Шелестове

Шелестове́ — село в Україні, у Коломацькій селищній громаді Богодухівського району Харківської області. Населення становить 1555 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування— Шелестівська сільська рада.

село Шелестове
Залізнична станція Коломак
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Громада	Коломацька селищна громада
Облікова картка	Шелестове
Основні дані
Засноване	1768
Населення	1555
Площа	2,69 км²
Густота населення	578,07 осіб/км²
Поштовий індекс	63131
Телефонний код	+380 5766
Географічні дані
Географічні координати	49°51′25″ пн. ш. 35°12′46″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	173 м
Найближча залізнична станція	Коломак
Місцева влада
Адреса ради	63101, Україна, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Коломак, вул. Гетьмана Івана Мазепи, 2;
Карта
Шелестове
Шелестове
Мапа
Шелестове у Вікісховищі

Населення становить 1555 осіб. Засноване 1768 році, площа 2,69 км², густота населення 578,07 осіб/км².

Географія

Село Шелестове примикає до сіл Білоусове і Нагальне. На відстані 4 км розташований смт Коломак. Через село проходить залізниця, станція Коломак.

Історія

Щодо назви села, то здавна в народі побутує дві легенди. Згідно з однією з них назва села пов'язана з густими дубовими лісами, що шелестіли навколо, а за іншою — село було засноване козаком Шелестом. Але остання версія не була переконливою, бо серед сучасних жителів села немає жодного, хто носив би прізвище цього засновника з легенди. До того ж ще склалася впевненість в унікальності назви села, бо ні в Харківській, ні в Полтавській, ні в Сумській областях ніде немає сіл з подібною назвою. Таку впевненість одного разу розвіяв довідник поштових індексів колишнього СРСР, у котрому не виявилося села (бо поштове відділення у селі називається Коломак-вокзал), зате знайшлося інше село Шелестове у Волгоградській області, а також село Шелестівка на східному порубіжжі України в Луганській області. З жителями цих сіл у Петра Петровича зав'язалося жваве листування, відбувся обмін делегаціями з волгоградськими шелестянами. На наш подив російські побратими розмовляли тією ж говіркою української мови, що й жителі села. Вони розповіли йому власну легенду про заснування їхнього села.

Воно було засноване українськими переселенцями на чолі з легендарним Андрієм Шелестом у 1777 році. Зараз прізвище Шелестов там досить поширене. Спільними для обох сіл є такі прізвища, як Гринько, Кравченко, Костенко, Сердюк, Завгородній. Деякі прізвища дещо змінені. Так у нас Манько, а в них — Банько, у нас — Шумейко, а в них — Кумейко. Сліди генетичного зв'язку між нашими предками знаходимо також у топонімах. Недалеко від нас є село Водяна, а біля них — Водіне, в нас — Чутове, а в них — Жутово, в нас — Прогоня, а в них — Абганерово. Ймовірно, що предки волгоградських шелестян переселилися з нашого села в одній громаді з предками жителів навколишніх сіл, гнані процесами закріпачення та панського і царського поневолення. На шляху цього переселення на вільні землі вони зупинялися в луганських степах, де заснували село Шелестівку. Але в тому селі мабуть, мало залишилося людей з ватаги Шелеста — здебільшого Гриньки та Кравченки, нащадки яких там мешкають й досі. Це первинне поселення доповнилося людьми з повторної хвилі переселення з якогось іншого місця, бо зараз більшість населення Шелестівки носить прізвища Бриль та Прищепа.

Проводячи топонімічно-історичні дослідження, Петро Петрович помітив, що відстань між тезками в ланцюгу переселень майже однакова і становить близько 320 кілометрів. А знаючи те, що наш край 350 років тому був диким степом, дійшов висновку, що наше Шелестове не є корінним, не є центром розселення. А материнське пра-Шелестове необхідно шукати десь на 320 кілометрів західніше.

Скориставшись відкритою закономірністю, я перевірив Пашенка П. П., відклав на карті цю відстань, і мій олівець опустився в правобережній частині Подніпров'я. Та, на превеликий жаль, села Шелестового там не знайшов. Тоді я відміряв на карті ще раз відстань одного козацького переходу — 320 кілометрів. І знайшов на карті Хмельницької області село Шелестяни в Ново-Ушицькому районі. До речі, цікаво, що недалеко від цього села є село Капустяни, а поряд з нами — урочище Капустяне, де до 1939 року був хутір з аналогічною назвою. Відкривши книгу «Історія міст і сіл України», в томі про Закарпатську область я знайшов ще одне село Шелестово Кольчинської сільської ради Мукачівського району. Воно славилося старовинною церквою та археологічними знахідками. Але тут на мене чатувала чергова загадка: це село кудись зникло, і в довіднику "Адміністративно-територіальний поділ України" воно вже не значилося. Після листування з Кольчинською селищною радою з'ясувалося, що село Шелестово тепер входить до складу смт. Кольчино.

Отже, вимальовується досить цікаве осмислення нашої історії, топоніміки та переселення наших непосидющих пращурів, які з-за Карпатських гір дійшли аж за Дон і полишили по собі на карті України і навіть за її межами оригінальне намисто з сіл: Шелестово, Шелестяни, Шелестівка, Шелестово. Колись в ньому було, мабуть, шість перлин.

Але подніпровське Шелестове десь згубилося у вирі історії, або ж зникло десь на дні рукотворного моря. Цікаво було б його відшукати. І Петро Петрович відшукав.  Він писав, що, скориставшись моєю методикою пошуку на карті, виявив, що може бути Шелестове без Шелестів, а є Шелести без Шелестового. У Катеринопільському районі Черкаської області раніше був хутір Соколівка. Колись там, за розповідями старожилів, жили одні Шелести. Скільки їх було і коли вони поселилися, автор листа не міг дізнатися. Та йому відомо, що в Соколівці був навіть свій колгосп, що багато жителів цього населеного пункту, яке віднесли до ряду неперспективних, розселилися по сусідніх селах, як це зробив і його батько, який побудувався ще до народження Анатолія Володимировича в селі Потоки за два кілометри від Соколівки. Остання жителька залишила хутір у 1985 році. Ось таким чином мені допомогли знайти шосту перлину.

Історичні дослідження дозволили уточнити обставини подій, що призвели до заснування нашого села. У 1733—1768 роках на Черкащині відбулося велике селянське повстання, відоме під назвою Коліївщина під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка. Не всім відомо, що один з ватажків цього повстання був черкаський козак Василь Шелест. 6 липня 1768 року сталася зрада і царський генерал Кречетников захопив в полон всіх ватажків повстання, а потім передав їх на розправу до рук польського воєводи В. Стимпковського, який у своїй резиденції у місті Кодні стратив 3000 гайдамак і ще більше покалічив. Серед страчених був і Василь Шелест.

Залишається тільки здогадуватися, що після такої страшної звістки про зраду і вчинену розправу рештки загону Шелеста на чолі з його братом Андрієм, прихопивши дружин та дітей, втекли на Слобожанщину, де й заснували наше село. Але й тут з якихось причин більшість з них довго не затрималося, а здійснили ще два переселення: спочатку до Луганщини, а потім аж за Дон. Таким чином, 1768 рік можна вважати за рік заснування нашого села.

У 1990 році працівники Шелестівської сільської ради започаткували побратимські зв'язки з мешканцями села Шелестове Волгоградської області Росії. Відбулися обміни делегаціями колективів художньої самодіяльності, а потім школярів. Це знайомство мало романтичне продовження. Двоє молодих людей: Довгополий Валера з Росії та Литвин Віта з України покохали один одного і в 1995 році одружилися. Так знову поріднилися жителі наших сіл вже сімейними вузами.

З історії відомо, що в Коломаці був обраний гетьманом України Іван Мазепа, а згодом, в ході російсько-шведської війни, напередодні Полтавської битви шведи спалили кільканадцять слобожанських містечок, серед яких був і Коломак. Серед військового командування російського царя був граф Гаврило Іванович Головкін, який відразу після Полтавської битви купив слободу Томарівку, що на Білгородщині, та заселив її українськими майстрами, яких він підібрав у зруйнованих шведами містечках. З тих пір живуть в Томарівці люди з прізвищами Коломацькій та Краснокутський.

1997 року до Шелестового приєднане село Лісне.

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Коломацької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Коломацького району, село увійшло до складу Богодухівського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1797 осіб, з яких 806 чоловіків та 991 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	94,28 %
російська	5,27 %
білоруська	0,13 %
молдовська	0,13 %
угорська	0,06 %

Видатні люди села

• Тома Геннадій — герой війни на Донбасі, боєць батальйону «Айдар».
• Литвиненко Юрій Юрійович (1979—2015) — лейтенант юстиції, учасник російсько-української війни, уродженець с. Шелестово, замкомбата з правових питань 17 батальйону 57 ОМБР, лицар ордену Богдана Хмельницького (посмертно), загинув у боях під Горлівкою у грудні 2015 року, похований у нашому селі.
• Гуртовий Микола — заслужений артист УРСР.

Сьогодення

У селі є Шелестівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст., заснована в 1979 році, ХПП та СТОВ «Колос»

Посилання

• Прогноз погоди в селы Шелестове [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]