Шипшина найколючіша

вид рослин

Шипшина найколючіша[1][2] (Rosa spinosissima) — вид чагарникових рослин родини розові (Rosaceae), поширений у Центральній і Південно-Західній Азії, та більшій частині Європи. Етимологія: лат. spinos — «колючий», лат. issim — суфікс найвищого ступеня[3].

Шипшина найколючіша
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Троянда (Rosa)
Вид:
Шипшина найколючіша (R. pimpinellifolia)
Біноміальна назва
Rosa pimpinellifolia
Синоніми

Rosa altaica Willd.
Rosa hispida Sims
Rosa pimpinellifolia L.
Rosa sibirica Tratt.
Rosa spinosissima var. altaica (Willd.) Bean
Rosa spinosissima var. hispida Koehne

Морфологічна характеристика ред.

Кущ (0.3)0.5–1.5(2) м заввишки. Відкореневі паростки часті. Гілки мають коричневу кору. Молоді стебла і колючки червоні. Шипи міжвузлові, щільні на основних стеблах, розріджені на деяких квітучих гілках, парні або поодинокі, прямі або зігнуті, круглі в перетині, 5–6 × 1–3 мм, змішані з більш короткими колючками. Листки: прилистки 9–14 × 2–4 мм, краї цілі або пилчато-залозисті, поверхні голі; ніжки листків запушені, залозисті; листові фрагменти довгасто-яйцеподібні, (5)7–9(11) × 5–8 мм чи широко еліптичні, 5–22 × 5–12 мм, краї 1-пилчасті, верхівки від тупих до гострих. Приквітки відсутні. Квіти діаметром 2–4 см із п'ятьма пелюстками. Гіпантій 3–5 × 3–4 мм. Пелюстки 15–25 × 14–23 мм, світло-кремового й рідко блідо-рожевого кольору. Шипшинові плоди пурпурно-чорні або чорні, майже кулясті, 1–1.6 см у діаметрі, голі, блискучі, з постійними чашолистками; ніжки до 4 см, часто залозисті. Сім'янки темно-коричневі, 4 × 2.5 мм.

Поширення ред.

Азія (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Кавказ, західний Сибір, Алтай, Китай — Синьцзян, Казахстан, Киргизстан, Іран, Туреччина); Європа (Естонія, Литва, Молдова, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Ірландія, Ісландія, Норвегія, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція). Також культивується й інтродукований у деяких інших країнах. Зростає на сухих, помірно багатих поживними речовинами, вапняних і кам'яно-супіщаних ґрунтах серед чагарників, на пустищах, сонячних узліссях, трав'янистих схилах, річкових берегах, і узбережжями на дюнах піску.

В Україні зростає на кам'янистих і вапнякових відслоненнях і на відкритих гірських схилах — у лісостепу, на Правобережжі заходить в лісові і степові р-ни; в Криму. У Закарпатті часто дичавіє[1]. Входить до списку рослин, які потребують охорони на територіях Дніпропетровської та Запорізької областей[2].

Використання ред.

Висаджують як декоративну рослину в садах і парках. Культивується з XVI-го століття як декоративна рослина. Багато різновидів з'явилися з білими, рожевими, жовтими, і також з подвійними квітами. У підтримці ландшафту використовується для кріплення насипів.

Плоди шипшини дуже багаті вітаміном С і добре підходять для шипшинового чаю, варення, джему, мармеладу, желе, соку, сиропу і кондитерських начинок. Виробництво вина, бренді й лікерів також можливі.

Галерея ред.

Джерела ред.

  1. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 171. (рос.)(укр.)
  2. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 4 березня 2017.