Шкіроїди
| Шкіроїди | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Шкіроїд ранниковий Anthrenus scrophulariae на квітах кипарисоподібного молочаю ( Euphorbia cyparissias)
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Шкірої́ди (Dermestídae, Latreill, 1802) — родина жуків надродини Bostrychoidea. Описано понад 1400 видів шкіроїдів[1]. Вони звичайно невеликі (3—9 мм завдовжки). Живляться рослинами та органічними рештками, чимало видів завдають значної шкоди запасам продуктів, матеріалів, музейним колекціям, шовківництву, меблям тощо.
Зовнішній вигляд[2][3] ред.
Основні ознаки:
- опукле, інколи приплющене, овальне тіло, у більшості видів вкрите волосками або лусочками;
- крім пари складних фасеткових очей, мають, як правило, ще й просте очко на лобі;
- вусики, звичайно, булавоподібні;
- задні тазики поперечні, із виїмкою для вкладання стегон, усі лапки п'ятичленикові;
- На надкрилах нема рядів точок або точкових борозенок, проте, на надкрилах (принаймні у їх задній частині) є тоненька борозенка уздовж шва;
- черевце має 5–7 стернітів.
Фото шкіроїдів див. на[4] .
Спосіб життя ред.
Активні удень, деякі — у сутінках. У разі небезпеки підгинають ноги, втягують вусики, падають і певний час лишаються нерухомими (танатоз). Живляться відмерлою органікою і пилком квітів. Чимало видів на стадії імаго не їдять зовсім, живучи за рахунок запасів, накопичених личинкою[5].
Личинки мають вигляд невеличких, дуже рухливих хробаків із досить твердими покривами і довгими волосками, що стирчать. Звичайно, розвиток їх відбувається на сухих органічних, здебільшого тваринних рештках — у гніздах птахів, ос, бджіл, джмелів, павуків, на падлі, під корою дерев і т. і. Імаго трапляються у цих самих місцях або на квітах. У житлі людини личинки трапляються у темних місцях — шпаринах підлоги, комірчинах, шухлядах шаф і т. і.
.jpg)
Географічне поширення ред.
Шкіроїди заселили майже весь суходіл, їх немає лише у полярній зоні і тундрі. Основна маса таксонів зосереджена у регіонах з сухим жарким кліматом — у пустелях і напівпустелях. У тропічних лісах їх небагато, ймовірно — через високу вологість.
Класифікація ред.
Родина Dermestidae поділяється на чотири підродини, 12 триби і 70 родів[6]:
|
|
Триба Egidiellini
|
|
|
Значення у природі та житті людини ред.
Подібно до інших груп тварин, шкіроїди є невід'ємною ланкою природних екосистем. Зокрема, вони є важливою складовою блоку редуценті. Завдяки їх діяльності речовини з сухої відмерлої органіки повертаються до кругообігу речовин і стають доступними для решти живих організмів. Шкіроїди входять до раціону багатьох хребетних тварин, зокрема, птахів[7]
Однак деякі види шкіроїдів стали небезпечними шкідниками продуктів (какао, порошкове молоко, фруктова сушка, в'ялена і копчена риба, м'ясо і м'ясні продукти), продуктових запасів та складованих матеріалів[8], шовківництва, шкіри, вовни хутра, пір'я, тканин й одягу з натуральних волокон (шерсть, льон, бавовна), клею, деревини, гербаріїв, зоологічних колекцій, зерна, музейних експонатів, архівних документів[9], палітурок книг[10] , тощо. Вони є звичайними мешканцями людських осель і місць утримання тварин. Безпосередньої загрози здоров'ю людини вони не становлять. Їх личинки швидко розселюються із транспортуванням їх харчових субстратів. Тому деякі з них є карантинними шкідниками[11]
До найважливіших шкідників відносяться шкіроїд бурий (Anthrenus fuscus), музейний жук (Anthrenus museorum), шкіроїд килимовий (Attagenus megatoma), шкіроїд шубний (Attagenus pellio), шкіроїд шинковий (Attagenus pellio), шкіроїд зерновий капровий жук (Trogoderma granarium), шкіроїд плямистий (Dermestes maculatus).
У судовій медицині й криміналістиці аналіз заселення шкіроїдами трупів може допомогти у визначенні часу смерті людини чи тварини[12]. У музейній практиці шкіроїдів використовують, щоби швидко і якісно очистити свіжі скелети від решток м'яких тканин.
Примітки ред.
- ↑ Háva, J. A new species of the genus Anthrenus from Socotra Island (Coleoptera: Dermestidae: Megatominae) // Acta Musei Nationalis Pragae, Series B, Natural History, 2014, 54 (supple.): 191—195
- ↑ Крыжановский О. Л. Определительная таблица семейств. С. 19–28. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. « Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ Жантиев Р. Д. 30. Сем. Dermestidae — Кожееды, с. 210. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. « Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ UkrBIN. 2017. UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/index_class.php?id=467[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Zhantiev, R.D. Entmol. Rev. (2009) 89: 157. Ecology and classification of dermestid beetles (Coleoptera, Dermestidae) of the Palaearctic fauna — https://doi.org/10.1134/S0013873809020055
- ↑ Háva, J. World keys to the genera and subgenera of Dermestidae (Coleoptera) with descriptions, nomenclature and distributional records // Acta Musei Nationalis Pragae, Series B, Natural History, 2004, 60 (3–4): 149—164
- ↑ Юзик Д. І., Чаплигіна А. Б. Синиця блакитна (Parus coeruleus L.) в системі консорцій в умовах лісових ценозів Північно-Східної України. В зб.: Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень, с. 83–87 — http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/444/1/СИНИЦЯ%20БЛАКИТНА.pdf [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Мурашко Н. Вплив біологічних факторів на фізичний склад архівних документів — http://undiasd.archives.gov.ua/doc/konferenciji/21-22_05_2015/MurashkoNataliya.pdf [Архівовано 23 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Гірна А. Хижаки на книжкових полицях. –http://kolosok.org.ua/wp-content/uploads/2012/07/5-15-knygy.pdf [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Капустіна Л. І., Макарук О. М. Небезпечний шкідник зернових запасів Trogoderma angustum Sol.\\ Миронівський вісник, 2016, випуск 2, 2016, с. 191—202 — http://mv-mip.com.ua/images/2016/Vipysk2/14I.pdf [Архівовано 23 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Magni, P.A., Voss, S.C., Borrini, T.M. Dadour, I.R. A Biological and Procedural Review of Forensically Significant Dermestes Species (Coleoptera: Dermestidae). //Journal of Medical Entomology, 2015, 52 (5) : 755—769. https://doi.org/10.1093/jme/tjv106
Посилання ред.
- Шкіроїд шинковий // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.