Вікіпедія

Шипко Андрій Федорович

український політик

Андрій Федорович Шипко (рос. Шипко Андрей Федорович; нар. 26 березня 1970, Дніпро) — український політик, нардеп України VII та VIII скликань.[2] Член Партії регіонів (2006—2014), після Євромайдану — позапартійний, член партії Відродження (2015—2019).в.о. директора у Національному інституті раку

Андрій Федорович Шипко
Народився 26 березня 1970(1970-03-26) (54 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність медик, підприємець, політик
Alma mater Дніпровський державний медичний університет
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія Відродження (2015—2019)
Партія регіонів (2006—2014)
Конфесія православ'я
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція Партії регіонів 12.12.2012 — 24.02.2014
група Економічний розвиток 24.02.2014 — 27.11.2014
8-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 35
група Економічний розвиток 27.11.2014 — 05.03.2015
група "Партії "Відродження" 06.03.2015 — 29.08.2019

Життєпис ред.

Андрій Шипко народився 26 березня 1970 в Дніпрі. 1987–1993 навчався у Дніпропетровському медичному інституті за спеціальністю педіатрія, отримав кваліфікацію лікар-педіатр.

1993 — 1996 працював лікарем у Дніпропетровській обласній дитячій лікарні.

1996 — 2006 займав керівні посади у господарчих підприємствах.

2004—2007 навчався у Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство, отримав кваліфікацію юриста.

На виборах 2006 року пройшов до Дніпропетровської облради від Партії регіонів і отримав посаду заступника спікера Юрія Вілкула. Того ж року його двоє молодших братів, Олексій і Олександр Шипко також увійшли до облради.

2006—2012 працював заступником голови Дніпропетровської обласної ради.

З листопада 2012 року народний депутат ВРУ VII скликання (округ № 35).

Депутат ВРУ 7-го та 8-го скликання, обидва рази обраний в одномандатному виборчому окрузі № 35 — Дніпропетровська область (Нікополь, Нікопольський район, Покров).[джерело?] На парламентських виборах 2012 року Андрій Шипко отримав абсолютну підтримку громадян на всіх без виключення дільницях 35-го мажоритарного округу, набравши 43, 51 % голосів.[джерело?]

У складі комітету ВРУ з охорони здоров'я очолив підкомітет з нових медичних технологій та фармацевтичної галузі.[джерело?] Значним був відсоток довіри населення і на позачергових виборах до Парламенту у 2014 році.

За час роботи ВРУ VII скликання став автором 47 законопроєктів. 6 документів стали чинними законодавчими актами України (4 Закони України та 2 Постанови Верховної Ради України)[3].

2014-по теперішній час — Народний депутат України VIII скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією.

За час роботи став автором 159 законопроєктів. 15 документів стали чинними законодавчими актами України[4]

У вересні 2018 року був однім із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу.[5]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд скасував статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[6].

Членство в партіях ред.

  • 26 березня 2006 — 27 лютого 2014 — Партія регіонів
  • 27 лютого 2014 — 5 березня 2015 — група «Економічний розвиток»
  • 6 березня 2015 — 17 червня 2015 — група «Відродження»
  • 17 червня 2015 — 2019 — партія «Відродження»[7][8]

Кар'єра ред.

Депутат ВРУ 7-го та 8-го скликання, обидва рази обраний у одномандатному виборчому окрузі № 35 — Дніпропетровська область (Нікополь, Нікопольський район, Покров).[9]

На парламентських виборах 2012 року Андрій Шипко отримав абсолютну підтримку громадян на всіх без виключення дільницях 35-го мажоритарного округу, набравши 43, 51 % голосів.[10]

Один зі 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[11]

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[12]

У складі комітету ВРУ з охорони здоров'я очолив підкомітет з нових медичних технологій та фармацевтичної галузі.[джерело?]

Родина ред.

  • одружений,
  • сини: Володимир (*1995), Іван (*2002),
  • дочка Марія (*2010)

Інша діяльність ред.

За сприяння Шипка в Нікополі встановлено томограф та мамограф.

Державні нагороди ред.

  • Орден «За заслуги» II ст. (2013) — «за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю»[13].
  • Орден «За заслуги» III ст. (2008) — «за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм»[14].

Примітки ред.

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Шипко Андрій Федорович | Народний депутат України VII скликання. www.whoiswho.in.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  3. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
  4. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
  5. ↑ Путін проти томосу для України: 5 осіб написали листа патріарху Варфоломію (огляд преси). Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  6. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
  7. ↑ Шипко Андрій Федорович. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 21 січня 2017.
  8. ↑ Верховна Рада України. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  9. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 січня 2017.
  10. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012" (рос.). www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 лютого 2017.
  11. ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 червня 2019.
  12. ↑ В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Указ Президента України № 655/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 21 грудня 2013.
  14. ↑ Указ Президента України № 1145/2008 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 24 листопада 2014.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 160/2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 27 листопада 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шипко_Андрій_Федорович&oldid=37584773