Шлейфер Павло Іванович
Павло́ Іва́нович (Па́уль Йо́ган) Шле́йфер (* 29 червня (11 липня) 1814, Київ — † 24 квітня (6 травня) 1879) — маляр-портретист, архітектор і педагог, родом з Києва. Батько київського архітектора Георгія Шлейфера.
| Шлейфер Павло Іванович | |
|---|---|
| Paul Johann Schleifer | |
 Могила П. І. Шлейфера на старому Байковому кладовищі у Києві | |
| Народився |
29 червня (11 липня) 1814 Київ |
| Помер |
24 квітня (6 травня) 1879 (64 роки) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Петербурзька академія мистецтв |
| Конфесія | Лютеранство |
Біографія ред.
Павло Шлейфер народився у німецькій родині у Києві.
По закінченні навчання 1830 року залишив Київ і подався до Санкт-Петербургу, де працював в Департаменті зовнішньої торгівлі. Одночасно він був вільним слухачем у Петербурзькій Академії Мистецтв від 1836 до 1840 року. Після цього присвятив себе головним чином живопису і працював учителем малювання в Павловському кадетському корпусі, з початку 1844 викладач Полтавського, а з грудня того ж року Київського Інституту шляхетних дівчат. 1847 року безуспішно конкурував із своїм колегою та ровесником Тарасом Шевченком за посаду викладача малювання Київського університету.
З 1852 архітектор Київської навчальної округи. 1856 року він спорудив за власним проектом будинок Другої чоловічої гімназії на теперішньому бульварі Тараса Шевченка (нині Міська телефонна станція). 1857 року переобладнав теперішній «Жовтий» корпус університету під будинок Першої гімназії. Розробляв проекти також і житлових будинків.
_-_%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82_%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B8.jpg)
Як член лютеранської громади міста Шлейфер на громадських засадах спорудив будинок кірхи та розробив проект її інтер'єру на Німецькій горі[1].
1849 року одружився із Кароліною Андріївною Шнауфферт[2].
Портрети Шлейфера в стилі українського портрета 18 ст. — («Жіночий портрет», 1836); найпомітніший зв'язок з давньоукраїнським портретом на «Портреті дружини» (1853). Відомі також 2 чоловічі портрети Шлейфера (1842 і 1846), «Портрет музики» (1845). Помер Шлейфер у Києві.
Зведені споруди ред.
- Кирха Св. Катерини (1850-і рр.)
- Житловий будинок Фальберга на вул. Безаківській (тепер Петлюри) № 14 (1874 р.)
- Будинок Глухівського учительського інституту (1874-1877)
- Острозька гімназія (1876 р.)
Примітки ред.
- ↑ Так раніше називалася частина південного схилу Хрещатицької долини обабіч вулиці Лютеранської
- ↑ Павел Иванович Шлейфер (1814—1879) — Портрет жены. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
Література ред.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.58,264.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
- Шлейфер Павло Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 981.
- Біографія на сайті історії Києва
- Ольга Друг і Дмитро Малаков. Особняки Києва. Банкова, 13 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Віктор Рожановский. Лютерани у Києві.— Дзеркало тижня, 6 вересня 1996