим, вкритим черепашками.
Версія 2: Після смерті Святого Якова, його тіло таємниче транспортували кораблем з екіпажем назад на Піренейський півострів, щоб бути похованим там, де зараз Сантьяґо. Коли корабель з тілом підійшов до землі, на березі відбувалось весілля. Молодий наречений був на коні, і, побачивши корабель, що наближається, його кінь налякався, і кінь і вершник упали у море. Завдяки чудовому втручанню, коня і вершника вийняли з води живим, вкритим черепашками.

Черепашка також виступає як метафора. Пази в корпусі, які збираються разом в одній точці, що представляють різні маршрути паломників, які врешті-решт прибувають на одне місце: гробниця Святого Якова в Сантьяґо-де-Компостела. Оболонка також є метафорою для паломників. Як хвилі океану миють гребінець черепашки на узбережжі Ґалісії, рука Бога також направляє паломників в Сантьяґо.

Черепашка також служить в практичних цілях для паломників на Каміно де Сантьяґо. Вона має правильний розмір для збору води для пиття або для їжі як з тимчасової миски.

Українці на Шляху святого Якова ред.

За офіційною статистикою, 2004 року Шляхом пройшли 30 українців, 2005 — 11, 2006 — 7, 2007 — 33, 2008 — 31, 2009 — 33, 2010 (так званий, «Святий Рік») — 65, 2011 — 48, 2012 — 91, 2013—143.[8]

2014 року український тревел блогер Сергій Нагорний пройшов Португальським шляхом Святого Якова до мису Фіністерра, а також зняв серію відеоблогів про подорож[10].

2016 року у видавництві «Темпора» вийшла книга Максима Беспалова «Шлях на Край світу» про подорож українських пілігримів дорогами Camino de Santiago.[11]

Валерій Маркус (Ананьєв) — український воїн, десантник, блогер, військовий волонтер, пройшовши через Францію та Іспанію до мису Фіністера.[12]

Восени 2013 року письменниця Дзвінка Матіяш вирушила з чоловіком, фотографом Євгеном Іларіоновим, у паломництво дорогою святого Якова. 2017 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла її книжка «Дорога святого Якова»[13].

Шлях Святого Якова в Україні ред.

2015 року Шлях Святого Якова почав з'являтися і в Україні: перша ділянка має понад 100 км, вона поєднує Львів із прикордонним переходом у селі Шегині. У майбутньому маршрут планують продовжити до Києва.

Влітку 2021 року на Поділлі з'явився новий відрізок шляху святого Якова, який поєднав міста Вінниця, Бар та Кам'янець-Подільський протяжністю 250 км. Мальовничий маршрут Вінницької та Хмельницької областей став учасником проєктів від УКФ і ДАРТ.[14] У майбутньому Camino Podolico - Подільський шлях святого Якова - планують сполучити з європейськими маршрутами.

Примітки ред.

  1. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  2. ↑ Н. Н. Непомнящий, А. Ю. Низовский. Испания, которую мы не знали. Исторический путеводитель. М., 2006, с. 122(рос.)
  3. ↑ http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/1227/ [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ http://terijoki.spb.ru/lutheran/luth_articles.php?item=9 [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ http://www.palomnik.org/VeloPal/000-1000/000-100/000-010/6.html [Архівовано 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Н.Б. (28.10.2013). Відкрито новий відрізок Шляху святого Якова. Polskie Radio S.A. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28.10.2013.
  7. ↑ http://www.csj.org.uk/present.htm [Архівовано 15 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ а б офіційна статистика паломництва (ісп.). Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
  9. ↑ Chadwick, Henry (1976), Priscillian of Avila, Oxford University Press
  10. ↑ Португальский Путь Святого Иакова / Путь Сантьяго / Camino De Santiago - YouTube. www.youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  11. ↑ Шлях на край світу | Темпора. tempora.com.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
  12. ↑ Проща воїна. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.
  13. ↑ «Дорога святого Якова – це чудо, краса і незвичайний досвід, який стає подарунком на все життя». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  14. ↑ Офіційний сайт Camino Podolico. Процитовано 20 червня 2023.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Shirley MacLaine, The Camino: A Journey of the Spirit (2001)
  • Cees Nooteboom, Roads to Santiago (1996, English edition)
  • Conrad Rudolph, Pilgrimage to the End of the World: The Road to Santiago de Compostela (2004)
  • Walter Starkie, The Road to Santiago (1957) John Murray, reprinted 2003.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шлях святого Якова

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шлях_святого_Якова&oldid=40728076